Костел Всіх Святих у Годовиці: примарні шанси на збереження закритої святині
З-поміж визначних майстрів сакрального мистецтва XVIII ст. виділяють постать Йоана Ґеоргія Пінзеля. Його скульптури на сакральних пам’ятках культури та історії Західної України увійшли до скарбниці світової спадщини. Значна частина його шедевральних творів зберігається у музеях, в тому числі за кордоном.
Збереження його спадщини стало можливим завдяки такій постаті, як світлої пам’яті директор Львівської національної картинної галереї Борис Возницький. На шпальтах РІСУ Володимир Мороз в 2009 році зробив ґрунтовну розвідку-огляд культурно-мистецької спадщини Й. Г. Пінзеля під назвою «Іоан Ґеоргій Пінзель: із храмів у музеї». Приводом для цієї розвідки стало привернення уваги до збереження і відповідного пошанування творів маловідомого майстра (з огляду на його скупу біографію) з боку українського суспільства в рамках проголошення 2007 року Роком Й. Г. Пінзеля в Україні.
У листопаді 2012 року частина творів Й. Г. Пінзеля була виставлена у знаменитому Луврі. Основою виставки були роботи з вівтаря костелу Всіх Святих у с. Годовиця Пустомитівського району на Львівщині. Більше того, автори експозиції спробували відтворити інтер’єр та внутрішню атмосферу храму.
Попри привернення уваги до творчості цього митця, костели, де були встановлені його творіння, перебувають якщо не в аварійному, то у дуже занедбаному стані. 7 липня цього року було проведено культурно-мистецький захід на пошанування творчості відомого митця біля костелу у с. Годовиця Пустомитівського р-ну на Львівщині. Автор цих рядків у рамках заходу мав змогу зайти до середини святині і на власні очі переконатися у тому, що годовицький костел з плином часу може бути повністю втрачений…
Вид на костел у Годовиці біля ставка
Основні віхи з історії костелу Всіх Святих у с. Годовиця
Римо-католицька святиня розташована на північно-західній околиці села, понад ставком. В історії костелу були як світлі, так і сумні сторінки, які й сьогодні не завершилися.
Відомий польський історик Ян Островський у своїй розвідці про годовицький костел зазначає, що парафія Всіх Святих у селі була заснована бл. 1498 року. До неї належали в XIX ст. ще костели із прилеглих сіл Басівка, Малечкович, Пустомит (тепер районний центр), а в міжвоєнний період минулого століття – тільки басівський костел. У першій половині XVI ст. латинська церква в Годовиці, правдоподібно, стояла на тому ж місці, що й теперішня. Внаслідок нападу татар у 1618-1621 рр. костел разом із сусіднім латинським храмом в с. Наварія був зруйнований, відновлений у 1631 році.
Новий римо-католицький храм у с. Годовиця був збудований бл. 1751-1758 рр. завдяки старанням о. Щепана Микульського. Його мурували з простого каменя і тинькували. Архітектором костелу Всіх Святих є Бернард Меретин (дослідники схиляються до його німецького походження, тому прізвище в оригіналі – Merettiner), відомий архітектор і будівничий храмів на Західній Україні у першій половині XVIII ст. До речі, у 1965 році на звороті барельєфу на проповідальниці із годовицького костелу знайшли підпис Б. Меретина.
Архівне і сучасне фото костелу у Годовиці
Він виконував роботи у стилі пізнього бароко та рококо, отримував замовлення від тодішніх вельмож і греко-католицьких владик на перебудову чи нове зведення сакральних споруд (собор св. Юра у Львові є одним із його найкращих творінь), співпрацював із скульптором Й. Ґ. Пінзелем. Інші культові споруди, становлення яких пов’язане з творчістю Б. Меретина, розташовані в Бучачі, Раві-Руській, Коломиї, Буську та інших містечках і селах.
