Мелітопольщина: Як 110-річний храм відновлює себе сам

Люди кажуть, що янгол зруйнованої церкви ніколи не лишає свого місця, а невтомно молиться Господу про відновлення святині. Храм, зведений на честь архистратига Михаїла в селі Тихонівка Мелітопольського району (Запорізька область), хоч і не був зруйнований вщент, але час, негода та люди добряче його пошарпали. Але воєвода Божого війська — усіх ангелів та безплотних небесних сил архангел Михайло горою стоїть за свою обитель. Адже в безбожні роки гонінь на церкву, її не зруйнували, а лишили зерносховищем, в роки війни використовували в якості шпиталю. І навіть фашистам не вдалося знищити її: снаряд не спрацював, а щільно засів у стіні. Дірку від снаряда пізніше заклали цеглою.

Яким був початок відродження

Ще чотири роки тому, коли я вперше побувала в цьому храмі, тут були лише голі стіни та кілька картонних маленьких ікон, літургія служилась лише на храмове свято: 21 листопада. А зараз тихонівці вже можуть усі важливі релігійні свята відзначити у своєму храмі. Тут з’явились і старовинні ікони, і царські врата, і хоругви. А у 2011 році відбулося перше за багато десятиліть вінчання!

Восени ж минулого року тут відспівували солдата Олексія Єльчищева. Він був мешканцем Тихонівки, загинув під час Другої світової війни під Одесою, де й відшукали його рештки учасники пошукового загону наприкінці вересня 2014 р. У братській могилі було більше 50-ти воїнів, та медальйони знайшлись у шістьох, а дані можна було розібрати лише на трьох із них, у тому числі й на Олексієвому. Певне дуже він хотів повернутись на свою малу батьківщину. Хоча б і після смерті, через стільки років потому.

— Вікна були закладені цеглою, ми вибивали її з Віктором Станіславовичем (головою сільради – авт.). А після цього один мешканець села вирізав 800 шматочків скла і вставив їх у рами, — згадує відродження храму отець Костянтин Бурган, який служить тут вже 16-й рік. – Людей стало приходити набагато більше, особливо на освячення води та їжі до свят.

Побачити серцем

До речі, про відновлення храму архистратига Михаїла йшлося ще у 1991 році, тоді й кошторис було складено: скільки піску, цементу, цвяхів потрібно. Документ зберігається у отця Костянтина. На 1991 рік капітальний ремонт святині коштував один мільйон 300 тисяч карбованців. Зараз, напевно, потрібна ця ж сума, але в гривнях. Нагальна потреба – перекрити дах.

І велику надію тихонівці, отець Костянтин та голова сільради Віктор Федорченко мають на матеріальну допомогу з боку паломників та екскурсантів. Адже історико-культурно-архітектурну пам’ятку — церкву архистратига Михаїла (а саме так написано на табличці) варто побачити не лише очами, але й серцем. У цьому тихому, мовчазному, суворо пошарпаному храмі без розписів і прикрас відчувається незбагненно сильна присутність Бога. Батюшка Костянтин каже, що так часто буває саме в сільських церквах, де атмосфера тиші та недоторканої природи дає змогу побути наодинці з Ним.

«Кам’яна, міцна, холодна»

Дерев’яна церква у Тихонівці існувала з 1896 року. Але у храмах з дерева постійно траплялись пожежі. Краєзнавці кажуть, що сім дерев’яних церков згоріло, поки у 1902 році Таврійським губернським правлінням не було ухвалене рішення про будівництво кам’яного храму. І лише за три роки вдалося побудувати такий красень-храм з червоної цегли з міцним фундаментом.

Відомість про церкву архистратига Михаїла в с. Тихонівка за 1914 рік розповідає, що церква була збудована у 1905 році і освячена 30 травня. «Будівля кам’яна, у зв’язку із дзвіницею, міцна, холодна (без опалення – авт.)». В штаті перебували священик та псаломщик з платнею 900 рублів на двох.

Як тихонівці змінювали священиків

В архівах вдалося відшукати рапорти, які писали віруючі села церковному керівництву. Наприклад, у 1908 році тихонівці звинувачували священика Дмитра Ракулова у недбалому ставленні до своїх обов’язків і навіть у зв’язках із «сектантами» та просили замінити його на отця Феодора Бойка (з яким починалось будівництво кам’яної церкви). А у 1914-му просили заборонити священику Дмитру Галицькому вчителювати у місцевому училищі (викладав Закон Божий), оскільки він бив дітей і через це багато учнів покинули навчання.

З перших уст

— Це не ми відновлюємо храм, а він сам себе намагається відновити через нас, — вважає голова Новопилипівської сільської ради (куди входить і Тихонівка) Віктор Федорченко. – Тому що ніхто, тільки його дух зміг зробити так, що його не зламали, не знищили, не підірвали. Він буде й надалі жити, радувати вірян. І я думаю, що відродження села піде через цей храм.

Зараз будівля церкви знаходиться на балансі сільської ради, відкрито спеціальний рахунок для збору коштів на ремонт. Віктор Станіславович стежить, щоб важко зібрані кошти до копійчини шли на храм. І Бог допомагає! Перші дві тисячі гривень вже прийшли від вірянки із сусіднього міста Оріхова, а місцевий підприємець сплатив за проект реконструкції будівлі.

Для бажаючих допомогти публікуємо розрахунковий рахунок: 35422308041180, МФО 813015 у Мелітопольскому УДКСУ, ЄДРПОУ 04352279.

Наталя СОЛОНСЬКА