Іслам на Луганській землі
У мусульман всього світу закінчується Священний місяць Рамадан, а на 8 серпня припадає велике свято — Ураза Байрам. Добрий привід зустрітися з представниками мусульманської громади Луганська й поговорити про життя сповідників Ісламу в цьому регіоні України, чи не так?
Чим живуть сьогодні мусульмани Луганська ми обговорювали з імамом Луганської соборної мечеті Мухаммадом Алустазом та головою правління релігійної організації «Салам», доцентом Східноукраїнського університету ім. В.Даля Сейфуллою Рашидовим.
Мечеть у Луганську будували «всім миром»
Луганська соборна мечеть дуже молода. З’явилася вона завдяки групі небайдужих мусульман на чолі з доктором педагогічних наук, кандидатом філософських наук, викладачем Східноукраїнського національного університету ім. В.Даля Сейфуллою Рашидовим. Саме з його ініціативи 14 квітня 1999 р. в Луганську була створена релігійна організація «Салам».
«Про мечеть ми стали задумуватися в 90-ті роки, коли в суспільстві відроджувався інтерес до релігії. При цьому ми зіткнулися з проблемами поєднання нашої традиційної віри і життя в немусульманському середовищі. Як, враховуючи природні потреби і дотримуючись всіх традицій, поховати людину, провести шлюбний обряд...» — розповідає голова організації Сейфулла Рашидов.
Луганська мечеть оточена з одного боку яром, а з іншого — лісосмугою, тому в людей, що проїздять дорогою, складається враження, що вона знаходиться на відлюдді в дрімучому лісі. Але тих, хто наближається до неї впритул, охоплює подив. «Коли ми діставали дозвіл на будівництво, то спеціально шукали таке місце — тихе, спокійне й умиротворене», — зазначає Сейфулла Рашидов.
У 2005 році рішенням Луганської міської ради була виділена земля під будівництво мечеті, а через два роки на підставі ескізного проекту однієї з мечетей у Кримській Автономії почалася й саме будівництво.
Зводили споруду на пожертви. Будівництво закінчилося в 2010 році, і 29 травня відбулося урочисте відкриття мечеті. На церемонію з'їхалося близько тисячі гостей. Зустрічали пишно: тільки в перший день приготували 800 кг плову, а святковий стіл був завдовжки майже 50 м.
«Знаєте, в Ісламі не прийнято афішувати, на чиї гроші побудована мечеть. Ми однаково вдячні всім, хто допоміг у будівництві », — згадує Сейфулла Рашидов.
Сьогодні будівля Луганської соборної мечеті — це триповерхова споруда загальною площею 550 кв.м. Висота мінарету становить 25 метрів. На першому поверсі розташовані спортзал і кухня, на другому — бібліотека, навчальний клас, офіс. Третій поверх розділений на дві частини: нижня частина поверху — для спільної молитви чоловіків і верхній напівповерх — для жінок.
«Раніше на цьому місці було пустирище, що переходило в яр, а тепер — гарна будівля. На прилеглій території ми висаджуємо дерева і квіти, встановили тінисту альтанку і лавочки, щоб затишно було не тільки всередині, а й зовні», — каже Сейфулла Рашидов.
Але для луганських мусульман мечеть — це не просто красива архітектурна споруда з куполами і мінаретами. Тут кожен може усамітнитися, знайти притулок від гамору, роздумувати, говорити зі Всевишнім.
«Мечеть — це дім Аллаха, місце заспокоєння душі і серця мусульманина», — упевнений Сейфулла Рашидов.
Луганський імам має науковий ступінь
Як і кожна культова релігійна споруда, Луганська соборна мечеть починається з духовного лідера. Керує духовними справами мечеті імам Алустаз Мухаммад з помічником Ільдаром Мутигулліним. Імам буває в мечеті щодня — молиться, проповідує, тлумачить віруючим Священний Коран, проводить обряди, консультує з особистих питань.
«Люди приходять з різними питаннями: як молитися, як здійснити намаз? Робота з людьми непроста, але найскладніше для мене — похоронний ритуал, проводи людини до останнього місця її перебування. Я дуже сильно співпереживаю, бо не знаю, куди цей чоловік потрапить. Ви просите Бога, молите, щоб він потрапив до раю. Поки людина жива, її можна скерувати на вірний шлях, можна дати пораду, проконсультувати, людина виправиться, адже у неї є час», — розповідає імам.
