Ікона Тайної вечері відображає події Великого Четверга, коли Христос та апостоли зібралися в приміщенні на горі Сіон для пасхальної трапези, тоді ж було встановлене Таїнство Євхаристії або Причастя.
Джерелами іконографії є розповіді чотирьох Євангелистів, а саме: Мт. 26, 20-29; Мк. 14, 12-25; Лк. 22, 14-23, Ів. 13, 21-30, а також згадка про вечерю у Першому посланні ап. Павла до коринтян 11, 23-29. Христос поділив між учнями хліб і вино, які назвав своїм Тілом і Кров’ю, та вказав на учня, який його мав видати. А перед трапезою Учитель умив ноги своїх учнів, заповідаючи їм покору та взаємну любов. Керуючись цими основними моментами під час останньої вечері перед Страстями, митці вже двадцять одне століття роблять у своїх творах різні акценти, зображаючи одну і ту ж подію. Причому сцена вмивання ніг отримала окреме місце, а момент встановлення Євхаристії — ділення тіла та крові Христа — два окремі способи зображення.
Книжкова мініатюра Тайна вечеря, ХІ століття, Афон, Діонісіат
У Святому Письмі є безліч згадок про вечерю Христа з учнями у різних людей. Так Христос був у митаря Закхея (Мт. 9, 10; Мк. 2, 15; Лк. 5, 29), у Марії та Марти (Лк. 10, 38; до того ж, два рази, під час другого Христос зцілив Лазаря — Ів.12, 2), у апостола Петра (зцілення тещі Петра — Мт. 26, 6 ), в гостях у фарисея, де жінка вилила на Нього миро (Лк. 7, 36; Мк. 14, 3), вечеря на Тиверіадському або Галилейському морі (Ів. 21, 12). Ці сцени інколи можна зустріти в іконах у вигляді клейм — мініатюр навколо основної ікони свята або святого. Проте саме Тайна вечеря, як остання зустріч Христа з усіма апостолами перед Страстями та встановлення Євхаристії, отримала втілення в окремій іконі.
Фреска Тайна вечеря, ХІІІ — ХІV століття, Афон, Мануїл Панселин, Протат
У сакральному мистецтві сюжет Тайної вечері дуже різноманітний та не обмежений традиційною історичною сценою трапези Учителя з учнями. Наприклад, символічним зображенням цієї ж події, тільки у богословському вимірі, є сцена Причастя апостолів, яку у храмі зазвичай можна побачити в апсидній частині, за престолом: Христос в одній чи в двох постатях причащає апостолів, які йдуть до Нього. Таким чином сцена зі Сіонської світлиці ніби переходить у трансцендентний вимір Небесного Царства, чим на землі стає Літургія завдяки Євхаристії. Деякі мистецтвознавці кажуть, що історичне зображення останньої вечері більше зосереджує увагу на темі зрадництва Юди та вказання на нього Христом, а літургійний тип Причастя апостолів увиразнює встановлення Таїнства Євхаристії.
Схематичне відтворення мініатюри Причастя апостолів з кодексу Рабулли, кінець VІ століття
Цікаво зауважити, що і в історичному способі зображенні Тайної вечері також відображена Євхаристія. Таким символом є риба на столі, про яку, звичайно ж, не згадано в жодному з Євангелій, але яка є ранньохристиянським криптонімом імені Бога Воплоченого, що складається з п’яти монограм ІΧΘΥΣ, які грецькою означають “Ісус Христос, Син Божий, Спаситель”. Символ риби у катакомбному християнському мистецтві був одним з найбільш поширених символів Євхаристії та самого Христа. Тому рибу на столі Тайної вечері можна побачити протягом століть в історії сакрального мистецтва, аж дотепер. Тертуліан ще у ІІ столітті писав: “Ми риби, прямуючи за “рибою” нашою Ісусом Христом, народжуємося у воді (натяк на Таїнство хрещення — ред.), зберігаємо життя наше, залишаючись у воді”. Цей самий символ зустрінемо у творах Климента Олександрійського, Августина, Єроніма, Орігена та інших.
