Уявіть собі спеціалізовану літню школу, на якій кожен з учасників може розширити світогляд, подискутувати на цікаві й суперечливі теми, поділитися результатами власних досліджень та перейняти досвід інших. Школу, де кожен can improve hisher skills та вдосконалити свою англійську.
Уявіть собі спеціалізовану літню школу, на якій кожен з учасників може розширити світогляд, подискутувати на цікаві й суперечливі теми, поділитися результатами власних досліджень та перейняти досвід інших. Школу, де кожен can improve higher skills та вдосконалити свою англійську.
Саме такою була цьогорічна англомовна літня філософська школа, яку з 26 червня по 9 липня 2011 року вже вчетверте проводив Український католицький університет. Семінари, лекції та обговорення об’єднувалися однією загальною темою «Філософія релігії в сучасному світі. Християнський погляд», актуальною сьогодні, коли у суспільстві (зокрема українському) набирають оберти процеси секуляризації, тоді як рівень релігійної освіти поступово знижується.
Мені пощастило стати свідком подій, що відбувалися у межах цієї літньої школи.
Цього року літнє філософське студіювання було міжнародним. Здійснювалося це, по-перше, завдяки залученню іноземних спеціалістів, зокрема таких американських професорів, як Ендрю Чігнел (Університет Корнелла, Нью-Йорк), Скотт МакДональд (Університет Корнелла, Нью-Йорк) та Кеннет Кемп (Університет св. Томи, Міннесота). А по-друге, через участь у програмі студентів, аспірантів та докторантів з Литви та Росії.
Крім того, школа була міждисциплінарною. Зважаючи на актуальність теми, організатори отримали заявки від людей, що навчаються на різних спеціальностях: істориків, філософів, теологів, журналістів та навіть економістів. Відповідно, все це визначило багатовекторну направленість дискусій, що відбувалися на семінарах, і значну варіативність поглядів на ту чи іншу проблему.
Самі заняття школи, яку підтримали Товариство християнських філософів (Society of Christian Philosophers, USA) та Фундація Джона Темплтона (John Templeton Foundation), проходили у відпочинковому реколекційному центрі Курії Львівської архиєпархії УГКЦ у мальовничому смт. Брюховичі поблизу Львова. У програму також входили чудова автобусна екскурсія Львом, поїздка до Крехівського монастиря та виїзні лекції в корпусах УКУ.
Незважаючи на достатньо щільний графік, ми просто не встигали втомлюватися – постійні дискусії, контроверсійні думки, коротко кажучи – сприятлива атмосфера для поглиблення знань та самовдосконалення.
Цікавим нововведенням у школі стало те, що заняття відбувалися у трьох формах: лекції, групові дискусійні сесії та обговорення книжки. Для кращого розуміння теми школи учасникам було запропоновано прочитати книгу Майкла Мюррея та Майкла Рея «Введення у філософію релігії» (An Introduction to the Philosophy of Religion, Cambridge university press), примірники якої видавалися для вільного користування.
День зазвичай розпочинався з англомовної лекції на філософсько-релігійну тематику (проблема зла, віра та раціональність, релігія та наука, знання Бога тощо), яку проводив один із американських професорів. Зазвичай, її акценти і визначали напрямок «учнівських» дискусій впродовж усього дня.
Таким чином, завдяки цьому комплексному (хоча й обмеженому часом) розгляду надзвичайно важливих тем організаторам вдалося досягти майже нереальної цілі – створити ситуацію, коли зацікавлення стимулює навчання, а воно, у свою чергу, породжує нове зацікавлення.
Як банально це не звучало б, літня школа «Філософія релігії…» була не тільки незвичайною, а й надзвичайною. Я вже зазначала, що все з найпершого дня відбувалося на найвищому рівні, було продумано до дрібниць. Неординарні підходи, що їх використовували організатори, вносили у навчальний процес певну родзинку. Наприклад, англомовну лекцію о. Бориса Ґудзяка нам довелося слухати у... касках. Цього потребували правила безпеки. Річ у тім, що місцем проведення лекції став ще недобудований новий корпус УКУ. Атмосфера створення чогось нового, як у фізичному, так і в інтелектуальному розумінні цієї фрази, надихала. Наша лекція певним чином «відкрила» цю будівлю, оселила у ній дух майбутніх знань, що згодом будуть там отримані.
