Львівська Духовна семінарія Святого Духа УГКЦ святкує 240-ліття від заснування
Про це повідомляє сайт Львівської архиєпархії УГКЦ.
Програма святкування:
П’ятниця, 1 грудня
17:00 — Вечірня в Архикатедральному соборі св. Юра. Очолить Високопреосвященний Владика Ігор. Супроводжуватиме семінарійний хор
18:00 — піша молитовна хода зі свічками до історичної будівлі Генеральної семінарії у Львові вул. Коперніка (площа перед Музеєм Русалки Дністрової). Панахида за всіх спочилих ректорів, викладачів та семінаристів. Очолить владика Володимир.
Субота, 2 грудня
10:00 — Архиєрейська Літургія
Святковий обід
Святкова Академія та фестиваль октетів греко-католицьких семінарій з Києва, Тернополя, Івано-Франківська, Дрогобича та Василіянського інституту вищих богословських студій.
Історична довідка від отця Володимира Крушельницького:
Греко-Католицьку Духовну семінарію у Львові заснував у 1783 році австрійський цісар Йосиф ІІ. Первісно, вона носила назву Ґенеральної Духовної Семінарії у Львові і була призначена виховувати греко-католицьких священиків з Галичини, Закарпаття, Пряшівщини, Крижевецької єпархії (сьогоднішня Сербія), Семигороду та Хорватії. Відкриття Семінарії відбулося 1 листопада 1783 року, і першим її ректором став майбутній Галицький Митрополит Антін Ангелович. Від час свого заснування Семінарія стала храмом богословських студій та осередком формування національного, наукового і культурного світогляду для Галичини і всього українського народу. На її базі в 1929 році було створено Греко-Католицьку Богословську Академію за ініціативою і благословенням Митрополита Андрея Шептицького. У 1930 році, коли ректором став Йосиф Сліпий (майбутній Патріарх УГКЦ) семінарія була правдивою кузнею майбутніх священиків і найдорогоціннішою перлиною Української Греко-Католицької Церкви. Провід УГКЦ та управа семінарії ставили собі за ціль створити монолітний науковий центр, у якому всі семінаристи, незважаючи на вибір стану життя, мали б однаково високий рівень знань і духовної формації. Друга Світова війна і радянська окупація Галичини перешкодили цим великим задумам та перспективі розвитку богословської освіти.
Переживаючи роки переслідування, Українська Греко-Католицька Церква старалася зберегти і продовжити в нелегких умовах свого існування формацію та виховання майбутніх священиків. Молоді юнаки, які відчували покликання до священства, долаючи страх перед переслідуванням та ув’язненням.
Під час перебудови, коли УГКЦ почала виходити з підпілля, з’явилося багато нових кандидатів, які бажали навчатись у семінарії, щоби стати священиками. На початку 90-их років минулого століття українські села та міста потребували священиків, яких тоді було мало, і тому потрібно було формувати молодих кандидатів на священиків у стислі терміни. Після створення основної структури для виховання священиків Церква в Україні стала на позицію створення кращих умов для формування душпастирів. У 1990 році перед Архиєпископом Володимиром Стернюком повстало суттєве завдання відновити Духовну Семінарію для УГКЦ, яка щойно відновила свою діяльність після 45-річної заборони. Місцева львівська влада не бажала віддавати старих приміщень семінарії на вул.Коперника, оскільки за час підпілля Церкви ці приміщення віддали у власність Національного Університету ім. Івана Франка. Натомість львівська влада запропонувала Церкві під семінарію старий напівзруйнований літній піонерський табір у смт Рудно біля Львова. Отримавши у спадок такі приміщення, семінаристи були змушені відновлювати запущені, старі, майже зруйновані приміщення, щоби створити бодай мінімальні умови для життя і діяльності Семінарії. Від 1990 до 1995 років семінаристи ремонтували й перебудовували колишній піонерський табір для нормального функціонування в ньому семінарії. Найбільшим досягненням семінарії в Рудно були її чисельні і добрі покликання з усіх єпархій в Україні та деяких з-за кордону. Крім інтелектуального вишколу, важливу роль у процесі їхнього вишколу відводилося формації духовній, людській і пасторальній. Весь виховний процес – це складова цих видів формації і щоби належно реалізувати це поставлене завдання слід було забезпечити як кадрові, наукові, так і матеріальні умови.
