Для України, яка потерпає від відсутності єдності, від розбрату, День релігій мав би нагадати, що всі ми – Божі діти, які мають жити в мирі, в порозумінні, в повазі, допомагаючи один одному, тобто так, як заповідав Господь, вчителі, пророки.
В третю неділю січня у світі існує традиція відзначати Всесвітній день релігій. Що це за день, як він виник, яке його значення, чи він має перспективи стати популярним в Україні? Про це у коментарі проф. Людмили ФИЛИПОВИЧ, д-ра філос. наук, завідувача відділу релігійних процесів в Україні Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ
Всесвітній день релігій або День релігій світу відзначається світовою громадськістю з 1950 р., тобто відносно недавно. Метою запровадження цього Дня є нагадування про єдність всіх народів та їх релігій, про братерство генетичне і духовне, про спільність духовного досвіду у пізнанні і сповідуванні Вищих цінностей, про людяність та про сокровенне прагнення людей до неземного, наприродного світу, де панує любов, справедливість, істина.
Що спонукало до появи у світовому кадендарі свят такого незвичного Дня? Напевно, намагання людства, яке було пригнічене ІІ Світовою війною, що переросла у Холодну війну різних народів і держав, позбутися роз’єднання між людьми, направити їхні думки та дії на об’єднання, використавши таку надійну і перевірену століттями базу і механізм, якими є релігії. Жодна релігія в своїх віросповідних догматах не закликає до вбивства, знищення життя, до воєн між народами. Кожна релігія утримує в собі величезний миротворчий потенціал. І якщо не можуть домовитися між собою політики, державні діячі, бізнесмени, забезпечуючи мирні умови співжиття всім людям, то на допомогу мають прийти релігії, які, як духовні явища, звертаються до інтелекту, до душі людини, до її моралі і традицій, закликаючи до єдності в Господі. Почуття спільності у вірі, у дотриманні схожих законів співжиття, усвідомлення єдності свого походження, належності до одного духовного Батька – це сильні аргументи на користь взаємоповаги різних релігій і віруючих між собою.
Сьогодні цей День закликає нас звернути увагу на роль релігії в сучасному світі, побачити в цих релігіях не музейні експонати, а альтернативний (матеріалістичному і прагматичному) спосіб світобачення і світоставлення, відповідно до яких змінити своє життя. День релігій дає можливість побачити біля себе подібних собі, таких самих переконаних в існуванні Божественного світу і Божественних сутностей людей, які мають схожий духовний досвід спілкування з тим світом, які мислять, говорять, діють схожим способом, тобто духовно, релігійно.
В нинішній ситуації збільшення економічних і політичних конфліктів в світі, релігії, закликаючи до солідарності, чи не єдиний сьогодні фактор, який може утримати світ від глобальної катастрофи, від бездумного використання сил Землі, від смерті через голод і примхи багатіїв, оскільки життя, започатковане Творцем, Йому і належить. Всі люди єдині і за своїм Божественним походженням, і за виконанням визначеної нам Господом місії.
Для України, яка потерпає від відсутності єдності, від розбрату, День релігій мав би нагадати, що всі ми – Божі діти, які мають жити в мирі, в порозумінні, в повазі, допомагаючи один одному, тобто так, як заповідав Господь, вчителі, пророки. Україна – це спільна рідна земля для багатьох народів, і якщо українці тут є головним господарем, то треба вділити своєї любові і ласки всім, хто любить цю землю, шанує її, молиться за неї та її народ.
Знання про спільність духовного походження має впливати на спосіб мислення людей, на їхню поведінку. Релігійна інакшість не повинна стати бар’єром для спілкування різних традицій. Взаємопізнання лише тільки збагачує людину, позбавляє її старих стереотипів, наближує народи і людей один до одного, формує толерантність і повагу.
Всесвітній День релігій безумовно вплинув на міжрелігійний діалог, започаткований ще наприкінці ХІХ ст. у формі Всесвітніх Парламентів релігій. Останні з них відбулися вже за участі українських представників, що вселяє надію на покращення міжконфесійного порозуміння в Україні. Світовий досвід переконує, що жити поруч, в одній ойкумені, в одній країні і духовно не спілкуватися — історичний нонсенс. Сьогодні вже звичними стали для України спільні молитви за єдність християн, релігійні сніданки, різноманітні фестивалі і конкурси, школи і Дні релігійної толерантності. За 20 років своєї незалежності в Україні створений особливий клімат міжконфесійної і міжрелігійної згоди, про який у Всесвітній День релігій потрібно нагадувати і робити значні кроки для його укріплення.