Якщо ми звернулися до теми зображення Євхаристії в іконописі, то своєрідною алюзією на встановлення Христом Таїнства Причастя є також перше чудо в Кані Галилейській, коли під час весілля Христос перетворив воду на вино, а потім, в часі свого проповідницького служіння, помножив хліби і рибу, нагодувавши всіх потребуючих та набагато більше.
Різьба по кістці Тайна вечеря, ХІІ століття, Італійське королівство. Зберігається у США, Балтимор, Музей мистецтв Волтерса
За прикладом Тайної вечері, описаної євангелистами, ранні християни, ще задовго до встановлення Літургії у звичній для нас тепер формі, служили так звані агапе — спільні трапези, супроводжені молитвами. “Агапе” з грецької перекладемо як “любов”, тобто це були братні зустрічі, виявлення любові один до одного в спільноті, що і заповідав апостолам Христос. Цікаво, що в катакомбах, за словами Покровського, дуже часто зображали саме християнські агапе на манер Тайної вечері, а не саму історичну подію, яка відбулася з Христом та Його учнями.
Причастя апостолів, дискос, срібло, чеканка, золочення, VІ століття
Під час детальної перцепції іконічного типу Причастя апостолів, у вас могло виникнути запитання, чому на іконі зображають дві постаті Христа. За словами Покровського, така необхідність зумовлюється бажанням дослівної передачі змісту Євангелія, де згадано, що Христос окремо благословляв хліб як тіло Своє та вино як Свою кров. Також деякі дослідники кажуть, що дві постаті вказують на дві природи Христа — божественну та людську, та одночасне Причастя всіх апостолів.
У цьому варіанті вже не знайдемо столу, а престіл. Як можемо бачити на прикладі мозаїки ХІ століття Софійського собору — на престолі є всі необхідні речі для служіння Літургії, а Христові співслужать ангели, що наводить паралель до Херувимської пісні та Псалма 140.
Мозаїка Причастя апостолів, ХІ століття, фрагмент апсиди Софії Київської
Досліджуючи іконографію Тайної вечері, безперечно, не можна не згадати про одну з найвідоміших інтерпретацій цієї біблійної історії — фреску Тайної вечері Леонардо да Вінчі для монастиря домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані. Звичайно, да Вінчі як неперевершений майстер ідеальної композиції побудував все за кращими пропорціями: всі перспективні лінії сходяться на Христі, апостоли поділені на чотири рівні групи, світло в картині виходить від Ісуса, який виразно виокремлений ще й розведеними руками, що ніби готові благословити хліб та вино. Не можливо не зауважити людську, земну метушню апостолів та божественний, величний спокій Спасителя. Цікаво, що Юда на цій іконі зображений поруч з найближчими апостолами — Іваном та Петром. Останній якраз просить дізнатися у Христа, хто ж буде зрадником цієї ночі.
фреска Тайна вечеря Леонардо да Вінчі для монастиря домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані
Ця робота майстра відкриває епоху Відродження. Як і всі свої роботи, Тайну вечерю Леонардо писав у змішаній техніці темпери та олії, тому праця тривала майже чотири роки — 1495-1497. Митець настільки ретельно підійшов до справи, що майже до кожного персонажу та деталі у своїй роботі він записав нотатки-описи. І хоч свого часу художника гостро критикували та звинувачували у неканонічності цієї роботи, проте до сьогодні, як бачимо, Тайна вечеря є найвідомішою та найбільш переспіваною у різних видах мистецтва та сферах суспільного зацікавлення. Згадати хоча б художнє фото українських бійців та військового капелана на Великдень, чи нещодавні “карантинні меми”, де апостоли вийшли у чат з Христом, щоб бути разом, але зберігати режим самоізоляції.