Думаю, одним з найприємніших моментів цих двох тижнів став неочікуваний учасниками подарунок від Фундації Джона Темплтона. І це був дійсно найкращий з усіх можливих подарунків – книжки. Організатори запросили до відпочинкового центру декілька видавництв філософської, богословської літератури й надали кожному з нас можливість обрати собі будь-які книги. Кожен учасник міг витратити значну суму «віртуальних» грошей на видання, які досить важко придбати в книжкових магазинах. Як результат, в останній день школи, окрім сертифіката, що підтверджує факт студіювання, всі ми отримали свої комплекти книжок. Наприклад, мій налічував сімнадцять видань.
Наше літнє студіювання було дуже корисним з усіх боків: ми отримали нові знання, новий досвід, нових друзів, нові враження. Але гадаю, не помилюся, констатуючи, що найбільше усім запам’ятається по-справжньому дружня атмосфера, що панувала під час усього періоду проведення школи. Приємне спілкування, розуміння, взаємодопомога, турбота, толерантність визначали характер стосунків між учасниками.
Незвичним також було ставлення американських викладачів до нас. Їм дивним чином вдалося встановити субординацію не завдяки авторитарності, безапеляційності та закритості. Навпаки, дозволивши «учням» ставитися до себе як до друзів, почуватися вільно, жартувати, відкрито висловлювати свої думки, зауваження та висувати гіпотези, вони, зрештою, досягли повного інтелектуального і духовного контакту з нами.
Англомовна літня школа «Філософія релігії у сучасному світі: християнський погляд» дійсно була чудовою двотижневою подією. Сподіваюся, практика проведення таких заходів стане доброю традицією Українського католицького університету. Від імені всіх учасників я щиро висловлюю подяку організаторам та викладачам.
І щоб якось підтвердити написане вище, пропоную до вашої уваги коментарі викладачів та учасників школи.
В мене дуже обмежене уявлення про Школу, адже я був тут лише протягом двох днів. Але у мене з’явилося враження, що тут зібралися лише люди, які дійсно зацікавлені у темах лекцій. Адже потрібно по-справжньому цікавитися якимсь питанням, щоб після насиченого дня не засинати на останній лекції (яку я, власне, і проводив). На жаль, мене не було тут з самого початку – я хотів би це бачити. Знаю, що учасники мають різні спеціальності, але те, що вони зацікавлені у філософії релігії, вражає.
Мені було надзвичайно цікаво дізнатися, як саме виглядає філософська освіта в Україні, і в мене насправді з’явилася така можливість тільки завдяки цій Школі. Мало того, я познайомився та потоваришував з багатьма учасниками, яких без цих обставин ніколи не зустрів би. Я дуже ціную у цій Школі обмін ідеями, який відбувався майже постійно, тобто практично щохвилини. Звичайно, були певні відмінності у наших філософських поглядах, вони і зараз є, однак це не завадило нам спілкуватися та поважати одне одного. Я також зрозумів, що ми маємо перейняти досвід української філософської традиції, але українцям також є чому повчитися в нас.
Я вважаю, що проведення Школи в Україні було дуже успішним кроком, який повинен стати початком активного розвитку такого актуального напряму науки, як філософія релігії. Тому що наші російські колеги вже давно приєдналися до розробки важливих філософських проблем. Це такі, як проблема теодицеї, аргументації віри в Бога, проблеми співвідношення раціональних та фідеїстичних компонентів релігійної віри. І чудово, що наші американські колеги вирішили допомогти нам у становленні та розвитку української філософської традиції.
Це було чудово! Я вже брала участь у багатьох конференціях, семінарах, а також школах, але у жодному випадку не стикалася з таким високим рівнем як професійним (науковим), так і організації навчання. Для нас були створені спеціальні сприятливі умові, де в нас була можливість розкрити усі свої таланти, можливість заглибитися у вивчення цієї проблематики. Ми розглянули усі точки зору, багато з нас сконструювали або зміцнили власну позицію.
Мені надзвичайно сподобався нетрадиційний підхід, що був використаний у цій Школі, підхід, непритаманний Україні. Це проявлялося у проведенні занять, нетрадиційному ставленні викладачів до учнів – як до рівного, толерантне ведення дискусії, коли відчувалася повага до твоєї думки. Також мені сподобався організаційний рівень. Було дуже несподівано отримати такі чудові умови для навчання.
Це була прекрасна школа! Організація – на найвищому рівні. Викладацький склад відповідав моїм найкращим сподіванням, оскільки всі були компетентні, розумні та толерантні. Професійний рівень – the greatest one!
Світлини учасників конференції