Відразу 4 храми на Вінниччині втрачає УПЦ КП. Зараз в них вже служать священики УПЦ (МП). Частина парафіян також змінила конфесійну приналежність, перейшовши до УПЦ (МП). Інші, які залишилися вірними УПЦ КП, втратили храми.
Історія, яку розповів архиєрей, за закрученістю сюжету не поступається детективам. Отже, за словами владики, «шахрайське угрупування», яке складається з чотирьох, вже колишніх, кліриків Київського Патріархату – Василя Аксанюка, його сина Анатолія Аксанюка, їх родича Миколи Строка та кума Павла Кучерука, у грудні минулого року агітували духовенство і вірних виходити зі складу Київського Патріархату.
— Вони хотіли сформувати нову єпархію Автокефальної Церкви. Тут ще задіяний був рідний брат протоєрея Миколи Строка з Житомирської області, священик Московського Патріархату, який готувався сюди йти єпископом УАПЦ, – каже єпископ Онуфрій. – Але у керівництва Автокефальної Церкви знайшлися сили відмовитися від таких «медвежих» послуг.
Кліриків УПЦ КП, які потайки від свого єпископа брали участь у засіданні архиєрейського Собору УАПЦ, Синод Київського Патріархату, 13 грудня 2009 року, заборонив у служінні до покаяння.
– Тоді вони, замість того, щоб покаятись, почали шукати щастя в іншій конфесії, – продовжує владика Онуфрій. – Вони перейшли до Московського Патріархату. Але не просто перейшли, а хочуть відібрати майно тих релігійних спільнот, де служили. Портоєрей Микола Строк, який служив у с. Стадниця, що поблизу Вінниці, збирав у своїх парафіян підписи за перехід до Автокефальної Церкви. Коли ж у них не вийшло з Автокефальною Церквою, він просто замінив титульну сторінку на підписах, у нас є цьому підтвердження, і з цими підписами пішов до Московського Патріархату.
Сам Микола Строк, який з 1993 року служив у Стадницькій парафії УПЦ КП, свій перехід до Московського Патріархату в інтерв'ю місцевій газеті «20 хвилин» пояснив тим, що втомився відповідати віруючим на питання, чому їх називають розкольниками:
– Люди хочуть бачити своїх братів в єдності, – каже він. – Є такі, що 16 років проходили повз храм, бо не належать до Київського Патріархату. І ці люди мені дякували, що я об’єднав громаду, що тепер можуть молитися в церкві дідів-прадідів, які її будували.
Наразі громада с. Стадниця розколота на дві частини. Одна з них, довірившись авторитетові батюшки, пішла до УПЦ (МП), а інша залишилась у Київському Патріархаті. Відразу після розколу, віряни, ще донедавна єдиної громади, почали ділити храм.
Оскільки релігійна спільнота УПЦ КП, яка півтора десятиліття користувалась єдиним у Стадниці храмом, за цей час не оформила на нього майнові документи, юридично храм знаходився у власності Облдержадміністрації. На час розборок влада вирішила опечатати церкву.
А далі почалася тяганина зі збором підписів, їх відкликанням та оскарженням. Більшості селян важко було зорієнтуватись у цій війні Патріархатів.
– Люди не знали, за що підписувалися, – стверджує староста села Михайло Вовк. – Я особисто теж ставив підпис, але на титульному листку було написано, що голоси збираються на підтримку священика, а не за перехід до іншої конфесії. Люди обдурені! Їхні підписи доклали до іншого документа.
Врешті, остаточно з'ясовувати конфесійне самовизначення мешканців Стадниці довелось чиновнику з Вінниці:
– Я особисто з секретарем сільради обійшов кожну хату з опитуванням: «Так чи Ні?», – каже начальник відділу у справах релігій Вінницької ОДА Ігор Салецький.
Єпископ Онуфрій, натомість, стверджує, що при цьому опитуванні, знову ж таки, запитання ставилось не про приналежність до тієї чи іншої конфесії, а про підтримку чи непідтримку місцевого священика. Сам Ігор Салецький прокоментував це лаконічно: «На жаль, такі форми роботи», – сказав він.
За підсумками опитування, 842 особи висловились на підтримку місцевого священика, тобто фактично, за перехід до УПЦ (МП) і близько 250 людей побажали залишитись в УПЦ КП. Примітно, що, за словами єпископа Онуфрія, фактичних парафіян, які відвідували Богослужіння хоча б на Пасху, у селі було не більше 100…
Врешті відділом у справах релігій Вінницької ОДА було зареєстровано у с. Стадниця дві релігійні громади – УПЦ та УПЦ КП. Обидві громади звернулись до обласної влади з проханням надати їм у використання місцевий храм. На пропозицію влади – проводити Богослужіння почергово, не погодилась жодна з них.
