„Ми молимось за всіх політиків в Україні, які мають гарантувати право свободи віросповідань та гарантувати нашу економічну й майнову безпеку”
Інтерв’ю з Виконавчим Секретарем Всеукраїнського Союзу Об`єднань Євангельських християн баптистів пастирем Валерієм АНТОНЮКОМ
— Як відомо, що Всеукраїнський Союз Об’єднань Євангельських християн баптистів протягом вже тривалого часу має проблеми з приміщенням, у якому знаходиться його центральний офіс. Розкажіть про ці проблеми.
— Так, справді, наш Союз церков має проблему, яка не вирішується вже майже два роки. Проти нас порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння цим приміщенням, де ми зараз знаходимось, за адресою в Києві, вулиця Льва Толстого, 3-Б. Тут знаходиться канцелярія Всеукраїнського Союзу Об’єднань Євангельських Християн Баптистів. Суть проблеми полягає в тому, що 9 листопада 2005 року заступником Генерального прокурора України В. Шокіним було порушено кримінальну справу за № 24-259 по факту заволодіння шляхом зловживання службовим становищем будівлею по вул. Л.Толстого, 3-Б у Голосіївському районі м. Києва по ст. 191 ч. 2 Кримінального кодексу України. Провадження досудового слідства по цій справі було доручено Головному слідчому управлінню МВС України.
Але історія цього приміщення така, що ще до Великої Вітчизняної Війни, у двадцятих роках, Київська церква володіла приміщенням за адресою вул. Богдана Хмельницького, 53-А. Там знаходилася канцелярія старшого пресвітера і церква Євангельських Християн Баптистів. Приміщення було конфісковане у тридцятих роках й тоді громада збиралася в Києві де-завгодно. Після війни, в 1946 році, було видане розпорядження про повернення будинку і його було повернуто. Ми маємо відповідні документи з двадцятих та сорокових років, які засвідчують, що це була наша власність. У 1949 році приміщення знову конфіскували, у ньому розмістили міністерство сільського господарства. З часом, вже в вісімдесяті роки, наші вірні порушили клопотання, щоб нам виділити приміщення для канцелярії. Наш Союз є великим, на сьогоднішній день ми маємо більш ніж 3000 церков в Україні. У 1983 році, замість частини приміщення на вулиці Богдана Хмельницького нам запропонували це приміщення. Фактично воно було напівзруйнованим й знаходилося у комунальній власності міста. Радянська влада, за часів Андропова, передала нам будинок по вулиці Толстого, 3-Б.
Ми власними силами зробили ремонт, дещо його розширили. Ще в 1983 році ми уклали ряд угод про сплату комунальних платежів і т. ін. До 2002 року ми орендували будинок, хоча був на балансі ЖЕКу, але ми маємо всі необхідні договори на цілком законних підставах. Ми справно виконували всі платежі. Будинок був відбудований Церквою, є десятки очевидців, які своїми руками тут працювали.
— Чи мав Союз ЄХБ відповідні дозволи на відбудову?
— Звичайно, ми порушували клопотання про надання нам дозволів на реконструкцію. У 2002–2003 рр. зазначена будівля стала власністю Всеукраїнського Союзу Об’єднань Євангельських християн-баптистів на підставі рішення Київської міської ради „Про подальше використання нежилого будинку № 3, літ. Б на вулиці Льва Толстого” від 07.02.2002 року №254/1688 та Свідоцтва про право власності серії НБ № 010006784 від 17.02.2003 року видане Головним управлінням комунального майна м. Києва.
Ми мали оформити документи на оренду землі, й ще деякі формальності. Розпочали процес збору відповідних дозволів і узгоджень, підготували майже всі документи до 2005 року. Ніхто й уявити собі не міг, що буде порушена кримінальна справа. Цікавий факт – спочатку мова йшла про зловживання, а в ході слідства висувалися й інші причини, начебто були порушені норми будівництва ще у 1983 році. Це не кримінальний злочин, нами було розширене підвальне приміщення в межах того приміщення, яке ми використовували.
Генеральна прокуратура в ході слідства постійно змінює звинувачення. На сьогоднішній день продовжується слідство, знову на допити викликаються представники КМДА… Ми розуміємо, що тут є певний інтерес у бізнес-структур, які хотіли б заволодіти цим приміщенням у самому центрі Києва. Тут можна організувати бізнес-центр. Всі наші звернення до Генеральної прокуратури, до суду, до Апеляційного суду залишилися без задоволення. Єдина відписка: “Слідство триває”. Але воно триває вже майже 2 роки. Звернення депутатів Верховної Ради, звернення Всеукраїнської Ради Церков і релігійних організацій, яке підписали всі голови конфесій – православні, католики, греко-католики, лютерани, всі протестантські церкви, стосувалося прохання про наш захист. Ми зверталися також до Голови Верховної Ради, до Прем’єр-Міністра, до Президента України. Нас підтримав Державний комітет у справах релігій. На жаль, у справі вкотре змінився слідчий, заступника генерального прокурора Шокіна, який порушував цю кримінальну справу, звільнено.
