Кришнаїти Чернігова: про стосунки з Богом і формулу досконалості
Урочисті процесії – харинАми, – покликані нагадувати про Всевишнього, в середмісті Чернігова відбувалися часто. А від початку війни чернігівські кришнаїти регулярно з’являються не лише в центрі міста, а й на околицях, що найбільше постраждали від ворожих обстрілів. Віддані Кришни щодня готують великі обсяги їжі та роздають її чернігівцям. Нині їм у цьому допомагає міжнародний благодійний фонд «Їжа життя».
На початку березня, коли стало ясно, що місто оточене ворогом, і виходу з нього практично немає, кілька відданих узялися самотужки готувати більше їжі. Настільки більше, ніж потрібно самим, щоб нагодувати сусідів, які ховалися від обстрілів у підвалах, і тих, хто жив у бомбосховищах 19-ї і 32-ї міських шкіл. За кілька днів облоги стало погано з водою, тож кришнаїти регулярно добували і розвозили людям воду і харчі, які могли дістати. Так протрималися місяць.
Потім до них приєдналися віддані з Києва – стало легше, почали готувати більше страв. Якщо в березні щодня варили близько
Відтак почали щодня роздавати гарячі страви біля Центрального ринку та розвозити по найбільш зруйнованих мікрорайонах – Новоселівка, Бобровиця, Подусівка... Роблять вони це і донині.
Пошуки нових сенсів, які відкриває перед людьми війна, привели групу небайдужих і зацікавлених чернігівців до місцевого осередку Міжнародного Товариства Свідомості Кришни.
Хто такі і звідки взялися?
Чернігівські гаудія-вайшнави належать до Міжнародного Товариства Свідомості Кришни (МТСК) – International Society for Krishna Consciousness (ISKCON). Цю релігійну організацію заснував у 1966 році в США уродженець Індії – Бгактіведанта Свамі Пробхупада.
Це – новітній різновид індуїстської релігії, особливістю якої є єдинобожжя. Мета діяльності названого релігійно-культурного руху – популяризація ведичних знань про Всевишнього – бога Вішну і багато його проявлень (іпостасей), зокрема, в образі Кришни, – а також популяризація форм служіння йому, віри в Кришну як Верховну Особу Господа.
МТСК сповідує традиційну теологію гаудія-вайшнавізму, засновану Чайтан’єю Магапрабгу (1486 – 1534 роки). Віровчення базується, зокрема, на індуїстських священних книгах «Бгагавад-Гіта», «Бгагавата-Пурані», «Брахма-Самхіті».
У 1971 році Пробхупада офіційно відвідав СРСР. Хоча прочитати публічну лекцію йому не дозволили, однак у великих містах з’явилися підпільні вайшнавські групи. У Києві – також. Тодішня влада боролася з цим явищем звичними методами – репресіями. Кілька десятків послідовників Пробхупади опинилися у в’язницях та психлікарнях. Під час Перебудови все змінилося: 1988 року офіційно зареєстровано першу організацію МТСК.
В Україні МТСК діє з 1990 року. «Всеукраїнський центр громад Свідомості Кришни» – керівний орган послідовників кришнаїзму – був зареєстрований у 1995-у.
Віддані Кришни зобов’язані дотримуватися чотирьох основних правил: бути лактовегетаріянцями; не вживати того, що викликає залежність (алкоголь, наркотики, тютюн, кава, чай); уникати позашлюбного сексу і азартних ігор; щоденно 1728 разів проспівувати мантру «Харе Кришна…» (16 кіл на вервиці в 108 намистин). Навчаються віддані у самостійно обраного гуру, посвята не є обов’язковою.
Усі свої дії присвячують Кришні
Нічим не примітний серед подібних на вулиці одноповерховий дерев’яний будинок виявився вайшнаським центром, адже храму вайшнави у Чернігові не мають. Як пояснили нам віддані під час екскурсії, тут усе скромно, лаконічно, але від душі, з любов’ю до Кришни. Головне – облаштований за всіма правилами вівтар.
Зазвичай віддані живуть удома, тут же відбуваються богослужіння, різні культурні заходи, лекції, зустрічі, а нині ще й мешкають гості зі столиці, які допомагають місцевим одновірцям реалізовувати проект «Їжа життя». Отож тут є дві кухні – одна всередині будинку, а друга – літня.
Будинок із садом чернігівські віддані орендують п’ять років. В обласному центрі мешкає близько сотні вайшнавів, які регулярно або періодично беруть участь у різних заходах. Традицію поклоніння Кришні в Чернігові популярною не назвеш.
