Літня пора традиційно є часом, коли активні молоді християни збираються у спільноти, на табори, проводять час у молитві і роздумах. Часто для цього вони вибирають історично-знаменні чи сакральні місця нашої Батьківщини. Одним з таких місць є родинне село Патріарха УГКЦ Йосипа Сліпого — Заздрість Тернопільської області, де з 3 до 28 серпня 2006 року проводилися вишколи та реколекції для молодих людей.
По-перше, молоді християни проходили протягом чотирьох днів курс з практичних лекцій. Їх знання зі світських предметів гармонійно поєднувалися із духовними, не менш цікавими для них були й психологічні вправи і молитовні чування.
Дехто з учасників називав дні проведення вишколу у Заздрості “днями очищення”. Адже вони могли випробувати на практиці прослухані лекції і зробити певні висновки щодо покращення свого служіння як в спільнотах, так і поза ними – у родині, на місці праці тощо.
Методам керування і праці в групах навчали досвідчені лідери
Вишкіл на тему “Життя і праця в групі” привернув увагу молодих християнських лідерів Тернопільщини до особливостей людського життя в групі. Детально йшла мова про сім’ю, коло друзів, Церкву і суспільство. Адже лідери можуть натрапити на незрозумілі ситуації у житті із ближніми. Не раз їм відкривалися очі на помилки, яких вони несвідомо або й свідомо допустилися. В декого з’явилася посмішка на устах, коли почув підтвердження правильності свого плідного успіху в церковних групах. Головною особливістю цього вишколу було показати необхідність участі у молодіжних християнських спільнотах. Цьому сприяли також різні рольові вправи та тренінги з метою згуртування в одному колективі.
Вишкіл “Спілкування” спочатку був призначений для лідерів, але практика життя засвідчує, що ним цікавляться і звичайні члени молодіжних спільнот, які інколи переживають досвід непорозуміння із собою та з іншими. Уміння спілкуватися на рівнях “Я і Я”, “Я і Ти”, “Я і Група”, “Я і Бог” закріплялися учасниками на практиці.
Організатори табору в Заздрості не були дипломованими тренерами, а його колишніми учасниками. Гасло команди “отримай та розділи із іншими” сприяло тому, що лідери поділилися набутими знаннями та досвідом із однолітками. Саме завдяки цьому лекції перетворилися в зустрічі молодих людей. Доступна мова, прості приклади (часто із особистого життя), щирість і покірність полегшили сприйняття і засвоєння нового матеріалу учасниками “заздрістьського” вишколу.
Раніше всі лекції читав о. Віталій Тарасенко, відповідальний за вишкіл і реколекції у Тернопільсько-Зборівській єпархії УГКЦ. Але з кожним роком молодь все більше перебирає на себе обов’язки проводити вишкіл. Команда християнських лідерів сформувалася з Тараса Цвігуна, Галини Суханні, Катерини Лакомської, Ксенії Теодозів, Ігоря Махніцького та інших. Вони не обмежилися у своїх задумах лише підготовкою відповідних тем, а планують напрацьовувати методичні матеріали, прагнуть створити ресурсний Інтернет-центр, проводити вишколи по районах і селах Тернопільської області.
Досвід й анонімні свідчення учасників вишколу
Після вишколу, як свідчать його колишні учасники, відбувалися зміни у їхніх відносинах із друзями, батьками та навколишнім середовищем. Вихованці реколекційного табору краще розуміли себе. Їхнє молитовне життя теж ставало кращим, адже молитва – це і є спілкування з Богом.
Наприкінці вишколу потенційні молодіжні лідери заповнювали анонімну анкету, яка уважно вивчалася організаторами вишколу в Заздрості. Деякі фрагменти анкет заслуговують особливої уваги:
“Ці чотири дні запам’ятались мені надовго. Я зрозуміла, що таке група, команда, конфлікт. Я просто зрозуміла, яким повинен бути справжній лідер...”.
“Найперше на цих зустрічах я усвідомила, що підтримка людей є дуже важливою. У групі я відчула себе щасливою.... За ці дні між нами виник особливий зв’язок, який словами передати неможливо. Ми піклувались не лише про себе, а й про інших. Я відчула, на вишколі були ті люди, які не будуть сміятись із мене. Вони підтримають навіть тоді, коли ти скажеш щось невірно. Так саме тут я зумілась відкритись…”.
“Не могла повірити, що мої однолітки можуть так професійно подавати матеріал. Звичайно вони не “аси”. Але це було так просто і цікаво... Я зробила висновок, що кожен може стати лідером, якщо дуже захоче...”.
“Мені залишаться у пам’яті чування... свічки, ікони, тиша,.... Це був час для мене. Я з міста і шум мене розсіює. А тут віднайшла тишу...”
“Я навчилась бути повноцінною частиною групи ... Було нелегко перебороти власний егоїзм і думати про спільне добро...”.
“Була цікава гра із складними ситуаціями... ніколи не думав, що завжди можна знайти просте рішення ... але, якщо відверто, то спочатку було досить важко і незвично. Після першого дня вирішив їхати додому. ... потім ризикнув лишититись ще на один день. І так залишився до кінця. Все було чудово, тільки хотілося б, щоб цей вишкіл тривав трішки довше...”.
Думки постфактум
Ми часто нарікаємо на керівництво нашої країни. Тоді виникає запитання: а що ми зробили, щоб у нас була добра влада? Чи ми виховали добрих керівників? І відповісти на це частково допоможе досвід молодіжного християнського табору у Заздрості, де на регіональному церковному рівні робляться перші кроки у формуванні нового типу керівника із християнським способом мислення.
На основі матеріалів о. Віталія ТАРАСЕНКА та інших учасників табору у с. Заздрість