«Ковчег» — місце зустрічі молоді різних народів

У Генеральному Консульстві Республіки Польща у Львові 27 липня у відбулося офіційне закриття десятої ювілейної сесії молодіжного семінару «Ковчег-2015»

Міжрелігійний семінар «Ковчег» проводиться з 2006 року, головною метою якого є інтеграція між представниками різних національностей та конфесій в Україні. Ідея створення подібного ворк-шопу належить відомому історику Аарону Вайсу. Будучи автором десятків наукових книг з історії Голокосту та історії українсько-польсько-єврейських відносин, Аарон Вайс кілька десятиліть працював у Яд Вашем на посту головного редактора наукового журналу «Yad Vashem Studies». Пізніше був одним із засновників Українського інституту вивчення Голокосту «ТКУМА», а зараз працює координатором общинних програм «Джойнт», водночас продовжуючи активну громадську та наукову діяльність.

Щодо концепції «Ковчегу», то традиційно у заході бере участь студентська молодь з різних куточків України, які завдяки продуктивній співпраці намагаються руйнувати міжнаціональні стереотипи, шукати шляхи подолання історичних конфліктів під керівництвом досвідчених педагогів, модераторів та лекторів. За десятиліття існування семінару в нього сформувалось багато власних традицій та звичаїв, проте з року в рік цей проект стає дедалі цікавішим та захоплюючим.

Цьогорічна ювілейна сесія семінару відбулася знову у селищі Унів, що на Львівщині. Свято-Успенська Унівська Лавра є особливим місцем не тільки для Української Греко-Католицької Церкви, а й для самих «ковчегівців». Саме тут стартував перший семінар та проводився п’ять років поспіль. У зв’язку з ремонтними роботами в Унівській Лаврі, наступні сесії семінару приймали Яремче та с. Більшівці на Франківщині.

У «Ковчезі-2015» взяли участь представники чотирьох етнічних груп, серед яких поляки, кримські татари, євреї та українці. Це були молоді люди з різних регіонів України. Організатори насамперед заохочували до участі молодь зі Сходу та Півдня України. Варто зауважити, що вже другий рік поспіль у семінарі бере участь кримськотатарська молодь, частина з якої через російську агресію втратила свою батьківщину.

Програма та план семінару була розрахована на сім днів. Особливими були дні національно-культурної презентації та плановий виїзд на екскурсію до Польщі, у Перемишль та Красічин.

Як і зазвичай, перші дні семінару ознаменувалися інтерактивними тренінгами, задля інтеграції усіх учасників у єдину спільну команду. Відповідальність за згуртування молодого колективу взяли на себе відомі тренери та викладачі Павел Ментельський, Яцек Дембчинський (Польща) та Ельнур Алієв (Крим). Важливою складовою семінару були навчальні лекції від поважних гостей «Ковчегу», серед яких, зокрема, член Європейського парламенту Павло Коваль, проректор Українського Католицького університету Мирослав Маринович, дослідник історії Голокосту доктор Аарон Вайс, директор Українського інституту вивчення Голокосту «ТКУМА» Ігор Щупак, співзасновник громадської ініціативи «Крим-SOS» Алім Алієв, засновник незалежного культурологічного часопису «Ї» Тарас Возняк та багато інших.

Наступна, теоретична частина, була поділена тематично, в залежності від національних днів тієї чи іншої етнічної групи. Кожна лекція включала в себе безпосередню доповідь експерта з певної теми та відкриту дискусію з аудиторією на предмет порушених проблем.

Дні національно-культурної презентації принесли учасникам багато цікавого та нового у спробах пізнати культури один одного: сюди входила і демонстрація національної кухні, і майстер-класи з різних видів національного мистецтва, і, звичайно, ознайомлення зі звичаями та традиціями кожної з представлених етнічних груп. Наприклад, дні української культури були представлені обговоренням суспільно-політичних проблем у державі, студією образотворчого мистецтва при МПК ім. Гната Хоткевича, та творчою зустріччю з вокальною фармацією «Піккардійська терція». Натомість, кримськотатарський день подарував учасникам ознайомчі лекції з ісламської релігії та проблем ідентифікації кримських татар, майстер-клас з національного орнаменту, та перегляд першого кримськотатарського художнього фільму «Хайтарма». В єврейський день були проведені низка лекцій з приводу Голокосту і релігійним частуванням святкового шаббату. І, наостанок, польський день познайомив учасників із декількома проблемними фільмами з приводу історії Польщі та фотовиставкою з теми «Повстанський рух у Польщі у післявоєнний час».

