"Ми добре розуміємо біль наших братів", - Заява ПЦУ з нагоди 75-ліття Львівського псевдособору
Разом з тим у Заяві ПЦУ закликає УГКЦ "до результативного діалогу порозуміння, щоб з обох сторін зробити належні моральні оцінки суперечливих сторінок відносин між двома Церквами – від подій кінця XVI століття і аж до подій кінця ХХ століття".
У Заяві сказано, що Православна Церква в Україні у радянський час також не раз зазнавала на собі подібні методи владного тиску.
"Тому в Православній Церкві України не лише поділяють скорботу українських греко-католиків через ті страждання і втрати, які їм довелося пережити внаслідок радянських репресій. Маючи власний історичний досвід перенесення гонінь від вороже налаштованої політичної влади, в тому числі із залученням до цих гонінь певних церковних діячів, ми добре розуміємо біль наших братів", - йдеться у документі.
В ПЦУ переконані, що "трагічні події, які спіткали Українські Церкви як у ХХ столітті, так і в попередні часи, гіркі сторінки взаємовідносин між православними і греко-католиками, мають однією з головних причин відсутність власної, незалежної Української держави... Внаслідок цього і в самому українському народі створювалися та підігрівалися конфлікти, розпалювалося братовбивче протистояння".
Як акцентують в ПЦУ, такі спроби робляться і в наш час, тому заликають:
"Нам усім, українським православним і греко-католикам, варто виявляти мудрість і стриманість, робити висновки з подій минулого, не піддаватися на провокації та намагання розпалювати між нами ворожнечу. Наше найперше спільне завдання саме зараз – разом допомогти українському народу захистити державну незалежність, відновити справедливий мир, сприяти суспільному порозумінню. У майбутньому перед нами також постає й інше, складне завдання – привести до плідного результату діалог порозуміння. З обох сторін мають бути дані належні моральні оцінки суперечливим сторінкам відносин між двома Церквами – від подій кінця XVI століття і аж до подій кінця ХХ століття.
На жаль, ці понад чотири століття історії наповнені гіркими подіями, вчинками, за які православні та греко-католики мають просити одне у одного прощення. Засуджуючи спробу насильницької ліквідації радянською владою УГКЦ, водночас маємо підкреслити той беззаперечний факт, що Православ’я в Галичині з’явилося не внаслідок подій 1946 р., а має своє коріння, початки та веде свою історію від часів Київської княжої держави. Тому не повинна мати виправдання логіка і сумна практика так званої ревіндикації, коли насиллям минулого виправдовується нове насилля, однією несправедливістю – інша несправедливість.
Ми не можемо і не повинні забувати важких сторінок свого спільного минулого, але ми не маємо права йти вперед з головою, оберненою лише назад. Тому сподіваємося, що формула примирення «Прощаємо і просимо про прощення!», яка у час після завершення Другої світової війни дала добрі плоди у відносинах між низкою європейських народів буде корисною і для нас. Нехай у цій добрій справі допоможе нам всім Господь!"