Крім цього, ще більшого резонансу цьому питанню додає той факт, що Головне слідче управління МВС України продовжує шукати приводи для продовження цієї кримінальної справи. Так, 21 березня 2007 року слідчим ГСУ УМВС України було прийнято постанову про проведення виїмки у ВСОЄХБ документів, які пов’язані з реконструкцією приміщення Головної канцелярії Союзу у 1983 році. На наше переконання, ці документи не мають відношення до даної кримінальної справи, яка була порушена саме щодо факту заволодіння будівлею шляхом зловживання службовим становищем, який на думку органу дізнання мав місце у 2003 році.
Наша Церква звертається до світової громадськості, хочемо, щоб інформацією про те, що відбувається, володіла якнайбільша кількість людей. Ситуація навколо нашого приміщення нагадує рейдерство, яке є дуже поширеним явищем в Україні. Ми молимося, ми говоримо в різних інстанціях про те, але водночас бачимо, що це такий зухвалий акт, якого не було і в комуністичні часи. Радянська влада передала нам цей будинок. Ми й гадки не мали, що в такий час, коли є свобода, демократія, проголошуються норми свободи совісті й віросповідання, можуть виникати такі проблеми! На жаль, протистояти цьому дуже важко. Цей факт є вкрай насторожуючим!
— Чи отримав Ваш Союз всі необхідні документи на право власності на приміщення?
— Ми маємо всі документи та необхідні узгодження, багато з яких отримані ще в радянські часи, починаючи з рішення Київської міської державної адміністрації, про яке я вже казав. Ми отримали документ на право власності на це приміщення. Оригінали вилучені слідством ще в 2005 році. Ми залишили в себе відповідні копії. Єдине, чого ми не встигли завершити, це оформити земельну ділянку в орендне користування. Перед підписанням відповідного акту кадастрова справа була вилучена, тому ми не завершили цю справу. Площа ділянки 6,4 сотки. На наш погляд, хтось дав конкретне замовлення для отримання нашого будинку й ділянки. Союз ЄХБ не збирається віддавати нашу власність, ми будемо боротися законним шляхом і відстоювати інтереси церкви. Це приміщення є нашим Центром координації служіння між помісними церквами. Тому цією проблемою переймаються десятки та сотні тисяч членів церков.
Ми бачимо, що сьогодні діється в державі, як захоплюються підприємства. Ми молимося й сподіваємося, що державні мужі зрозуміють, що не можна сьогодні так будувати стосунки з Церквою! На жаль, це спільна проблема всіх християн, особливо в Києві, де ціни на будівлі та землю найвищі в Україні. Зараз Генеральна прокуратура готує документи щоб передати їх до суду, який і прийме остаточне рішення. Коли це станеться й суд прийме рішення до виконання, нам буде вкрай важко відстоювати свої інтереси. В цьому процесі покази наших свідків – служителів які брали участь у відбудові цього приміщення, при розгляді справи, не беруться до уваги. Суспільство має зрозуміти, що демократія це не вседозволеність, коли кожен робить те, що він хоче, все те, що йому вигідно. Державні структури не дбають про релігійні організації, які є неприбутковими. Замість того, щоб повертати, у нас намагаються відібрати те, що нам раніше передали.
Нам ніколи не було притаманним спротив владі, „всяка влада від Бога”, ми ніколи не воювали, але якщо влада спекулює цим, якщо її використовують, то ми будемо реагувати й захищати наші інтереси. Ми не співпрацюємо з політичними партіями, але ми молимось за всіх політиків в Україні, які мають гарантувати право свободи віросповідання та гарантувати нашу економічну й майнову безпеку. Випадок із будинком, який належить нашому Союзу, є безпрецедентним по суті, він є загрозливим, аналогічна ситуація може статися не тільки у нас. Це загрожує й іншим релігійним організаціям.
Складається враження, що органи досудового слідства намагаються знайти будь-яку зачіпку для продовження кримінальної справи. Велике здивування викликає сам факт порушення кримінальної справи, за матеріалами якого керівництво нашої Церкви підозрюється у здійсненні кримінального злочину. Це можна розцінити як посягання на духовні цінності та моральні засади українського суспільства, адже за весь час слідства не було знайдено жодного доказу вини керівництва нашого Союзу.
Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України „Про свободу совісті та релігійні організації” закріплено положення про те, що “Держава захищає права і законні інтереси релігійних організацій”.
Але ми віримо, що Бог не допустить до того, щоб в Україні відбулися такі події, які неприпустимі в демократичній країні. Духовні питання мають визначати моральне обличчя нації. Не все можна купити за гроші. Відтак ми сподіваємося, що люди, які бажають зробити нам зло зрозуміють, що цього робити не варто. Ми служимо Богу і хочемо це продовжити, це так важливо сьогодні.
— Пастире, у цей великодній час нехай Господь побачить проблеми Вашого Союзу, допоможе вирішити їх, так щоб Його Церква використовувала свій час та енергію не на ходіння судовими коридорами, а для проповідування Його Слова!
Розмовляв кореспондент РІСУ Василь КОРШАК.
Київ, 4 квітня 2007 року