Перші зображення історичної події Тайної вечері дослідники датують V-VІ століттями. Серед таких прикладів є равенська мозаїка VІ століття в базилиці Сант Аполлінаре Нуово, де присутні зібрані за столом-сигмою (півколом), на якому хліб і риба. Христа можна розпізнати за хрещатим німбом, бородою та загальною виразністю рис обличчя. Важливо, що тут зображено не дванадцять, а одинадцять апостолів, без Юди (Мк. 16, 14). Важко не зауважити у цій мозаїці алегорію до чуда помноження хлібів, адже на столі лежать хліби та дві риби. Можна згадати про те, що під час помноження їжі на тисячі людей, Христос сказав апостолам, передбачаючи їхню місію: “Ви дайте їм їсти” (Мк. 6, 37)
Тайна вечеря, равенська мозаїка VІ століття, базиліка Сант Аполлінаре Нуово.
Варто зауважити, що в ранніх зразках іконічного сюжету Христа можна побачити збоку композиції, проте пізніше Його ставлять в центр, наголошуючи на важливості Його особи.
У храмі зображення Тайної вечері частіше знайдемо в літургійно-богословському трактуванні встановлення Євхаристії, тобто у вигляді сцени Причастя апостолів в апсидній запрестольній частині. Натомість в іконостасі доби Ренесансу та Бороко побачимо ікону Тайної Вечері на місці ікони Спаса Нерукотворного — над царськими або золотими вратами. У багатоярусних іконостасах не рідко поєднували ці ікони таким чином, що над Спасом Нерукотворним у наступному ряді (може бути — апостольному) вміщують ікону Тайної вечері. Такий приклад можемо спостерігати в іконостасах Йова Кондзелевича та Івана Рутковича.
Тайна вечеря, 1699, Жовківський іконостас, Іван Руткович
У найдавніших зображеннях Тайної вечері кількість постатей за столом може бути різною, меншою за кількість апостолів, інколи можна розпізнати жіночі постаті та прислуги. У таких випадках дослідники не стверджують, що це зображення саме Тайної вечері, це можуть бути ілюстрації інших зустрічей Христа в домах пейних людей або зображення ранньохристиянських агапе, чи навіть язичницьких трапез.
Центральною постаттю в іконі є Ісус Христос, серед дванадцятьох апостолів зазвичай найбільш виразно можна розпізнати Івана, наймолодшого та найулюбленішого, який сидів найближче до Христа, його зазвичай зображають пригорнутим до грудей Спасителя; апостола Петра, який був названий Ісусом скелею, на якій Він збудує Церкву, саме Петро попросив апостола Івана запитати Ісуса, хто ж буде зрадником; та Юду, якого зазвичай побачимо з простягнутою рукою, що відображає слова Христа: “Хто хліб вмочує зі мною в одну чашу...”. Щодо порядку розміщення інших апостолів, то ідентифікувати їх на іконі Тайної вечері зазвичай дуже складно.
Інколи можемо бачити, як Христос в одній руці тримає хліб, а іншою жестикулює, що залежно від позиції пальців вказує або на розмову (розкрита напівобернута долонь), або на благословення (пальці складені як для благословення, з’єднуючи великий та безіменний пальці). Якщо Юда зображений на іконі, то його часто дуже легко впізнати за відсутністю німбу. Інколи зрадника можуть зображати у профіль, що в принципі рідко зустрічається в іконах, а в ликах святих — поготів. Зазвичай у пласкій перспективі чи у профіль на іконах можна побачити нечисті сили. Хоч у стосунку до народної ікони — це не правило, оскільки народні майстри часто зображали групи святих, апостолів у профіль, що зробити легше, ніж три чверті (напівоберт). Пізніше замість Юди почали зображати апостола Павла, який, як відомо, став послідовником і найбільш плідним апостолом-проповідником після Воскресіння та Вознесіння Христа.
