Християнські відповіді на питання біоетики
16 лютого 2010 року в Києві в приміщенні Церкви Святого Василія Великого відбулася відкрита лекція доктора морального богослов’я, декана Філософсько-Богословського факультету Українського Католицького Університету о. Ігоря Бойка. Тема лекції «ПРОГРЕС БІОМЕДИЧНИХ НАУК ХХ ст. Відповіді на сучасні питання біоетики»
зацікавила християн із різних конфесій. Численне зібрання із зацікавленням вислухало лекцію та отримало відповіді на десятки запитань до о. Ігоря.
Лектору вдалося переконливо довести, що біоетика стане однією із головних суспільно важливих наук в недалекому майбутньому. Законодавці, лікарі, хворі будуть стикатися все із більш складними ситуаціями вибору при медичному втручанні в життя людини. Зростаюча складність проблем вимагатиме більш широких і принципових дискусій. Всі ці дискусії вже сьогодні розгортаються навколо питання про те, чи є життя людини абсолютною цінністю, чи моральний закон «не вбий», «не чини зла і твори добро» є абсолютним. В лекції о. Ігор Бойко показав, якими є основні докази, які використовує Католицька церква та окремі богослови, лікарі, вчені для утвердження необхідності абсолютних моральних критеріїв. Людська смерть – старої людини, каліки, ембріону – ось те зло, якого слід уникати. Людське життя – той дар, який необхідно цінувати і підтримувати. Не всі наведені докази були сприйняті всією аудиторією, але були переконливими для більшості слухачів. Лектор визнав, що католицькі принципи важко застосовувати в багатьох конкретних випадках, але саме це на думку о. Ігоря Бойка і є причиною, із якої необхідний розвиток біоетики. Зокрема, конкретні складні випадки повинні бути предметом розгляду біотичних комітетів при лікарнях, які є звичайними для країн Заходу і виникають сьогодні в України. В цих комітетах відбуваються дискусії лікарів, священиків, юристів. Критично важливо, щоб члени цих комітетів мали спеціальну підготовку в сфері біоетики, були готові до розгляду складних випадків. Лікарі та пацієнти не повинні приймати складні моральні рішення без підтримки з боку суспільства, яка можлива завдяки розвитку біоетики. Церква пропонує віруючим та всім людям відповіді на основні біотичні проблеми, які ґрунтуються на природному праві та християнському світогляді. О. Ігор Бойко пояснив переваги католицького вчення в сфері біоетики на прикладах проблем абортів та пересадки органів. Католицька Церква вважає аборт вбивством, оскільки людина є повноцінною індивідуальністю із моменту зачаття. Всі індивідуальні характеристики вже закладені, і в майбутньому лише розкриються. Ставлення до ембріону має бути ставленням до особи, яка теж має право на життя. Між тим, право на життя законодавчо визнається тільки з моменту народження. Але в деяких країнах Заходу порушено навіть цей принцип. В Бельгії прийнято закон про можливість вбивства новонароджених інвалідів за проханням батьків. Такого роду закони знищують традиційні критерії для морального вибору і пропонують критерії корисності та свободи (батьків). Із такими критеріями можна прийти лише до повного нехтування святенність людського життя. Такі закони фактично заперечують світогляд, який сприймає життя як дар, заперечують існування промислу. Таким чином, ці закони є не просто індиферентними по відношенню до релігії та природного права, але такими, що їм. Рішення про необхідність аборту може бути допустимим лише у складних випадках як то позаматкова вагітність чи серйозна хвороба матері. Рішення в таких випадках мають прийматися з огляду на реальну ситуацію. І прийняти правильне рішення можуть священики і лікарі із спеціальною підготовкою із біоетики.
Щодо пересадки людських органів, то Католицька Церква схвалює цю практику як спосіб дарування життя. Важливо, щоб кожен, хто при житті чи після смерті подарував свої органи іншим, вчиняє із солідарності та милосердя. Католицька церква наголошує лише на тому, що це повинен бути дійсно дар, добровільний і свідомий, вільний від грошових відносин. Показовим є приклад Іспанії, де при вході о кожного храму були розміщенні спеціальні таблички із написами: «Ваші органи не можуть служити Вам на небі, але можуть допомогти багатьом на Землі». Тема трансплантації була предметом проповідей священиків. В результаті кількість людей, життя яких продовжилося завдяки трансплантації в Іспанії є найбільшим в Європі. Таким чином, церква сприяла створенню культури дарування життя іншим через трансплантацію. Була сформована суспільна атмосфера нормальності практики дарування своїх органів у випадку смерті. В Україні така робота лише розпочинається. Тема трансплантації в суспільній думці має переважно негативні асоціації, оскільки в ЗМІ обговорюються лише випадки торгівлі органами чи інших зловживань. Церква і лікарі, політики і громадськість мали б сприяти створенню культури святенності життя та важливості його продовження через дарування можливості іншим жити. Адже і життя кожного з нас не виникло само собою, а було даровано кимось.