15 березня обласна влада, прийнявши до уваги кількість членів в обох релігійних громадах Стадниці, а також клопотання місцевої сільради, прийняла рішення на користь вірних УПЦ. Відтепер єдиний у селі храм належить православним УПЦ (МП).
За майже аналогічним сценарієм розгортались події і в селі Росоша Липовецького району Вінницької області. У грудні минулого року місцевий священик УПЦ КП о. Павло Кучерук, про якого вже згадувалось вище, почав говорити вірним про необхідність об’єднання церков. Ця екуменічна ініціатива батюшки, у січні цього року, реалізувалась у зборі підписів місцевих парафіян під загадковою фразою: «с. Росоша. За об’єднання православних християн».
– Він почав бігати попід хати, ловити бабусь і казати, що його виганяють, – розповідає місцева жителька, вірянка УПЦ КП Лідія Пудзерко. – Дехто пожалів і підписався. Підписалися і всі ті, хто ходить у Московську церкву. А ми не підписувались. Зараз він, вже як священик Московської церкви, служить у нашому храмі, який ми будували за власні гроші.
Храм УПЦ КП у селі Росоша будувався з 90-тих років минулого століття на кошти місцевих парафіян. З документації Парафіяльна рада мала лише рішення сільради про виділення земельної ділянки під будівництво. За словами начальника Відділу у справах релігій Вінницької ОДА Ігоря Салецького, це рішення важливе, але не основне. Обов’язково мав бути також складений Акт на постійне користування.
Окрім нового великого храму, віряни Київського Патріархату у селі Росоша мали ще невеличку капличку на цвинтарі. До неї, як і до великого храму, вони більше не мають доступу. Тепер обидва храми належать релігійним громадам УПЦ (МП).
– Чотири роки я добивався, щоб виступити на зборах Вінницької єпархії УПЦ КП. Не добився. Мене цікавить, щоб були оформлені установчі документи релігійних громад і майнові документи на храми. Хіба за стільки років не можна було їх оформити?! Храми у Стадниці та Росоші були програні суто адміністративно, – стверджує Ігор Салецький. Тепер ситуація у цих селах всіх навчить, що треба своєчасно оформлювати документи, – резюмував він.
Одночасно з подіями у Стадниці та Росоші розгортався конфлікт за невеличку лікарняну церкву у Вінниці. Протягом приблизно десяти років храмом при Обласній психіатричній лікарні ім. Ющенка, на підставі усної домовленості, користувалась єпархія УПЦ КП. Однак у грудні минулого року, священик цього храму о. Анатолій Аксанюк, про якого згадувалось на початку статті, був заборонений у служінні Архиєрейським Собором Київського Патріархату, а через кілька днів його наново висвятили в УПЦ (МП). Оскільки він намагався продовжувати служити у лікарняному храмі вже як священик іншої конфесії, розгорівся конфлікт між єпархіями обох Патріархатів. Адміністрація лікарні, у власності якої знаходився лікарняний храм, вимушена була його закрити до з'ясування обставин.
Було вирішено, що лише після того, як будь-яка зі сторін конфлікту укладе договір про благодійну діяльність і духовну опіку над хворими з медичним закладом, буде даний дозвіл проводити там Богослужіння.
– За півтора місяці єпархія УПЦ (МП) пропрацювала с медичним персоналом, зібрала 182 підписи, зареєструвала там релігійну громаду, – каже Ігор Салецький. – Натомість інша сторона – єпархія УПЦ КП за цей час лише поставила завдання перед владою: направила прохання до облдержадміністрації про дозвіл проводити там Богослужіння.
На підставі угоди, яку Вінницька єпархія УПЦ (МП) заключила з лікарняним закладом, адміністрація лікарні звернулась до голови ОДА з проханням передати храм у безоплатне користування на 3 роки Вінницькій єпархії УПЦ. Відповідне розпорядження губернатор підписав 3 березня.
Єпископ Вінницький і Брацлавський Онуфрій, коментуючи це рішення, сказав, що для нього воно було повною несподіванкою.
Отже, за останні кілька місяців, завдяки священикам-перебіжчикам, які протягом кількох днів встигли змінити три Патріархати, Вінницька єпархія УПЦ (МП) отримала несподівано для себе 4 храми, які відповідно втратила єпархія УПЦ КП. В цій екстримальній ситуації єпархія УПЦ (МП) юридично діяла чітко і грамотно, що разом з гарними стосунками з обласною владою і принесло позитивний результат. Єпархія ж УПЦ КП залишилась ображеною на облдержадміністрацію, яка на їх думку, діяла лише в інтересах УПЦ (МП).