Львівська міськрада просить Мінкульт передати громаді покинутий монастир на території ЛАЗу

Відповідне звернення на сесії ЛМР 26 лютого підтримали депутати, повідомляє Zaxid.net.

«Важливо напрацювати механізм, яким чином цей храм може бути переданий в комунальну власність міста з подальшим переходом у власність тієї чи іншої релігійної громади, яка буде здійснювати його реконструкцію і буде служити тут», – зазначив міський голова Львова Андрій Садовий.

Керуючий справами виконавчого комітету Львівської міськради Євген Бойко наголосив, що, хоч будівля розташована поза історичним ареалом, проте має велику культурну та архітектурну цінність. І місто не допустить, щоб сакральна пам’ятка занепала.

Ансамбль колишнього храму і монастиря кармелітів босих на сучасних вулицях Персенківка, 10 – Стрийська, 45 спроєктували архітектори Дюдомил Дюркович і Станіслав Маліна. Його збудували у міжвоєнний період у стилі модернізму з декоративними ознаками ар деко. Як зазначають у Центрі міської історії, костел присвятили Марії Божій Шкаплерній. Монастир виконував також освітню функцію: монахи планували вивчати теологічно-філософські науки. Комплекс відкрили у 1938 році, але вже за кілька років культова споруда втратила своє призначення.

У Другу світову війну монастир зайняла радянська армія, потім – німецька військово-будівельна команда. Приміщення перебудували, а для роботи залучали полонених. На подвір’ї розташували важку військову техніку і польову кухню. Коли по війні, 1946 року, кармеліти остаточно покинули Львів, релігійний комплекс спершу перетворили на магазин і СТО. Згодом приміщення передали Львівському автобусному заводу, який у костелі розташував виробниче приміщення, а в келіях монастиря працювала адміністрація та конструкторське бюро.

«У січні 1954 року працівники ремонтно-будівельного цеху поглиблювали підвал монастиря та знайшли скарб – ювілейні медалі, ікони із зображенням Божої Матері, сережки, браслети, персні, два з яких з каменями світло-блакитного кольору, масивний ланцюг тонкої ювелірної роботи», – розповідають на сайті Центру міської історії.

За деякий час костел перепрофілювали на будинок культури, а в монастирі запрацювала їдальня. Місце, де раніше стояли церковні лави, зайняли крісла актового залу на 300 глядачів.

Коли завод занепав, приміщення закрили. Відтоді воно стоїть пусткою і не використовується. У 2018 році монастирю надали статус пам’ятки архітектури місцевого значення та внесли до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. З 2025 року комплекс є у приватній власності Закритого акціонерного товариства «Завод комунального транспорту».