За словами Лева Петровича Черняка (духовне ім’я – Гірідхарі дас), який практикує вайшнавізм із 1983 року, стояв біля витоків цього руху в СРСР, – ситуація зрозуміла і закономірна. Адже й у світі не дуже багато тих, хто прагне досконалості. В Україні таких близько 20 тисяч, хоча в Києві функціонує чи не найбільший у Європі храм Міжнародного Товариства Свідомості Кришни – велична споруда (Нью-Навадвипа мандир), збудована в класичному стилі. Там же міститься і Київська духовна академія вайшнавської освіти.
«Якщо одна людина на тисячу прагне глибоких духовних знань, то порахуйте, скільки їх може бути в Чернігові за умови, що в місті близько 300 тисяч мешканців, – говорить Гірідхарі дас. – Таких, що постійно і стабільно практикують на даний момент – може бути 30». Загалом же прихильники вайшнавізму є серед чернігівських лікарів, психологів, соціальних працівників, волонтерів і навіть вояків.
«Наші хлопці нині служать у війську і загонах тероборони, – продовжує розповідь Гірідхарі дас. – Є посвячені офіцери, які мають духовних учителів і духовні імена. Вони практикують на фронті. Загалом усі свої дії ми присвячуємо Богові. Усе, що робимо: чи захищаємо свій дім, чи копаємо землю, чи рубаємо дрова, чи готуємо їжу – все робимо для Кришни, і пам’ятаємо, що все це нам дано через енергію Бога, все від нього».
Інформація про те, що кришнаїти воюють, дещо збентежила тих, хто «не в темі», й одразу захотілося розібратися в цьому питанні. Але це нереально, якщо немає бодай поверхневих знань про ведичну культуру і філософію.
Захищати Батьківщину від ворогів, у відповідності до ведичної традиції, покликаний соціальний стан воїнів (кшатрії). Знищення загарбників на полі бою не порушує принципу ненасильства (ахімси) – про це Кришна детально пояснює своєму другові Арджуні (джерело – «Бгагават-Гіта», перекладається як «Божественна пісня»).
Першими на соціальній драбині стоять брахмани – духовні вчителі, правителі. Торговці, фермери (середній клас) мають назву вайші. А робітники і обслуговуючий персонал називаються шудрами.
Найпростіше завдання – позбутися страждань
На перший погляд здається, що кришнаїти не сучасні, можна сказати – консервативні: не приймають сексуальні стосунки до шлюбу чи поза шлюбом, не вживають навіть чай і каву, не кажучи вже про міцні напої, не їдять м’ясо, рибу, яйця (щоб не вбивати живих істот), жінку бачать берегинею домашнього затишку, а чоловіка – годувальником. Проте в духовному розвитку жінки з чоловіками рівні. Якщо жінка захоче, приміром, робити кар’єру чи навчатися – то перечити їй не можна. Кришнаїти прагнуть бути здоровими, розумними, гармонійними і спокійними, коли прийде остання хвилина.
«Людина повинна постійно вчитися, до останнього подиху, – переконаний Гірідхарі дас, корінний 73-річний чернігівець, який майже 40 вивчає і практикує вайшнавізм. – Медитація – це не стан занурення в себе, це – час перебування в духовному заглибленні. 144 секунди (12 дхаран) безперервної зосередженості на духовному світі, зосередженість на особистості Бога – це початок медитативного стану. І це – не легко. Найпростіше із завдань – позбутися страждань, потім – досягти матеріального добробуту, вищий рівень – задовольнити свої інтелектуальні потреби, пізнання, далі – позбутися матеріальної залежності. Але це – лише нульова відмітка на шляху духовного зростання».
В адміністративному плані вайшнавський осередок влаштований так: є голова громади і президент храму. А в духовному плані – є ті, що не отримали посвяту, лише починають свій шлях розвитку, пробують традицію, і є такі, що прийняли у духовного вчителя посвяту. На шиї вони носять три ряди намистин – кантхімала з дерева туласі – і отримують духовне ім’я. Коли ж у відданого є друга посвята – тоді ця людина вважається браманом (духовним учителем), має право виконувати найвідповідальніші обов’язки – зокрема, служіння у вівтарі, через плече браман одягає священний шнур, у якому багато символіки. У чернігівській громаді таким є Лев Петрович Черняк (Гірідхарі дас – Слуга того, хто утримує весь тягар Всесвіту).
