Ікона Неустанної Помочі Пресвятої Богородиці в Івано-Франківському храмі УГКЦ занесена до Книги рекордів України
Як розповів настоятель отець Андрій Цікало, цей образ Богородиці є центральним у вівтарі монастирського храму вже декілька років. Освятив його єпископ Михайло Бубній. А запропонувала подати на розгляд до Книги рекордів іконописиця, яка виготовила - Оксана Кузишин.
"Сама ця ікона є символом монастиря редемптористів, - каже Оксана Кузишин. - У розписі використано німецьке сусальне золото. Його пішла достатньо велика кількість. Це насправді коштовна робота. Я познайомилася з отцем Андрієм Цікалом років три тому, прийшовши до монастиря з бажанням пожертвувати ікону, яка була б тут потрібною. Тоді ще не знала, що мене чекає така особлива місія. Отець сказав: "Нам потрібен іконостас", а пізніше – "напишіть нам таку ікону"".
Щодо розмірів ікони то, як каже художниця, рішення приймалося не одразу, оскільки, необхідно було дотриматися композиції, стилістики і формату, щоб все підходило до приміщення храму.
У результаті було затверджено саме розмір три метри на метр тридцять. Така ікона мала гарно вписуватися за композицією і стилістикою у храмовому вівтарі.
"Запропонувала цей розмір, не очікуючи, що він буде рекордним, - ділиться художниця. – Я працюю в галузі іконопису разом з іншими майстрами - розписуємо храми, виготовляємо іконостаси в різних стилях. Одна з бригад майстрів є у Львові і її керівник Віктор Васькович запропонував виготовити раму до нашого образу вагою до 500 кілограмів. Коли довелося монтували її спеціальною апаратурою, було потрібно багато людей, бо разом з іконою вона важила понад 1000 кілограмів. Потрібні були також спеціальні кріплення. Робота була кропітка, громіздка і тривала не один день. На завершення встановлювати образ почали десь опівдні, а закінчили під ранок – саме встигли впритул до богослужіння і свячення".
Оксана Кузишин писала ікону Богродиці для храму монастиря редемптористів протягом пів-року і в особливий період - якраз очікувала дитину. Почала роботу на другому місяці вагітності.
Як розповідає: "Написання на сьомому місяці вагітності потребувало особливих зручностей, тому монтувалися спеціальні риштування, щоб я могла досягати, куди необхідно. Цікаво, що мій син Захарчик, якому зараз 1 рік і 9 місяців, і якому я, власне, посвячую цю ікону, коли працювала нещодавно у Запоріжжі на розписі храму, щоразу сам показував, як потрібно стояти на Літургії, причащатися, цілувати ікону".
