Кожна річ має свою історію. У Львові відкрили музей митрополита Андрея Шептицького
Останні 20 років тривали розмови про відкриття музею митрополита Андрея Шептицького у Львові. Лише після того, як священник УГКЦ Севастіян Дмитрух пригрозив голодуванням у разі, якщо влада зволікатиме з вирішенням питання щодо приміщення, мерія надала для музею 800 метрів квадратних у колишньому монастирі ордену Реформаторів і костелу святого Казимира. Храм цього комплексу належить греко-католицькій громаді і є нині церквою Блаженного отця Климентія Шептицького. Наразі музей тут на «пташиних правах», бо питання з передачею будівлі досі не вирішене.
У 2018 році був зареєстрований церковний музей митрополита Андрея Шептицького. За цей час вдалося будівлю відремонтувати, у чому допомогла міська влада і меценати.
Отець Севастіян Дмитрух зібрав велику колекцію, як особистих речей, так і мистецьких, пов’язаних із митрополитом. І всі роки домагався, щоб вони стали експозицією музею. Експонатів – близько 500.
Кожна річ, яка представлена, має свою історію. Адже коли 1 листопада 1944 митрополит Андрей Шептицький помер після важкої хвороби, монахи і монахині, священники, які були поруч, зорієнтувались і сховали особисті речі свого духовного провідника. Оскільки розуміли, що після смерті владики не минучі сталінські репресії. Вони переховували ці речі у різних місцях.
Секретарем митрополита був отець Володимир Грицай і він довгі роки зберігав Євангеліє митрополита, його палицю і документи.
«Сестри-студитки зберігали особисті речі, епитрахиль, пелеринка, білий плащ, у якій митрополит вбирався, підрясник, омофор, митру. Зберегли посуд із гербом Шептицького. Невідомо звідки це начиння, але це добротна, англійська порцеляна, дорога, на ній добротна, дорога, там герб родини Шептицьких.Знаємо, що отцю Климентію Шептицькому подарувала накриття на стіл, срібло його бабуня Ружа Косецька. Бо так раніше з покоління в покоління дарувалося і і зберігалося. Коли мені сестри-студитки передали посуд, то я питав звідки, але вони лише пояснили, коли митрополит помер, вони все зібрали, попрали і переховували у час підпілля. Митрополит був Святий для них ще тоді і вони це берегли, як реліквії», – каже отець Севастіян Дмитрух.
Поруч із митрополитом був його помічник, брат Атанасій Кольбенко, який слугував владиці у час його недуги. Бо з 1935 року митрополит Андрей не міг уже ходити і щоби перестелити йому постіль, вигадали спеціальні лляні ноші, таким чином кілька братів піднімали владику і бачили його велике терпіння і страждання, водночас глибоку духовність. Ці ноші зберегли монахині. Можна оглянути і вервицю, яку владика Андрей привіз зі Святої Землі, коли там перебував у паломництві у 1906 році.
Також в експозиції музею численні мистецькі твори художників, яких підтримував митрополит. До слова, він викладав історію мистецтва у школі Новаківського, яку створив і фінансував.
«У радянський час, десь 70-роки, я приїхав у Прилбичі, родинне село митрополита і запитував у селян про ті речі з палацу, може хтось щось пам’ятає з того часу. Там мешкала Галина Гурська, старша жінка, яка вже не ходила. Вона сиділа на ліжку, а над ним були дві ікони і я їх побачив. Це виявилась ікона XV століття Спасителя Христа і графіка Благовіщення Богородиці. Жінка розповіла, коли у 1939 році, коли більшовики розстріляли брата митрополита Леона і його дружину, вона пішла до палацу, там все було відкрито, розграбовано, а на землі лежали дві ікони. Вона мені віддала ті образи», – отець Севастіян.
Ці дві ікони теж увійшли в експозицію музею.
Після відходу радянських окупантів брати Андрей і Климентій Шептицькі старались знайти бодай щось із родинного помістя, особливо архіви. Збереглись три книжкові шафи, які замовляв митрополит в митця Андрія Коверка.
Через особисті предмети відкривається великий період життя Галичини від ХІХ століття і до середини ХХ, коли сім разів змінювалась влада на цих теренах.
Батьки митрополита Андрея Шептицького і його брати
«Я не хочу створити ще один музей у Львові. Немає у нас ще музею духовної особи. Кожен народ має велетня духу. Для прикладу, польський народ має Івана Павла ІІ, Святого, і у Вадовіцах, де він народився, є музей. Ми маємо митрополита Андрея, духовну особу, державотворчу, який опікувався дітьми, вдовами, сиротами, молоддю. Хочемо запланувати читання, різні зустрічі, щоб у музей не просто люди прийшли і пішли, а приходили на лекції, спілкування.. Важливо, щоб люди ближче пізнали про велич духу митрополита. Це не державний музей, тут лише 4 осіб, ми не маємо штату. Хочемо заохотити людей, щоб приходили, як волонтери», – каже отець Севастіян.
Щороку у Польщі збирається родина Шептицьких і є задум на таке зібрання запросити її у Львів. 28 серпня цього року у Польщі поховали професора Олександра Шептицького, дідусь якого теж Олександр (закатований гестапівцями у 1940 році) був рідним братом митрополита Андрея. Він народився у Львові у 1938 році у родині Яна Казимира та Анни з Дідушицьких. Олександр Шептицький упорядкував листи отця Климентія до братів, цікавився родинною спащиною, очолював Раду Фонду Шептицьких.