Сам Алустаз Мухаммад народився в Газі (Палестина) в багатодітній релігійній сім'ї: мама — домогосподарка, батько працював водієм і вчителем з водіння.
«У мене ще з дитинства було бажання присвятити себе Богові і стати наставником. Я подав документи до університету міста Газа на шаріатський факультет. Але можливості вчитися не було. За бажанням батька в 1994 році я приїхав в Україну, до Запоріжжя, вчитися на лікаря. Там закінчив медичний університет за спеціальністю «терапевт», а потім захистив кандидатську з нормальної фізіології, — розповідає він.
Однак ідея стати проповідником не покидала Алустаза Мухаммада. Будучи студентом-медиком, він записався на курси шаріату при Міжнародній спілці мусульманських вчених у Єгипті.
«Я вчився на лікаря, і в той же час за допомогою Інтернету заочно здобував духовну освіту. У 2008 році я став імамом, почав проповідувати Іслам, і мене скерували для роботи в Луганську», — згадує імам.
У рідній Палестині Алустаз Мухаммад востаннє був у 2000 році. «Зараз є Інтернет, тому ми можемо спілкуватися з рідними через скайп щодня. Звичайно, хотілося б частіше бувати вдома, але не вдається. Зате моя дружина їздить туди кожні два роки», — зазначив імам.
Незважаючи на тугу за Батьківщиною, він має намір продовжити свою роботу в Луганську.
«У нас немає такого порядку, що імама спочатку призначають в одне місце, через якийсь час — в інше, потім — у третє... Якщо народ емоційно пов'язаний з імамом, відчуває потребу в ньому, то з ним важко розлучатися. Так само й самому імамові. З мусульманами Луганська ми з’єднані морально», — поділився Алустаз Мохаммед.
Гостям у мечеті завжди раді
За неофіційними даними, в Луганській області є приблизно 25-30 тисяч етнічних мусульман, при цьому в обласному центрі проживають близько 10 тисяч. У цей час до Луганської соборної мечеті приходять молитися представники майже 30 держав. Це вихідці з Африки, Індії, Афганістану, Пакистану, багато вихідців з колишнього СРСР — північнокавказькі народи, чеченці, дагестанці, азербайджанці, узбеки ...
«Це й інтелігенція, і держслужбовці, і бізнесмени, і кого тільки немає. Серед наших парафіян дуже багато молоді — як діти місцевих мусульман, так і студенти-іноземці, що навчаються в луганських ВНЗ», — розповідає Сейфулла Рашидов.
Однак Луганська мечеть — не просто богослужбова споруда, це також духовно-культурно-просвітницький центр.
«У мечеті відбуваються не тільки молитви. У нас є жіночий клуб, бібліотека, сюди також приходять займатися діти та студенти — їх тут навчають норм мусульманської моралі, правил молитви. Крім того, члени мусульманської громади вивчають тут арабську мову, а фахівці читають лекції з ісламської культури», — розповідає Сейфулла Рашидов.
Нерідко заглядають у мечеть і гості — представники інших конфесій і етносів. З різноманітними екскурсіями приходять студенти і школярі, різні закордонні делегації, зацікавлені люди. Як зазначає Сейфулла Рашидов, Луганська соборна мечеть є однією з найбільш відвідуваних в Україні, не враховуючи деяких мечетей в Автономній Республіці Крим. Гостям у мечеті завжди раді.
«Іслам не ділить людей на національності, ми відкриті для всіх. Це забобони, що жінок не пускають, інші релігії не пускають. Це дім Бога, і його двері завжди відчинені», — підкреслює він.
«Ми хочемо розвіяти міфи і неправдиві стереотипи»
Серед християн дуже поширена думка, що мусульмани — це войовнича релігія. Проте, запевняє Сейфулла Рашидов, Іслам — релігія, яка вчить людей бути покірними Богові, його наказам і заборонам, солідарності, взаємодопомозі.