Щодо історично можливого розміщення апостолів та Христа за столом, то найбільш характерним для часів Ісуса було розміщення півколом напівлежачи довкола своєрідного стола. Подібну композицію ми вже розглядали у мозаїці з базиліки Сант Аполінаре Нуово. Схожу будову, тільки зі зворотньої сторони, можемо спостерігати в одному з храмів Зарваниці.
Тайна вечеря, Зарваниця
У мініатюрі Київського псалтиря бачимо, що струкрура дещо подібна до равенської мозаїки, та навпроти Христа на ідентичному, окремо розміщеному ложі зауважимо апостола Петра — єдиний з апостолів, що має німб, як і Христос. Апостол Іван пригортається до Христа, а Юда зображений у профіль і тягнеться до чаші. Ложа і стіл устелені багатими тканинами, що підкреслює винятковість події та водночас царську урочистість фактично першого Причастя апостолів. Два стовпи позаду вказують, що події розгортаються в приміщенні.
Тайна вечеря, мініатюра Київського псалтиря, 1397
Неймовірною розглогістю композиції вирізняється стінопис в замковому храмі Пресвятої Трійці в Любліні, виконаний майстром Андрієм та його учнями у 1418 році. Апостоли зібрані за овальним столом. Іван прихиляється до Христа, Юда тягнеться до чаші з рибою, про символ якої ми згадували на початку статті (чаша Причастя), апостоли дискутують. Цікаво звернути увагу, що Юда також зображений у наступній сцені, де він виходить зі світлиці, щоб видати Христа. Верхи на зраднику сидить біс. Майстерність виконання цієї фрески не може залишитися осторонь: чітка динаміка ліній, кольорів, майстерність побудови складок одягу та драпірування. Поза увагою не можна залишити предмети на столі, серед яких чаша з рибою, хлібці у формі просфор, амфори та глечики, ножі, особливо сентиментально прописані овочі, схожі на буряк та селеру або білий редис.
Тайна вечеря, стінопис храму Пресвятої Трійці, Люблін, 1418 р., майстер Андрій та учні
До речі, щодо предметів на столі, то українські митці були неабияк винахідливі. Наприклад, майстер перемиської школи, окрім столових приборів, поставив механічну міні-мельничку для перцю, схоже. На цьому ж прикладі зауважимо, що зображення у профіль у народних майстрів не завжди було властиве виключно для негативних персонажів та злих сил, адже бачимо три профілі апостолів, серед яких Юда. Христос у розмові з апостолом Іваном вказує на себе, тримаючи в руці хліб.
Тайна вечеря, с. Стара Скварява, перемиська школа, середина ХVІ століття
У народному іконописі часто головні фігури писали значно збільшеними. Це можна побачити на фрагменті Тайної вечері зі Страстей самбірського майстра Федуско другої половини ХVІ століття. Постать Христа значно збільшена, натомість апостоли, особливо на ближній лаві, виглядають, як діти. Також Христос сидить на окремому кріслі з високою спинкою, та тільки він має німб. Юда ж простягає руку не до чаші на столі, а до Христа.
Тайна вечеря, фрагмент Страстей Христових, Самбір, майстер Федуско, друга половина ХVІ століття
Можна натрапити на зразки, де апостол Юда окремо підписаний, як на іконі ХVІІ століття зі с. Білі. Тут також виразно підкреслено, що всі апостоли, включно з Юдою, отримали Причастя Тіла Христового, а потуч з хлібом кожного навіть покладена ложечка для Причастя.
Тайна вечеря, с. Білі, ХУІІ століття
У Тайній вечері з Великих Грибович 1638 року Юда має незугарну зовнішність, в якій простежуються виразно портретні риси невідомої нам особи. У нього в руках мішечок з грошима, у півоберті до глядача він пильно вдивляється у його бік. Хітон Юди має золотий відблиск, який тут навряд чи символізує приналежність до Царства Небесного, як зазвичай це буває в іконах. Можливо, таким чином маляр хотів звернути увагу на гріх грошолюбства.
