Група синдхологів встановила, що Туринська плащаниця справді походить з часів Ісуса
Про це повідомив 21 квітня о. Лукаш Сосняк польській редакції «Радіо Ватикан».
У 2005 році вийшла публікація Реймонда Роджерса, багаторічного дослідника Туринської плащаниці, який вказав на помилки, допущені під час використання методу радіовуглецю у визначенні віку плащаниці. На результати, отримані з допомогою цього методу, вплинуло сильне забруднення полотна димом воскових свічок. Роджерс також визнав, що зразок, використаний у дослідженні названим методом, був фрагментом латки, яку приштукували до оригіналу під час відновлення Туринської плащаниці в епоху середньовіччя. Цього вчені раніше не помічали.
Висновки, зроблені під час останніх досліджень, дають ще один аргумент для підтвердження автентичності реліквії з Турина. Група дослідників під керівництвом італійського вченого Ліберато Де Каро вивчала плащаницю з 2019 року. Дослідники використовували метод ширококутного розсіювання рентгенівських променів. Він аналізує природний процес старіння целюлози в лляному волокні, який зумовлений температурою навколишнього середовища та вологістю.
Синдхологи проаналізували сотні зразків часів Христа, щоб зробити ці новаторські висновки. Результати підтверджують, що волокна у Туринській плащаниці мають вік дві тисячі років.
Ліберато де Каро вивчає Туринську плащаницю понад 30 років. Три роки тому йому вдалося розробити новий метод датування зразків тканини. «Волокна можна порівняти зі спагеті», – пояснив учений в інтерв’ю виданню «National Catholic Register».
«Спочатку вони всі є однакової довжини, але якщо ми їх випадково струсанемо, то частина з них зламається. З часом довжина ниток спагетті стане все меншою», – поділився секретами дослідів синдхолог де Каро.
«Природне старіння залежить лише від температури та вологості навколишнього середовища. Таким чином ми змогли розрахувати час, який минув з моменту сплетення волокон», ‒ пояснив дослідник де Каро.
Переклад з польської мови Ігоря Скленара.