Варто зазначити, що усі учасники семінару «Ковчег» отримали неймовірні враження, та, найголовніше, – колосальний досвід у міжнаціональній та міжрелігійній інтеграції.

ВРАЖЕННЯ:

— Польська група, Аліна Слободянюк (м. Хмельницький):

В юному віці будь–які нові враження сприймаються як щось конче потрібне, така собі частина допінгу для усіх, у кого горять очі, хто з цікавістю дивиться в майбутнє. «Ковчег» — це теж враження, яке доторкнулось до душі.

У нас у кожного своя історія: чи то родина, чи то національна. І, коли я дивилась на таке багатобарвне, але водночас таке однакове мереживо українських вишиванок, коли зі сльозами на очах, але і з посмішкою переживала усю трагедію кримськотатарського народу, коли як ніколи щиро чекала на єврейський шабат, коли з неприхованою гордістю ще раз переконувалась, наскільки величною є польська історія, — я відчувала себе частиною того загального враження. Того враження, яке повезуть до Дніпропетровська, Запоріжжя, Кривого Рогу, Вінниці, Львова та, сподіваюсь, найближчим часом до Донецька та Криму. Того враження, яке торкнулось до душі.

— Кримськотатарська група, Алім Умероджа (Крим):

«Ковчег» – це 8 ночей недосипання, ночі на проліт розмови про Україну, дружбу і кохання, це цікаві знайомства, це щирі посмішки. Мені важко сказати, які саме конкретні враження залишає в мене «Ковчег». Це безперечно тільки позитивні емоції. Як на мене, цей семінар дає можливість відкрити себе у світі та світ у собі.

Особисто я зробив крок вперед у розумінні світу, пізнав нову частинку єврейської історії та культури повсякденного життя, великий патріотизм польського народу та невід’ємне бажання поляків рухатись вперед, зробив важливий крок у розумінні трагедії українського народу у становленні України як держави, а українців – як єдиної нації.

Можна багато позитивного писати про «Ковчег», але є речі, які неможливо передати словами, і які змушують тебе просто змінювати себе та навколишній світ на найкраще для спільного майбутнього в єдиній та незалежній Україні.

— Українська група, Оксана Вінтонів (м. Львів)

Чула колись таку фразу: «Буває рік не вартий дня, буває день, що вартий року». І ось тепер на «Ковчезі» я її остаточно зрозуміла. В мене таке враження, що я за ці декілька днів побувала не тільки в Україні, але й у Польщі, Ізраїлі та Криму.  В моїй голові зруйнувалася маса безглуздих стереотипів, в які я ще недавно  щиро вірила. Моє серце наповнила величезна любов до, здавалося б, чужих людей. Тепер я розумію, що навіть попри наші різні національні особливості, традиції та звичаї, – ми одне ціле, яке є світлим майбутнім для України. 

— Єврейська група, Мар’ян Довгий (м. Одеса)

«Ковчег» – це місце, де 7 днів перетворюються в безмежне життя, під час якого ми пізнали життя інших культур та релігій. Ми подорожували по світу, в якому живуть наші нові друзі. Кожен день ми прокидалися з метою інтегруватися в традиції інших народів. Дебати на сучасні та історичні дилеми дозволили нам розширити наші погляди на світ. «Ковчег» не тільки дає нам час не тільки для відпочинку – а й час для праці. А мальовничі види Галичини нас будять та надихають кожного ранку. Тому хочеться не просто повернутися сюди, а взагалі залишитися тут назавжди…

Костянтин ЦЕНЦУРА