Тайна вечеря з Успенського іконостасу у с. Великі Грибовичі, Львівщина, 1638 р.
Унікальною є ікона Тайної вечері та водночас Причастя апостолів кінця ХVІІ — початку ХVІІІ століття зі Семигніва, що на Львівщині. Як можна зауважити, тут поєднано і літургійний, й історичний іконографічні типи Тайної вечері. Христос постає в образі архиєрея, що відображає слова Псалма 109, де про Спасителя мовиться, як про “архиєрея за чином Мелхиседека”. Усі апостоли зображені в молитовному зосередженні, Іван припав до Ісуса обіймаючи. Тільки Юда стоїть, ніби не зауважуючи нічого, окрім хліба, який він тримає в руках. Цікаво, що Юда теж має німб, що може нас наводити на думку про святість, якою нас обдаровує Євхаристія, та водночас, що приймаючи Тіло і Кров Христа ми, як грішні, все одно спокушуємося і піддаємося владі злого, що бачимо на прикладі зради Юди.
На тарілці за силуетом можна розпізнати жертовного агнця, якого споживали у день Пасхи за юдейським звичаєм.
Тайна вечеря, кінець ХVІІ — початок ХVІІІ століття, с. Семигнів, Львівська область
Краще впізнати жертовного агнця на столі Тайної вечері можна на іконі Йова Кондзелевича для іконостасу Скиту Манявського. Тут знову ж не важко розгледіти Юду, який вже приховує мішечок із горе-заробітком за спиною, а в руці тримає ніж з плямою крові. На цьому зразку тільки Ісус та Юда дивляться прямо на глядача, що теж змушує замислитися: на чию сторону я стаю, чиїми стежками ходжу?
Тайна вечеря, 1698-1705, іконостас Скиту Манявського, Йов Кондзелевич
Коли мовиться про особливості української іконографії, то неможливо не згадати про зразки риботицької школи, які завжди вирізняються особливою теплотою та позитивним настроєм. Ось і в сцені Тайної вечері кінця ХVІІ — початку ХVІІІ століття майстри з Риботич та околиць, вочевидь, не вбачали нічого скорботного. Достатньо подивитися на нижній ряд апостолів, які так жваво вказують на Христа-Спасителя, притуляючи другу руку до грудей, подібно, як ангели вказують на Христа в іконі Вознесіння. Серед них є апостол Юда, котрий теж усміхається крізь вуса, вказує на Христа, але іншою рукою тримає мішечок з грошима.
Тайна Вечеря, кінець ХVІІ — початок ХVІІІ століття, Риботицька школа
Інколи Тайну вечерю можна побачити закомпоновану в епістилій з популярними святими українських земель. Як наприклад, подільські епістилії зі святими Миколаєм, Параскевією, Тайною вечерею та святою Варварою другої половини ХІХ століття. Цікавим у таких зразках є багата рослинна оздоба тла, на якому зображені святі. На зразку епістилію зі святими Пантелеймоном та Варварою взагалі квіти нагадують стиль петриківського розпису, а на тлі святих орнаменти віддалено нагадують рококо.
Епістилій зі зображеннями святих, Миколая, Параскеви, Варвари і Тайної вечері, друга половина ХІХ століття, Поділля.
Епістилій зі зображеннями святих Пантелеймона та Варвари і Тайної вечері.
Надзвичайно чуттєвою є хатня ікона Тайної вечері у поєднанні з іконою святої, яка за стилем зображення (розпущене волосся) нагадує Марію Магдалину. Окрім звичних елементів благословення хлібу та вина, торбинки з грошима, бачимо, що маляр додав до сцени оксамитову завісу, симетрично прописав складки на столі та рясно оздобив ікони квітами, які з боку святої знову нагадують петриківський розпис.
Тайна вечеря та ікона невідомої святої, Поділля, друга половина ХІХ століття.
