Хорова капела Українського Радіо виконала Літургію Кошиця у Києво-Печерській лаврі
Про це повідомляє Суспільне.
Виконання присвячене 150-річчю від дня народження композитора й стало частиною проекту «Хоровий собор Олександра Кошиця», ініційованого Всеукраїнським хоровим товариством імені Миколи Леонтовича. Протягом року в провідних храмах Києва пролунали п’ять літургій Кошиця, які були створені в еміграції між 1922–1938 роками. Вони багато років не звучали в Україні.
Послухати запис Літургії можна буде на хвилях Радіо Культура 14 листопада о 22:00. Радіотрансляція відбудеться у межах циклу культурно-мистецьких подій «Ukrainian Radio Days».
Член наглядової ради Суспільного Мовлення Вадим Міський зауважив, що хор Українського Радіо — серед тих, хто повертає українське звучання до української церкви.
«Літургії Кошиця відзначаються складною гармонічною мовою, прозорою фактурою й високими вимогами до ансамблевої точності. Виконання такого твору — серйозне випробування для колективу, яке радіохор пройшов з відчутною майстерністю: чисте інтонування, динамічна гнучкість і природне дихання музичної фрази допомогли зберегти задум композитора. Ми чуємо поєднання народної мелодики, сакральної традиції та камерної зосередженості, і саме ці риси роблять творчість Кошиця унікальним явищем української хорової культури», - сказав він.
За словами Юлії Ткач у репертуарі Академічної хорової капели Українського Радіо різні за жанрами, стилями, форматами, іноді кардинально протилежні за художніми ознаками, твори. Літургійна музика — це формат, що відрізняється специфічним звуком, прицільною зануреністю та зосередженістю на музичному й церковному тексті:
«Виконання літургії в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври має велике значення — це особливий стан, атмосфера та наповнення храму, а також акустика. Духовна, церковна музика в українському хоровому мистецтві є великою складовою національної музичної культури. Твори цього спрямування писалися саме для виконання в храмах під час церковних служб. Виконання Літургії №4 відбулося в природному для цього середовищі й тому наповнилося особливими сенсами», — коментує Юлія Ткач.