Голова громади в Чернігові – Валентин (Бхакта Ватсала дас – Той, хто піклується про своїх відданих). Він займається духовною практикою в означеній традиції понад 15 років. Його дружина Тетяна має духовне ім’я Туласі-Нандіні. Туласі – це священне дерево, а Туласі-Нандіні – служниця Кришни в духовному світі (в дослівному перекладі – неперевершена). Додавання до імені частинки «дас/дасі» означає «слуга/служниця».
Як і прихильники інших релігій, вайшнави мають мету свого служіння – відновити свій зв’язок із Богом. Однак стати посвяченим відданим Кришни не так просто, як, приміром, отримати хрещення. Спочатку треба пройти навчання. Отримати ж посвячення можна лише у духовного вчителя (гуру) – авторитет якого загальновизнаний. Лише гуру може взяти відповідальність за ведення відданого до духовної мети.
«Суть нашого посвячення в тому, що ми займаємо учнівську позицію і готові виконувати настанови, слідувати цим шляхом усвідомлено, – пояснює Туласі-Нандіні. – Ми даємо обітниці при свідках. Приблизно так, як у християнстві монахи приймають постриг і дають обітниці. А нове ім’я – ім’я Бога чи якоїсь святої особистості – дається для того, щоб під час звертання, називаючи ім’я, ми згадували їх та їхні високі духовні якості».
Бхакта Ватсала дас доповнює: «У духовному житті – ми сліпці, нам потрібен провідник. Якщо прагнемо пізнати щось невідоме, нам потрібен учитель – у духовному житті так само. Якщо наші наміри щирі, то Всевишній дарує нам таку зустріч».
Окрім сказаного вище, віддані Кришни прихильні до таких понять: карма (причина – наслідок, відплата), переродження (круговерть народжень і смерті в світах, обумовлених кармою), підтримують традицію кремації тіл.
Мета – відновити стосунки зі Всевишнім
Як уже повелося, учасники проєкту «Чернігів – #МістоСили» в рамках програми «Діалог» Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас» і цього разу старанно шукали відповіді на складні запитання про сенси і духовні опори в часи випробувань. І вайшнави щедро з нами ділилися.
«Головна причина всіх людських бід і страждань – це загальне невігластво, пояснює Гірідхарі дас. – Невігластво не у математиці, економіці чи іншому предметі. А в головному – тому, хто є я: душа чи тіло? Сучасні люди не знають багато чого, зокрема, і чим відрізняється матерія від антиматерії, що таке речовина й істота… Лише після того, як відповімо собі на ці запитання, ми зрозуміємо реальність, дійсність усіх цих категорій і те, хто є Верховною істотою у Всесвіті, від кого все залежить. Бо якщо немає оцих фундаментальних коефіцієнтів у формулі, то не вийде правильного результату, буде помилка. А якщо невігластво триває протягом століть, його накопичувало багато поколінь людей, спотворюючи свою людяність, гуманістичність, обоженість, то тепер маємо те, що маємо… Що з цим робити? Відновлювати знання про Бога під керівництвом кваліфікованих учителів. Їх треба шукати. У «Бгагават-Гіті» Кришна каже Арджуні так: щоби дізнатися істину, треба вручити себе істинному духовному вчителю, прислуговувати йому смиренно і про все запитувати, і мудреці можуть дати знання, бо вони побачили істину. Не розмірковували про істину, не щось вигадували, філософствували. Істину треба побачити, бо істина – це особистість, персона».
Бхакта Ватсала дас продовжує тему: «Всі проблеми на землі – війни, епідемії, катастрофи – від того, що люди забули, що є частинками Бога. Будь-яка духовна традиція спрямована на відновлення зв’язку з Богом. У нас теж є методи, практика, яка дає змогу відновити ці стосунки. Основна практика – згадування імені Бога, тому ми співаємо маха-мантру «Харе Кришна, Харе Рама…» індивідуально чи разом (кіртан). Крішна – це той, хто всіх приваблює. Рама – джерело радості, блаженства. Харе – енергія божественної любові.