Серед модерного напрямку в українському сакральному мистецтві по-особливому вирізнялася так звана школа бойчукістів. Варто лиш проаналізувати Тайну вечерю засновника цієї школи Михайла Бойчука, яку він у 1911 році написав на замовлення свого мецената митрополита Андрея Шептицького. Свого часу бойчукісти взяли курс на повернення до витоків візантійського мистецтва, вони взялися відроджувати аскетичність і простоту української ікони, яку заполонили розкоші Ренесансу та наслідування Реалізму. Тому-то на іконі Бойчука так притягує лаконічність, простота і в кольорі, і в симетрії. Незвичною виглядає позиція благословляючої руки Христа, яка водночас розміщена над чашою, як Божа десниця з відкритого сегменту неба. Дві риби і хліб як нагадування про чудо помноження їжі для тисяч народів, що наводить на думку: ніхто з учнів Христа не зазнає голоду ні духовного, ні фізичного.
Тайна вечеря, Михайло Бойчук, 1911
Богословську паралель щодо постійного чування Бога над своїми учнями, над сотворінням, про яке Він дбає безумовно, керуючись виключно любов’ю, може продовжити ікона сучасної мисткині Наталії Русецької. На цьому зразку неозброєним оком видно, що всі апостоли об’єднані одним гіматієм, плащем Христа, ніби покровом, захистом. Проте деякі з нас, навіть маючи цю благодать Божої опіки, можуть обирати протилежний бік, як Юда, що носить гіматій, але тримає гроші, за які видав Христа.
Тайна вечеря, Наталія Русецька, сучасна львівська іконописна школа
Особливим радісним настроєм Тайної вечері вирізняється ікона сучасного львівського митця Романа Зілінка. За столом зібрані дванадцять апостолів, Юда традиційно збоку, відвернутий та без німбу, а Іван схиляється до Христа. Жести учнів висловлюють благословення, молитву, розмову, а вирази обличчя передають радість спільного буття разом, з-під вус легко розпізнати усмішки. Радісного настрою додає яскрава кольорова гама та контрасні червоні рум'янці, характерні для ликів у виконанні цього маляра. Христос має світлий хітон та гіматій, подібно, як під час Преображення, коли була відкрита Його божественна природа і сила. Ця деталь спонукає до думки про Боже синівство, всемогутність і владу Ісуса під час встановлення Таїнства Євхаристії того вечора. На столі бачимо чашу з вином та грона винограду, що теж є символами Євхаристії та нагадують слова Христа про Нього самого як про виноградаря і правдиву виноградну лозу. Окрім цього на столі є п'ять хлібів та дві риби - так часто вживані алюзії до чуда помноження їжі, якою Христос та апостоли годують тисячі людей з надлишком.
Тайна вечеря. Роман Зілінко
Наостанок, апелюючи до богослов’я ікони Тайної вечері, хотілося б розглянути сюр-образ не українця, але каталонця такої ж запальної натури. Неймовірного трактування Тайної вечері у своєму сюрреалістичному мистецтві досяг епатажний митець минулого століття Сальвадор Далі. На його полотні 1955 року Христос вечеряє з апостолами в сучасному інтер’єрі, за вікном якого звичний для Далі каталонський пейзаж. Усі персонажі на картині знаходяться в глибокому молитовному зосередженні, спогляданні і водночас їхні постави схожі на молитву священика перед Дарами. Христос має перед собою хліб та стакан вина і вказує вгору, де видніється тулуп з розпростертими руками, що дуже нагадує Розп'яття. Таким чином Далі ніби буквально прописує на полотні слова Христа “це тіло моє” (Мт. 26, 26). На цьому прикладі можна пересвідчитися, як традиція зображення сакрального в мистецтві переходить від символічного та асоціативного зображення в ранньому християнстві до буквального, історичного опису в сучасному мистецтві.
Тайна вечеря, Сальвадор Далі, 1955
Використана література та джерела:
Джерела фото зі сайту Інтернет-галерея українського іконопису icon.org.ua