Віртуальна вертепна виставка - це цикл статей та відео про кожен вертепний персонаж. Підготовлено в рамках проєкту "БойкоМандри: Вертеп зберігає Україну", що реалізовується за підтримки УКФ.
Ірод-цар за Христом ганявся,
Він за ним дуже побивався.
На сідельці не вдержався,
З кобильчини він зірвався.
Та й упав на діл.
(Жартівлива колядка)
Ірод у вертепі – один із головних драматичних персонажів, антагоніст, який протистоїть новонародженому Месії. Він уособлює страх перед втратою влади, гординю, жорстокість і духовну сліпоту. Його поява на сцені створює напругу, контрастуючи з радістю Різдва.
У вертепній драмі Ірод не лише історичний цар, а символ зла, що діє через людські пристрасті. Саме він запускає трагічний ланцюг подій, який завершується “Різнею немовлят” – найжорстокішою сценою вертепу. За переказами, Ірод наказує вбити й власного сина, бо його гординя і страх за владу не має меж.
“Преокаянний”, “неситий”, “пребеззаконний мучитель стопекельний”, “кровопивця”, той, хто “смертю відриває дітей від грудей матерів” – український вертеп не жаліє епітетів для Ірода. Його образ – карикатура тирана, якого український народ не раз переосмислював, підставляючи замість біблійного Ірода сучасних деспотів. Бо часи змінюються, а тирани залишаються – тільки в інших іпостасях.
Суперечка Ірода зі Смертю нагадує середньовічний діалог душі з тілом. Чорт у деяких вертепах виступає як персоніфікація докорів сумління Ірода. У деяких вертепах смерть із чортом б’ються за душу Ірода, тіло ж його – нікому не потрібне.
В українських вертепах цей персонаж зображається у пишному одязі, що символізує земне багатство й велику владу. Парчевий кунтуш або пурпуровий фелон – одяг із дорогоцінної тканини вкриває Ірода. На голові – корона, у руках – меч або скіпетр. На початку ХХ ст. Ірод тримав у руках “яблуко” (дерев’яна куля, обклеєна жовтим, червоним і золотим папером) і “берло” (скіпетр) – народна іконографія класичних європейських королівських регалій.
Його рухи різкі, манера говорити владна й груба.
Фінал його історії – ганебна смерть, яка в багатьох вертепах є безпосереднім наслідком різні дітей:
“Із пропасті ада
Будеш ти знати,
Неповинні чада
Як убивати.”
Це не просто відплата, а містична моральна рівновага:
“Ось так беруть, ось так несуть
Розкішників світу!
Бо не можуть дати
Перед Богом одвіта.”
(Сокиринський вертеп, XVII ст.).