Умови та розташування семінарії в Рудно самі за себе промовляли: це може бути лише тимчасовим вирішенням проблеми священничої формації для УГКЦ. Тому ще в березні 1991 року було представлено прохання від Глави УГКЦ Мирослава кардинала Любачівського до п. Веренфільда Ван Страатена (генерального директора допомогової організації «Церква в Потребі»). У 1998 році, з приходом нового ректорату, її новий ректор о.д-р. Богдан Прах почав клопотання про будівництво нового богословського центру. Ці клопотання і пропозиції позитивно сприйняв провід нашої Церкви на чолі із Блаженнішим Любомиром Гузаром, а також Архієпархіальна комісія богословської освіти УГКЦ, включно з багатьма представниками вищої церковної й державної влади. У жовтні 2000 року львівська міська влада виділила Церкві земельну ділянку під забудову у розмірі 17 гектарів у межах міста. Ділянка розташована на вулиці Хуторівка у великому житловому масиві Сихів, в якому проживає близько 200 000 львів’ян. Початок будівництва семінарії – березень 2002 року, а його завершення серпень 2005 року. До ідеї будівництва Семінарії прилучилося багато жертвенних доброчинців з України та закордону, які зрозуміли важливість цього проекту. Особлива вдячність є керівництву та доброчинцям організації «Церква в Потребі». У проекті будівництва передбачено наступні споруди: адміністративний комплекс зі спортзалом, їдальнею та підземним паркуванням, церква, житловий блок, господарський будинок з котельнею та гаражами, будинок Філософсько-богословського факультету УКУ. 27-28 серпня 2005 року відбулося урочисте перенесення семінарії з Рудно у новозбудовані приміщення на вул. Хуторівка. Чин освячення церкви Святого Духа здійснив Блаженніший Патріарх Любомир Гузар у співслужінні із багатьма єпископами, священиками, доброчинцями та гостями Семінарії. Воднораз, у травні 2008 року архітектурний проект комплексу Львівської Духовної Семінарії Святого Духа був відзначений державною премією з архітектури та будівництва.
Про навчання:
У взаємодії з Українським католицьким університетом, навчання у Семінарії триває 7 років і за цей період студент не тільки повинен здобути знання з богословських, гуманітарних та мовних предметів, але й повинен їх вміти практично застосувати. Тому на сьомому році навчання в семінарії запроваджено різного роду практично-виробничі практики. Метою цих практик є впровадити студента-випускника у різного роду середовища сучасного українського суспільства. Так студенти семінарії з охотою катехизують по школах та ЗВО м.Львова та Львівщини, беруть участь у зібраннях молодіжно-християнських організацій, опікуються дітьми-сиротами в притулках та сиротинцях й лікарнях, дітьми та дорослими з особливими потребами, катехизують серед військовослужбовців Академії сухопутних військ НУ “Львівська Політехніка” та іншими військовими частинами Львівщини. Доброю традицією у Львівській Духовній Семінарії стало те, що кожного року перед святом Святого Миколая студенти їдуть з подарунками та добрим словом до дітей-сиріт та людей одиноких. У семінарії активно діє хор “Надія Церкви”, вокально-інструментальний гурт “Оранта”, духовий оркестр, професійна футбольна команда. Також, з метою заохочення студентів до друкованого слова, з благословення ректорату виходить католицький часопис “Пізнай правду”, в якому студенти мають змогу дописувати наукові статті, поезію.