Архівне фото головного вівтаря храму
Посвячення костелу в с. Годовиця, проект якого розробив цей будівничий, відбулося у 1774 році. Стінописи в інтер’єрі є твором О. Ролінського, натомість автором дуже багатого скульптурного декору є Й. Г. Пінзель у співпраці, зокрема, з Матеєм Полєйовським. Перед вівтарем з боків було встановлено на окремих консолях скульптурні групи на біблійні сюжети — «Жертвоприношення Авраама» та «Самсон з левом» в 1757-58 рр., Розп’яття з пристоячими апостолами, які тепер знаходяться в Музеї сакральної барокової скульптури Пінзеля у Львові. Вони експонувалися у всесвітньовідомому музеї французького Лувра з 21 листопада 2012 до 25 лютого 2013 року.
Виставка скульптур із с. Годовиця у Луврі (з сайту zik.ua)
Навпроти фасаду церкви було споруджено муровану дзвіницю, в формі ажурних воріт із двома просвітами; поруч є залишки церковної огорожі. Дзвін виробив Зиґмунт Мозер у Львові (1861 р.).
Дзвін при костелі (ліворуч)
З появою культу вшанування образу Богоматері Розради, який був переданий із сусідньої Басівки родині Рончковських із с. Годовиця, до місцевого костелу потягнулися паломники. Історія пошанування образу в Годовиці така: з плином часу реліквія сильно потемніла, і її власники вирішили замінити її на іншу, але у 1852 році господар Рончковський раптом помітив, що образ самовідновився і виблискував яскравими кольорами. Спеціальна церковна комісія зі Львова визнала, що це є чудесне оновлення. Як зазначає Я. Островський, у 1856 році образ Богоматері вмістили у вівтарі годовицького костелу, з часом виготовили вівтарні структури з дерева і, мабуть, і шати образу в стилі неорококо. У 1934 році образ був коронований римо-католицьким архиєпископом Болеславом Твардовським, а сьогодні є розміщений в костелі св. Августина у м. Вроцлав. Сюжет одного з паломництв до Годовиці зображений на рисунку Артура Ґротґера, який зберігається в Національному музеї у Варшаві.
У міжвоєнний період XX ст. була проведена реставрація костелу Всіх Святих. Близько 1927 р. відновлено головний вівтар, а в 1929-1931 рр. – стінописи, також проведене електричне освітлення. Як зазначає Островський, святиня як характерний тип архітектури XVIII ст., разом зі стінописами в інтер’єрі, розташованою поруч дзвіницею і дровітнею, офіційно набула статусу пам’ятки.
Останній адміністратор годовицької парафії о. Ярослав Хомицький через наступ більшовицької влади втік до Польщі разом із більшістю віруючих. Частину майна з костелу вивезли до області Сілезія.
У теперішній табличці при вході у костел, на жаль, ще досі не змінили назви республіки, якої вже не існує…
За радянської влади костел було остаточно закрито в 1961 році. Завдяки старанням відомого мистецтвознавця Бориса Возницького, який у радянські часи доклав чимало зусиль для порятунку церковного майна, більшість статуй костелу Всіх Святих були передані в 1965 році Львівській картинній галереї та розміщені в її філії в смт. Олеськ (зокрема, з головного вівтаря та проповідальниці).
У 1974 році в колишньому костелі, який стояв замкненим, сталося лихо: виникла пожежа, внаслідок цього більша частина склепінь була втрачена…
Теперішній вхід у костел
Історико-сакральне значення святині
Цю тему також детально описав історик Я. Островський. Будівля привертала увагу дослідників сакральної культури вишуканими пропорціями та чудовими деталями. Її слід розглядати як авторську роботу Б. Меретина не лише в аспекті архітектури, але й у випадку скульптурного декору. Я. Островський, зазначаючи про унікальність інтер’єру годовицького костелу, на основі тверджень інших фахівців, зокрема, виділив сакральну цінність зображення Бога Отця в хмарах і двох ангелів над головним вівтарем.
Так виглядає тепер головний вівтар без зображення Бога Отця в хмарах і двох ангелів …
Обабіч вікон у годовицькому костелі було розміщено погруддя святих в овальних медальйонах (зокрема, св. Климента, св. Йосифа, св. Франциска, св. Юду Тадея та ін.). Великі ангели з головного вівтаря вийшли, радше за все, з-під долота анонімного співробітника Пінзеля, який також є автором скульптур у головному вівтарі парафіяльного костелу в Бучачі.
На вівтарях у трансепті, в профільованих порожнинах було вміщено стінописи, які замінили вівтарні образи: Непорочне Зачаття і Благовіщеня (ліворуч) та Всі святі й Св. Миколай (праворуч).
Те, що залишилося від стінописів на вівтарі у трансепті…
Оздоблення годовицького костелу становить для дослідників сакральної культури чималий інтерес. «З точки зору мистецької вартості, скульптури з Годовиці належать до найвищих досягнень львівської школи, — писав Островський. — Фігура Богоматері Розради та переносне розп’яття становлять, завдяки технічній майстерності та глибині виразу достоту чільні твори центральноєвропейського пізнього бароко».
Богородична ікона в бічному вівтарі, яка ще не повністю знищена природою…
Фігури Самсона та Ісаака спочатку були майже голі, правдоподібно, на прохання донатора (у римо-католицькій традиції – особа, яка жертувала кошти для костелу або якусь сакральну річ – прим. авт.), отримали шати з грубої тканини, до того ж позолоченої.
Оскільки значна частина поліхромії знищена, іконографічну програму оздоблення годовицького храму неможливо повністю відчитати. Ікони на головному вівтарі були присвячені темі спокути, збагаченій типологічним підходом (групи «Жертвоприношення Авраама» і «Самсон з левом» як прообрази Страстей Христових). «Розписи в ризниці та бабинці («Вигнання Іліодора» і «Вигнання торговців із храму») дозволяють припустити наявність паралелей між церквою і Єрусалимським храмом. У XIX столітті церква набула характеру санктуарію Діви Марії», — зазначає Островський.
Скульптура «Жертвоприношення Авраама» (візуалізована у проекті Pinsel. AR)
У 2018 році скульптурна спадщина Й. Г. Пінзеля, в тому числі з костелу в Годовиці, візуалізована в рамках проекту Pinsel.AR. Про те, як таємничий майстер промовляє у цифрове майбутнє з глибин ХVIII століття, розповідають його знавці та співавтори в публікації «Йоган Георгій Пінзель: невідворотна драма буття».
Годовицький костел Всіх святих візуалізовано також з допомогою відеооглядів Ігоря Мартиніва в рамках проекту «Пролітаючи над…» (зйомки з висоти) на історико-культорологічному сайті «Збруч».
Сучасний стан костелу
Загальний вигляд костелу Всіх святих
Нині храм перебуває в стані глибокої руїни, замкнений на ключ, всередині і вгорі на збережених стінах все заросло в літню пору…
Фрагменти стін костелу Всіх Святих
На сьогодні костел Всіх святих позбавлений даху та більшої частини склепінь. Мури послабли й потріскали... Збереглися невеликі фрагменти вівтарних структур у трансепті та фрагменти хрестильної купелі.
Не має також проповідальниці, органу, сповідальниці, лави, стацій Хресної Дороги та інших структурних частин святині.
Серед збереженого сакрального майна із годовицької святині (окрім скульптурних елементів із Музею сакральної барокової скульптури Пінзеля у Львові), в костелі Божого Тіла у Вроцлаві висять переносне розп’яття та фігури ангелів, які колись стояли обабіч скинії. В тому ж вроцлавському храмі знайшли своє місце і більшість сакральних предметів з металу. Але не в костелі, який століттями плекала місцева громада римо-католиків. Парафіяльні книги з Годовиці знаходяться в AALw (за 1785-1945 рр.), а також в Управлінні цивільного стану Варшава-Середмістя (від 1881 р.), – зазначає Я. Островський.
