Католицькі і православні літургісти провели конференцію у Відні
Учасниками конференції, яка пройшла у форматі робітні (workshop), стали науковці із понад десятка країн світу, у тому числі українські греко-католицькі і православні богослови, — повідомили в УКУ.
Впродовж двох днів на чотирьох секціях експерти обговорювали питання літургійної традиції, пов’язані із богослужбовою практикою як у країнах, в яких візантійська молитовна традиція є рідною, так і в багатоманітті діаспорного досвіду.
Саме новим контекстам молитовного життя вірних візантійської літургійної традиції у діаспорі було присвячено першу секцію доповідей і дискусій. Як можна було довідатись із презентації румунського богослова Даніеля Бенги, контекст діаспори не лише створює певні виклики для організації літургійного життя спільноти, а й відкриває нові можливості, як, наприклад, відновлення поцілунку миру між вірними, що могло б становити певні труднощі у звичайному, часто надто «стандартизованому» літургійному житті.
Цікавим досвідом оновлення літургійного життя у діаспорному контексті поділилась сестра Васа Ларін, на прикладі власного творчого підходу до моління т.зв. «малих часів» у особистій практиці вірних, як альтернативу паралітургійним молитвам.
У наступній секції учасники ділились літургійними оновленнями, представленими у літургійних книгах. Українські наукові інституції представляли науковці Українського католицького університету та Київської православної богословської академії. Зокрема, цікавими особливостями літургійних змін у новому служебнику Православної Церкви України поділився протоєрей Андрій Дудченко.
Про нові можливості для оновлення літургійного життя церкви через цифровізацію на прикладі онлайн-ресурсу «Молитва Церкви», доступного також і через мобільні аплікації, розповів священик УГКЦ, доцент кафедри літургійних наук УКУ Василь Рудейко.
«У сучасному світі технологій, де оновлення є щоденною потребою, дуже складно виправдовувати очевидні помилки стандартизованої літургійної традиції, які століттями передаються з покоління в покоління. Цифровізовані онлайн-ресурси та мобільні додатки є хорошим інструментом, у якому найочевидніші помилки традиції можна виправити із кожним оновленням додатку, а не чекали десятиліттями на адаптації офіційних літургійних видань. Останні стануть суттєво кращими, якщо їм передуватиме хай і експериментальна, але реальна богослужбова практика», – наголошує отець Василь.
Літургійні видання передовсім у перекладах сучасними мовами були предметом дискусій і доповідей третьої секції.
Священнослужителі УГКЦ о. Томас Немет та диякон Даниїл Ґаладза розповіли про проблематику передавання текстуальних та структурних сенсів богослужінь візантійської традиції. Доповідь о. Хризостома Нассиса була присвячена прониканню сучасних афонських літургійних видань у молитовну практику грецьких парохій.
Завершальна секція робітні стосувалася чи не найскладнішого контексту сучасного літургійного життя – літургійних перекладів та літургійної музики. Як відомо, левова частка візантійської літургійної молитви є поезією, пристосованою для співу. Саме на цих аспектах наголошували священики Дамаскин Окінура та Александр Йоніта.
Серед дискусійних питань літургійних текстів було представлено також проблематику антиюдейських текстів та іншої «проблемної» літургійної спадщини, яка з тих чи інших причин стала офіційним lex orandi Церков візантійської традиції.
Одним із вартих уваги факторів дискусій робітні стало те, що при представленнях та обговореннях цікавого літургійного різноманіття, спричиненого локальними контекстами, серед учасників все ж відчувалось прагнення до певної стандартизації традиції. Учасники конференції також неодноразово наголошували на тому, що літургійним оновленням мають передувати ґрунтовні наукові дослідження.