«Ісламу майже 1500 років. Безумовно, за цей час було багато конфліктів, багато воєн як всередині ісламського світу, так і ісламського світу з зовнішнім. Але мова не йде про сьогоднішній день. У Корані чітко прописано, що вбивство однієї людини прирівнюється до вбивства людства. Всілякі речі, які ми бачимо по телевізору, з криками «Аллах Акбар», не мають жодного відношення до Ісламу. Це дикі неосвічені люди, у яких практично немає ніяких знань про релігію. Це велика політика, великі гроші, боротьба за владу. Я не хочу сказати, що в Ісламі немає проблем, вони є, як і скрізь (та ж Америка з її війнами) але чомусь у свідомість людей вбивається, що саме мусульмани — терористи. Ми хочемо розвіяти міфи і неправдиві стереотипи», — говорить він.
Ще один поширений стереотип — жінка в Ісламі повністю позбавлена прав. Проте насправді, розповідає Сейфулла Рашидов, положення мусульманської жінки далеко не таке гнітюче, як прийнято вважати.
«Коран повчає: чоловіки є опікунами жінок. В ісламській культурі домінування чоловіка помітне. Він годувальник, він витрачає більше. Основна роль жінки зводиться до сім'ї. Але якщо жінка проявить бажання, то може здобувати освіту, працювати. Але не на таких роботах, що завдають шкоди її жіночій честі. Більше того, навіть після розлучення чоловік повинен утримувати дружину, поки вона не облаштується.
Коран вчить: рай знаходиться біля ніг твоєї матері. Чоловік зобов'язаний годувати і захищати жінку — маму, сестру, дочку. Тому судіть самі, яке в Ісламі ставлення до жінок. Сам я дагестанець, одружений на християнці, і скільки разів я не їздив на Батьківщину, жодна моя родичка або знайома не видалася мені затурканою», — розповів він.
Сейфулла Рашидов додав, що всупереч думці про покарання виключно невірних дружин, Іслам передбачає таке ж покарання і для невірних чоловіків. Також Іслам не примушує одружуватися тільки на мусульманках, так само як і не змушує приймати Іслам. «У релігії немає примусу» — сказано в Корані».
Зберігаючи свою культуру і віру
Стосовно ксенофобських проявів, за словами Сейфулли Рашидова, на щастя, їх не було.
«Іноді можна зустріти якийсь напис на стінах чи парканах, але так щоб утиски ... їх немає! Ми вважаємо, що мусульманам живеться в Луганську дуже комфортно. І взагалі, в Україні прихильники Ісламу живуть досить комфортно. Особливо на Донбасі. Свого часу американські політологи любили говорити про цей регіон, як про «плавильний котел» з величезною кількістю націй, національностей, релігій. Живуть у нас конфесії толерантно, шанобливо. Влада і суспільство ставляться до нас добре, але й ми нічого не порушуємо, живемо тихо», — підкреслює Сейфулла.
«Український народ — простий і доброзичливий», — у свою чергу зазначає імам Алустаз Мухаммад.
«Якось до нас привели на екскурсію хлопців із бібліотеки ім. Горького. Вони подивилися. А коли йшли, поділилися враженнями: "Коли ми підходили до мечеті — аж страшно було, а йдемо — якісь світлі"», — додає Сейфулла Рашидов.
Звичайно, проживання в чужій країні пов'язане з певними складнощами у збереженні рідної культури.
«З одного боку, свою культуру зберігати легко, з іншого — складно. Це залежить від освіти, релігійних знань, виховання. Багато хто, особливо студенти-іноземці, не можуть витримати під пресом глобалізації. Буває так, що людина приїхала з того ж Дагестану, перший місяць він ходить у мечеть, а потім зникає. Силою переконання ми нічого тут не можемо зробити. У міру можливості знаходимо способи впливу — через родичів, громаду ... Потім, дивись, вони самі приходять на свята. У цьому і є головна роль нашої мечеті — далеко від Батьківщини вона допомагає людям підтримувати зв'язок з нею, залишається духовним центром», — підсумував Сейфулла Рашидов.
Сьогоднішнє життя важко уявити без всесвітньої павутини. «Інтернет в епоху глобалізації — інструмент об'єднання», — вважає Сейфулла Рашидов.
Релігійна організація «Салам» має свій сайт salam.lg.ua, де представлена інформація про діяльність луганської мусульманської громади, заходи, що проводяться в Луганській соборній мечеті, про діяльність релігійної організації «Салам», а також релігійні матеріали — книги, навчання, часи обов'язкових молитов.
Підготувала Діана СТЕШЕНКО,
фото автора
