«Карітас Одеса УГКЦ»: десять років на службі людям
В Одесі святкували 10-річчя Карітасу. Святкова академія «Домашній догляд: стан, потреби та перспективи» відбулася 24 листопада та була присвячена 10-літтю діяльності Благодійного фонду «Карітас Одеса УГКЦ».
«Коли береш – наповнюй душу, коли даєш – наповнюй сердце!» – ці слова, які надруковані на всіх постерах благодійного фонду, найяскравіше передають ідею його роботи. За всі 10 років існування «Карітас Одеса УГКЦ» впровадив у життя багато цінних проектів, які надали натхнення дорослим і дітям та допомогли у їхньому житті.
– Один з найграндіозніших та найбільш значущих серед наших проектів, яким я можу сміливо пишатися і який працює всі роки нашого існування – це проект «Домашня опіка». У ньому працюють більша частина волонтерів «Карітасу». Це ініціативні люди з великим серцем, у яких є величезне бажання щось робити, творити і працювати на благо людей», – зазначив отець Василь Колодчин.
Домашній догляд за ВІЛ-інфікованими Одеси – це перший проект благодійного фонду «Карітас Одеса УГКЦ». Вже протягом 10 років тут здійснюється медико-соціальний супровід на дому за людьми, які обмежені в пересуванні та неспроможні самостійно себе обслуговувати. Перш за все – це інваліди, ВІЛ-інфіковані, самотні та люди похилого віку.
Як зазначає керівник проектів БФ «Карітас Одеса УГКЦ» Світлана Колодчин, після Донецька та Київа, Одеса у жовтні 2005 року підключилася до ініціативі допомоги ВІЛ-інфікованим.
– Тоді ми ще не знали, як правильно їм допомогти. Але ж в нас було велике бажання та досвід допомоги лежачим хворим. Намагалися долучитися до нових знань та випробувань, – підкреслила Світлана Колодчин.
Волонтери «Карітас Одеса УГКЦ» допомагали в першу чергу тим, у кого була 4-та стадія онкозахворювання або СНІД, а також тим лежачим батькам, у кого від цих страшних діагнозів померли діти.
– Допомагаємо в оформленні документів на інвалідність, надаємо духовну допомогу, якої вони так потребують, – розповідає волонтер Катерина. – Звичайно, допомагати лежачим хворим, та ще й з важкими формами захворювань, дуже важко. Тим більш, вони найчастіше соромляться чужих, замкнуті, не хочуть спілкуватися. Але в глибині душі вони чекають того, хто до них би прийшов і поспілкувався з ними. Їм потрібна любов та спілкування.
За її словами, наше суспільство, на жаль, поки не приймає і не розуміє ВІЛ-інфікованих, люди не знають, як з ними поводитися, бояться, мало поінформовані. Людина ізолюється від суспільства, у неї змінюється оточення.
– Звичайно, потрібно не забувати й родичів хворих, адже їм теж важко усвідомити, що трапилося таке нещастя у їхній родині. З ними треба працювати і психологічно підтримувати, проводити роз'яснювальну роботу, – пояснює Катерина.
Всього ж за 10 років роботи волонтери БФ «Карітас Одеса УГКЦ» допомогли майже 2 тисячам хворим, допомагали їм продуктовими наборами та медикаментами. Всього витрачено на проект більше 6 млн. 291 тис. грн.
Анна ВОЛОШИНА
