В Українському католицькому університеті відбулася дискусія на тему «Календар реальний чи символічний: коли будемо святкувати Різдво?».
Джерело: УКУ
Чому ця розмова важлива? В Україні відлік діб за юліанським календарем називається календарем за старим стилем. На зміну юліанському календарю у 1582 році було запроваджено астрономічно більш точний григоріанський календар. Однак, юліанський календар досі використовують деякі церкви в Україні, зокрема Православна церква України (ПЦУ) та Українська греко-католицька церква (УГКЦ). Поза Україною: Російська, Грузинська, Сербська, Єрусалимська православні церкви.
За словами історика Олега Турія, з початком повномасштабної війни у суспільстві назріла потреба приймати рішення щодо неузгодженості календарів та з’явилося заохочення серйозно обговорювати ці питання.
Учасниками дискусії стали о.Юрій Щурко, декан Філософсько-богословський факультет УКУ, о.Василь Рудейко, доцент кафедри літургійних наук Філософсько-богословський факультет УКУ. Модерував зустріч Олег Турій, директор Інституту історії Церкви, проректор УКУ. Учасники говорили про важливість освячення часу та роль календаря у житті людини, літургійний календар і чому важливо, щоб він був правильний, та як мудро підійти до розв’язання проблеми з переходом на астрономічний календар.
Подаємо тези учасників дискусії:
Отець Юрій Щурко, декан Філософсько-богословський факультет УКУ:
Проблемою є те, що наш церковний календар відстає зараз на два тижні. Це певна трудність, яка нас, особливо в контексті повномасштабної війни росії проти України, обурює, беручи до уваги, що за старим календарем живе росія і її сателіти. Ми не можемо удавати, що тут немає напруги.
Коли читаємо Старий Завіт, то бачимо, що старозавітні люди сприймали час феноменологічно. Цей підхід означає, що в Біблії не має якогось загального терміну на позначення часу, як і не має спеціальних слів для категорій теперішнього, минулого чи майбутнього.
У Біблії час належить до порядку створених Богом речей. Навчання Старого Завіту про час можна підсумувати двома важливими твердженнями: існує «теперішній вік» – в якому ми всі живемо та «майбутній вік», якого ми очікуємо і який наступить у так званий День Господній в останні/ есхатологічні часи. Щоб бути готовим до переходу у цей особливий вимір, який ми називаємо «вічністю», біблійна людина стає «причасна» до цієї нової дійсності завдяки особливим святим часам чи святкуванням, які наповнюють її річний календар.
Новий Завіт навчає, що сповнення усіх очікувань Старого Завіту відбулося в Ісусі – в Ньому вічність увійшла незбагненним чином у час й відтак почалися т.зв. останні/ есхатологічні часи (час від Воскресіння Ісуса Христа до Його другого славного приходу).
У міжчассі, між чимось вічним і чимось теперішнім, ми перекидаємо місток, який ми називаємо святами. Свята, відтак, творять певний зв’язок між цими двома вимірами. Бог сам встановлює певні ритми у світі, а ми лише відкриваємо їх для себе, окреслюємо в міру розвитку людської цивілізації. Також Біблія розповідає нам про конкретні вчинки, події, які мають вічне значення. Потім вони стають частиною календаря. Однак календар не є догмою, яку ми не можемо змінювати. Адже людина творить календар, щоби мати пам’ять (бути причасною до) про щось дуже важливе та значуще.
Василь Рудейко, доцент кафедри літургійних наук Філософсько-богословський факультет УКУ:
Християни не святкують минулих подій, бо в них таких просто не існує. Немає жодної християнської події, яка б мала якесь минуле, бо Христос – центр нашого святкування – не має минулого. Не було часу, коли Його не було і не буде часу, коли Його не буде! Христос є абсолютним є! Він вчора, сьогодні, завтра – той самий (Той, Хто Є) повіки! (Євр 13:8)
І навіть, коли Христос рождається, хрещається, воскресає, возноситься, возсідає по правиці і знову гряде – це не минуле, сучасне і майбутнє, а завжди присутнє вічне. Христос впроваджує вічність у час, сповнює час Собою, перетворює час із кількісного в якісний – у час нашого спасіння. І саме це святкують християни. У святкуванні Різдва Христос не народився, а рождається! Тут, тепер, для нас.
З огляду на це святкування не часового, а вічного, дати святкування для християн носять умовний, а не визначальний характер. Вони, як і все решта – символічні. Не в сенсі того, що вони несправжні. Жодним чином! Християнські символи є найсправжнішим засобом передання досвіду, але саме тому, що вони відірвані від фізичних визначників їх самих. Свято дійсне не тому, що його святкують у точну дату звершення певної події історії спасіння, а тому, що воно сповнене досвідом Христа. Саме тому є можливими різні літургійні традиції.
Якщо колись святкування церковних свят за старим стилем і могло бути оправданим дотриманням традиції та сопричастю із східними православними церквами (бо більшість їх вже синхронізувала свій церковний календар із астрономічним: 25 грудня Різдво святкує Римо-Католицька Церква, більшість протестантських та православних Церков — включаючи Константинопольську (крім Афону), Антиохійську, Олександрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську й Грецьку), то сьогодні воно є лише ознакою зашореності та залежницької лояльності до Російської православної церкви.
До дискусії також долучались гості зустрічі, які активно коментували тему та ставили запитання.
Отець Роман Фігас, науковий співпрацівник Інституту екуменічних студій, зауважив: «Календар – це спосіб обчислення. Це інструмент, який має бути чітким. І якщо інструмент помиляється, ми маємо його підкорегувати. Ніщо не об’єднує церкви так, як спільні виклики. Сьогодні у часі війни, люди просять про перехід від юліанського до григоріанського календаря на парафіях. Тому церквам потрібно створювати спільні комісії та напрацьовувати рішення. Якщо кожна церква працюватиме окремо, ми не знайдемо спільне рішення. Ми в одному човні. Це не забороняє нам розробляти власні стратегії. Ми повинні об’єднатися, щоб вийти зі спільним рішенням від усіх церков, які хочуть об’єднання заради добра України і вірних».
Насамкінець отець Василь Рудейко підсумував – існує три простих кроки до розв’язання календарного питання українськими церквами:
1) Офіційно визнати юліанський календар помилковим. Це легко, бо всі знають, що він об’єктивно помилковий, запізнюється на 13 днів.
2) Дозволити тим парохіям, які вже готові перейти на астрономічний календар, зробити це перед 25-м грудня. Це теж легко, бо таких, парохій вже багато в Україні, як виявилось.
3) Тим парохіям, які вагаються, доручити провести стільки пояснювальних заходів, скільки потрібно, для того, щоб з 1-го вересня вони могли перейти на астрономічний календар.
Отець Василь також додав: «Не варто переживати за те, що різдвяний піст вже почався. Навіть діти у вірі знають, що найкращим постом є не утримання від їжі, а виправлення помилок. Особливо тих помилок, які стосуються духовного життя, а саме такою помилкою є святкувати зі двотижневим запізненням».
Для довідки
За рішенням №19 Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України), було прийняте таке рішення: «Про можливість звершення богослужіння на честь Різдва Христового за Новоюліанським календарем 25 грудня 2022 р.» було прийняте таке рішення:
Беручи до уваги численні запити та враховуючи дискусію, яка протягом багатьох років точиться в Церкві та в суспільстві; передбачаючи, зокрема через обставини війни, загострення у публічному просторі календарних суперечок; з метою вивчення реальної церковної потреби в здійсненні у близькому часі календарних змін, Священний Синод Української Православної Церкви (Православної Церкви України), вирішив: Там, де для цього існують пастирські обставини та засвідчується бажання вірних, як виключення дозволити за рішенням настоятеля та громади 25 грудня 2022 р. звершити богослужіння за чином свята Різдва Христового з подальшим поданням через єпархіальні управління до Київської Митрополії письмової інформації про число учасників такого богослужіння.
У разі звершення такого богослужіння його учасники в цей день звільняються від обмежень посту.
18–19 листопада 2022 року в Брюховичах, що біля Львова, під головуванням
Отця і Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава відбулася 92-га друга сесія
Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні. «Отці Синоду мали дискусійне обговорення питання щодо календарної реформи та одностайно погодилися продовжувати дослідження з позиції душпастирських рацій доцільності, актуальності та готовності такого кроку, зокрема й з огляду на воєнний стан».
У Перемисько-Варшавській митрополії УГКЦ, яка опікується всіма українськими греко-католиками в Польщі, оголосили про поступовий перехід на григоріанський календар. Рішення про це ухвалено на синоді митрополії у Польщі, повідомляє сайт митрополії.
«… Беручи до уваги велике бажання вірних, висловлене в опитуваннях та підтверджене голосом Соборових делегатів – Синод дозволяє парафiям, в яких бiльшiсть вiрних цього бажає, на святкування неподвижних празникiв за григоріанським календарем», – йдеться в рішенні синоду УГКЦ в Польщі.
Також Синод зобов’язав всiх настоятелів храмі до проведення відповідних консультацій з вірними протягом найближчих шести місяців, щодо святкування за григоріанським календарем. В місяцях червні-липні 2023 року правлячий єпископ кожної єпархії своїм декретом надасть згоду парафії, яка про це буде просити, на святкування нерухомих свят за григоріанським календарем, вiд початку iндикта (1 вересня) 2023 року.
У випадку отримання згоди парафією на введення григоріанського календаря стосовно нерухомих свят, ця згода поширюється на всі монашi доми та ректоральні храми, яких знаходиться в межах даної парафії. У випадку, коли парафія у святкуванні нерухомих свят залишається з юліанським календарем, така сама дисципліна зобов’язує всi монаші доми та ректоральні церкви, яких осідок знаходиться в межах даної парафії, йдеться в рішенні Митрополичого Синоду УГКЦ у Варшаві.
У випадку, коли пароху доручена душпастирська опіка над бiльше як одною парафією, у всіх парафіях слід дотримуватися тої самоï календарної дисципліни. Спільними для цілої Церкви у Польщі залишаються надалі святкування рухомих свят за юліанським календарем, яких центром є Пасха. Цим самим буде підкреслена духовна єдність УГКЦ в Польщі з Матірною Церквою Києва та іншими Церквами схiдноï традиції. У 2028 році, після перевірки введеної практики, буде прийнято рішення щодо реформи літургійного календаря в житті всієї Української Греко-католицької Церкви в Польщі.