Насправді це велика духовна наука. Тут не сентиментальний підхід, а науковий. У священних книгах чітко описано, як виглядає Бог, і є святі люди, які ведуть безпосереднє спілкування з ним. Коли людина концентрує свою увагу на божественному, то вона, як кажуть християни, обожнюється. Наша вища мета – відновити стосунки з Богом, адже вони у нас є, але ми забули під впливом ілюзій. Це – велика насолода, коли найвища досконала особистість має безпосередні стосунки особисто зі мною, а я можу здійснювати служіння від любові, а не з примусу. А Бог із любові до мене забезпечує мене всім необхідним. Хіба це не досконалість? Ці стосунки весь час оновлюються і поглиблюються, у вірних не буває такого, що набридло служити. Істинне любовне служіння надихає, захоплює. Це приблизно так, як матір ніколи не втомлюється любити своїх дітей».
Славте ім’я Господнє віднині і довіку
На традиційне запитання, чим удавалося заспокоювати душу і розум під час ворожих бомбардувань Чернігова і невизначеності майбутнього – Валентин відповів коротко: «Усе від Бога, все під його контролем, він мене любить, тож немає чого хвилюватися. Все, що мені треба, він дасть у найкращій формі – чого переживати. Коли цей стан приходить у результаті духовної практики – відчуваєш спокій, коли практика слабне – відчувається тривожність».
До спільної зацікавленої розмови підключалися й інші віддані, які поміж спілкуванням вправно готували прасАд (їжа для пропонування божеству).
Ведична філософія, за їхніми словами, чітко пояснює одну істину: чим більше часу в життя людина присвячує Богові (бгакті), тобто здійснює любовне служіння, тим менше місця лишається для того, що зветься кармою. Карма – це причинно-наслідкові зв’язки: робиш поганий вчинок – постраждаєш за це, робиш хороший вчинок – будеш насолоджуватися життям. Якщо люди не мають зв’язку з Богом, то життя йде за кармою – що посіяв, те й виросло. А коли ми присвячуємо своє життя Богові, тоді місця кармі просто не лишається. Тоді Бог нас сам веде по життю, оберігає від страхів, тривог, дає вірний шлях. Навіть якщо стаються негативні події, ми ставимося до них із розумінням. Може, я колись щось погане зробив, тому нині віддаю борги…
«Що нас чекає в майбутньому – залежить від тих зусиль, які ви докладете, щоб повернутися на шлях до цілі, – резюмує Гірідхарі дас. – Не треба очікувати від суспільства негайного розуміння ситуації, всі ангелами не стануть. Кожна людина повинна пройти свій шлях, внутрішні і зовнішні перешкоди протягом життя. Адже за багато життів людські душі накопичили тонкі та грубі шари помилок і невігластва. І це стало своєрідним ізолятором, ми не можемо себе ідентифікувати, зрозуміти, хто ж ми є. Тому суспільство перебуває в напівпритомному стані, ніби загіпнотизоване матеріальною залежністю. Душа – вічна безсмертна особистість, яка близька до Бога – повинна позбутися непотрібного. Необхідно прагнути сфокусувати свій розум на пізнанні істини. На жаль, маємо зачерствіли серця, люди не чують і не бачать істини. А наша практика дає змогу очистити серце і приступити до виконання вищих заповідей. Адже сказано: славте ім’я Господнє віднині і довіку, а ми так і робимо».
Кришна завжди куштує першим
Родзинкою нашого перебування у вайшнавському центрі стало спільне приготування прасаду і участь у церемонії пропонування їжі божеству. Із цікавістю ми пригостилися й самі. Овочевий суп, каша-халава з родзинками і горіхами, хлібці-пурі, освіжаючий напій із цитрусових і м’яти – все було незвичне, але дуже смачне. Рецептів вегетаріанських страв у кришнаїтів існує до двох тисяч. До речі, під час приготування кухарі не можуть пробувати блюда. Першим має скуштувати Бог, а тоді всі інші.
Перш ніж пригощати нас і їсти самим, віддані поклали всі страви у посудинки і поставили у вівтарі – тобто спершу їжу запропонували Кришні, турботливо закривши шторку і виголосивши спеціальну мантру прадавньою мовою санскрит, якою написані всі ведичні тексти.
P.S.
Знайомство з вайшнавами було жвавим і тривалим, адже всі мали свої зацікавлення, всі хотіли дізнатися бодай про основні поняття і традиції означеної релігії. Хоча для глибшого спілкування гостям корисно мати базові знання з ведичної культури, однак на основні запитання відповіді отримали всі.
Знайомство з життям, філософією і культурою вайшнавів відбулося завдяки проєкту «Чернігів – #МістоСили», що реалізується в рамках Програми «Діалог» Центру міжконфесійного та міжрелігійного діалогу «Лібертас».
