"Ми, як народ, що захищає, переможемо зло добром", – єпископи УГКЦ до українців
Про це йдеться в цьогорічному посланні Синоду єпископів УГКЦ «Перемагай зло добром!», яким єпископи Української Греко-Католицької Церкви звертаються до духовенства, монашества, мирян і всіх людей доброї волі.
«Бережімо серця наших воїнів від зла, – закликають архиєреї, – щоб вони залишалися воїнами світла і добра! Бережімо свої серця! Перетворюймо свій гнів і кривду на мужність, незламність, правдиву мудрість і перемогу Божої правди».
У посланні єпископи зазначають, що широкомасштабна жорстока війна, яка триває на українській землі вже п’ятий місяць, прийшла непроханою і віроломною ще 2014 року. Тепер же – «ворог скинув усі свої дотеперішні маски та відкрито нищить Україну».
«Цю війну ми рішуче засуджуємо! Бо "огидна Господеві дорога злого". Цю агресію проти України світ має моральний обов’язок відвернути!» – стверджують архиєреї.
Наміри агресора, підкреслюють вони, явно геноцидні: тактика ведення війни з перших днів показує, що росія воює не з армією, а з народом, намагаючись задовольнити свої імперські апетити. «Щоденно весь світ у заціпенінні споглядає варварство, моральний занепад і ницість нападників. Україна ж захищається, бо її народ раз і назавжди відмовився стати рабом, прагне просто вільно жити Богом даним життям та Богом даною гідністю. Цього ніхто не сміє в нього відібрати – так говорить Господь», – йдеться у посланні.
В документі єпископи УГКЦ називають росію злодієм, який має піти з України і закликають Російську Православну Церкву припинити ідеологічно пропагувати єресь «руского міра»: «У час, коли різні християнські Церкви з покаянням переосмислюють свою історичну роль у політиці колоніалізму і практиці рабства, РПