Костянтин ПАШКОВ. Дар і віддяка в контексті християнської та постмодерністської філософії

Нові технології дозволяють оперативно друкувати богословські книги в електронному вигляді. В найближчому майбутньому більшість богословських робіт друкуватимуться як електронні. Книгою харківського філософа Костянтина Пашкова «Дар и благодарение в контексте христианской и постмодернистской философии» (.pdf) Богословський Портал починає випуск серії «Сучасна теологія».

Харків сьогодні на «філософській карті» України – це місто, в якому існує найбільший інтерес до постмодерністичної думки. Природно, що в цьому місті виник інтерес і до теології епохи постмодерна. Сучасне богослів'я вивчається і розвивається Олександром Філоненко, Костянтином Пашковим, Дариною Зіборової та іншими талановитими творцями «харківської школи». Першим результатом їх зусиль є відповідь на питання: чи можливе богослів'я в епоху постмодерна? – Можливо, і навіть ще більш, ніж в епоху модерна! В результаті «краху твердинь» цивілізації Нового часу (раціоналізм, сцієнтизм, прогресизм) виникли нові можливості для теології (хоча з'явилися і нові небезпеки). Те, що в епоху модерну вважалося недоліком релігійного і теологічного мислення (апофатизм, гімнологічність, увага до Іншого) в епоху постмодерну вже оцінюється як гідність. Теологія як спосіб мислення вперше опинилася в очах багатьох мислителів навіть більш легітимною, ніж сама філософія, оскільки набагато більш укорінена в практиці, в досвіді.

Метафізична теологія середньовіччя і модерну розуміла Бога як Першу Причину, а світ – як наслідок. Проте релігійна свідомість вважає світ скоріше даром (а не «наслідком»), а Бога – Подателем благ (а не «причиною»), серед яких перше, – існування (тому Бог мислиться як Творець, а не Першопричина). Релігійне мислення не тільки ширше за теологічне, але і відповідає реальності, як її бачить людина віруюча. Адже, згідно із релігійним світоглядом, у людини немає нічого, що не було б йому дарувано Творцем. Природною реакцією на дари Творця повинна бути подяка. Не випадково центр християнського життя – «євхаристія» - буквально є «подяка». Любов тому і можлива як ставлення до Бога і до інших людей, тому що людина вдячна може бути якщо любить, і навпаки, людина любить якщо постійно дякує. Віддяка проявляється в молитві як богослужебному співі гімнів і дії. Будучи любов'ю і молитвою вдячне відношення до Бога дозволяє пізнавати і Бога, і Його дари – світ, громаду, інших людей.

Приведення теології у згоду з релігійною свідомістю, перехід від метафізичного до неметафізичного способу мислення, не повинно сприйматися як явище виникло під впливом постмодернізму у філософії. Теології природно бути такій, якою є релігійна свідомість. Сьогоднішня теологія менш ідеалістична, менш платонічна, менш теоретична, зате більш релігійна, більш біблейська, більш практична.

Проблематика дару і віддяки – центральна для сучасної неметафізичної теології. Ця проблематика цікава і для сьогоднішньої філософії. Щодо проблем дару і подяки зав'язалися плідні дискусії філософів і богословів, в яких богослови не відчувають себе «другими», а усвідомлюють власну «першість». Книга Костянтина Пашкова аналізує основні віхи того, як богословська тема дару і віддяки опинилася в центрі уваги філософів, як її розвивали філософи, і як на цьому ґрунті відбувається зустріч сучасної філософії та богослов'я.

Маємо надію, що книга буде цікава богословам, філософам, всім хто цікавиться, тим, яким буде богослів'я майбутнього.

В якості передмови друкуємо статтю Віктора Малахова «Буття як дарунок і віддяка», написана як відгук на книгу Констянтина Пашкова.

Передмова Юрія ЧОРНОМОРЦЯ