Християнство перед постмодернізмом, або що означає «бути християнином» в сучасному світі

Відкритий Православний Університет Святої Софії-Премудрості в середу ввечері зібрав чимало гостей, що незвично для вічно ділової столиці та й ще в будній день. Однак науковці, богослови, священики і просто християни прийшли послухати лекцію із цікавою назвою – «Християнство перед постмодернізмом», а також взяти участь у презентації книги з доволі дивною, на перший погляд, назвою – «Феномен виникаючої церкви». Рецензію на цю працю можна прочитати на сайті РІСУ.

Автор книги – Роман Соловій, кандидат історичних наук, керівник дослідницького центру Євро-Азійської Акредитаційної Асоціації. Розповідаючи про власну книгу, він зазначив, що хотів показати місце християнства в сучасній філософській парадигмі – в парадигмі постмодерну. Щодо останнього існує багато стереотипів та міфів, як, наприклад, що він є аморальним. Однак, на думку автора, це не так. Він наголошує на плюралізмі, як на одній із найважливіших ознак постмодерну. Він кидає виклик ідеї абсолютистської істини з одного боку, а з іншого наша неможливість дійти до істини не означає, що її як такої не існує. Тому постмодернізм для християнства може бути корисним і тут ідеться не про змістовне запозичення, а скоріше про методологію.

Постмодернізм руйнує метанаративи і в цьому плані виклик церков полягає в тому, що вони мають адаптуватися, часто беручи до уваги регіональний, місцевий досвід, так би мовити «вписуватися у контекст». Автор наголошує, що дуже часто протестантські церкви глибоко застрягли у модерні, а отже і Істину бачать дещо простішою, ніж Вона є насправді.

Власне про постмодерністські тенденції в євангельському християнстві і є його книга «Феномен виникаючої церкви». Це про міжконфесійний рух християн, які живуть живим духовним життям та не зважають на міжконфесійні кордони. Учасники цього руху є відкритими для спілкування з віруючими інших деномінацій. «Виникаюча церква надає перевагу мережі, а не інституціям» – так лаконічно охарактеризував цей рух сам автор на презентації.

Голова видавництва «Дух і літера», в якому була надрукована ця книга, Костянтин Сігов наголосив на актуальності цієї праці в контексті глобальних подій, як от дискусій щодо перспективності відкритих та закритих суспільств, очевидно натякаючи на відповідь Ангели Меркель Дональдові Трампу щодо політики ізоляціонізму.

Поділилася враженнями від знайомства з працею і рецензент Людмила Филипович. «Читання книги переносить тебе на арену філософського-богословського диспуту, і ти наче вживу спостерігаєш за цим дійством», – зазначила пані Людмила.

«Якщо писати про сучасне богослов’я – то писати саме так!» – наголосив о. Олег Кіндій. Він наче й жартома зазначив, що хоча дискусії про постмодернізм у богослов’ї ще не дійшли до нашої країни, однак з іншого боку ситуація, коли в стінах православного університету презентує свою працю протестант, а рецензентом виступає греко-католицький священик – вже є постмодерністською.

В своєму вітальному слові Віктор Бондаренко зазначив, що відсутність у нас феномену виникаючої церкви пов’язана з відсутністю відчуття свободи, яке було на заході та чого бракувало нам.

Відповідаючи на запитання аудиторії, автор висловив дуже цікаву думку, що реакція на постмодернізм з боку релігійних груп може бути кардинально різною. Він протиставив два полярні шляхи: радикальний фундаменталізм з його прагненням замкнутися в собі та виникаючі церкви, які є відкритими світу.

Почувши такі думки,  відразу в пам’яті пригадується один з бестселерів 2016 року –  книга Д. Аджемоґлу та Д. Робінсона «Чому нації занепадають?». В книзі проводиться ідея про те, що відриті суспільства більш ефективні з економічної точки зору, а отже більш стабільні та заможні. Це наштовхує на сподівання, що радикальний фундаменталізм все ж не стане глобальним трендом, а релігійність відкритого типу з цінностями терпимості та взаємоповаги домінуватиме. 

"Світлини Відкритого Православного Університету"

Дмитро ГОРЄВОЙ