Скульптура «Марія» (візуалізована у проекті Pinsel. Ar)
Окремі церковні, громадські діячі, захисники історико-краєзнавчої спадщини, зацікавлені подібною тематикою журналісти, небайдужі громадяни регіону роками волають про допомогу до державних інституцій, щоб врятувати від остаточної руїни костел Всіх святих в с. Годовиця (до речі, як і випадку із замком у с. Поморяни Золочівського району на Львівщині)…
У своєму розслідуванні на шпальтах сайту ZIK Тетяна Штифурко і Богдан Білан ще у 2016 році слушно зауважують, що стихла ейфорія, туристи виїхали, влада помінялась, а старий Пінзель і далі залишився при своїх клопотах. «Усі враз забули про Майстра до наступного сплеску екзальтації його геніальними творами, всі забули про обіцянки, які давали, і про зобов’язання, які брали на себе», зокрема, після луврської виставки окремих скульптур Й. Г. Пінзеля в 2012-2013 роках. Тоді всі обіцяли золоті гори спадщині великого майстра (2).
Афіша виставки пінзелевих скульптур у Луврі (з сайту zik.ua)
Зі свого боку розробник відеоглядів на сайті «Збруч» І. Мартинів зауважує, що «після паризької виставки робіт Пінзеля французька сторона висловила готовність профінансувати відновлення храму. Проте плану, як робити реставрацію, скільки це може коштувати та потребує часу, немає. Грошей на документацію ні держава, ні область не дають, попри те, що споруда є пам’яткою архітектури і про загрозу її повної втрати говорять давно» (5).
Долею костелу у Годовиці цікавилася свого часу і римо-католицька спільнота з Польщі, яка робила спроби порушити питання про реставрацію храму, однак вони не увінчалися успіхом. «У цьому селі нема зареєстрованої нашої громади, тобто немає парафіян. Є лише історична довідка, що це є наш костел», — прокоментував ситуацію названим вище журналістам у 2016 році директор душпастирства ЗМІ Львівської архидієцезії о. Олександр Кусий. І справді, в довіднику парафій Львівської архидієцезії РКЦ станом на 2019 рік немає відомостей про зареєстровану громаду в с. Годовиця.
Щодо структур, які займаються збереженням історико-культурної спадщини краю, то тут теж сумна ситуація: у багатьох ЗМІ посилаються на відсутність коштів для відновлення таких святинь. Те саме свого часу підтвердив Ігор Амбіцький, керівник відділу охорони історичних пам’яток Львівської облдержадміністрації, що в обласну програму збереження культурної спадщини костел у Годовиці не включений. «У нас пріоритетом є дерев’яна сакральна архітектура, вона найбільше страждає від часу, тому в першу чергу ми виділяємо кошти на реставрацію дерев’яних храмів», – зазначив чиновник.
На сайті РІСУ в різних розділах є публікації, присвячені необхідності збереження святинь на кшталт годовицької. Ця тема, сподіваємося, й надалі матиме продовження у зв’язку із постійним биттям у дзвони тих, хто не байдужий до історико-краєзнавчих і релігійних пам’яток краю, щоб вони ставали місцем зацікавлення з боку громади.
Список використаних джерел:
- Мороз В. Іоан Ґеоргій Пінзель: із храмів у музеї
- Штифурко Т., Білан Б. Покинутий костел у Годовиці: чому руйнується спадщина Пінзеля
- Йоган Георгій Пінзель: невідворотна драма буття
- Мартинів І. Пролітаючи над… Костел всіх Святих у Годовиці
- Островський Я. Парафіяльний костел всіх святих у Годовиці / Пер. з пол. А. Павлишина
- Софія ЛЕГІН. Розкішний Костел Усіх Святих у Годовиці, що має шанс на нове життя
Фото автора, Богдана Білана, також з проекту Pinsel.AR
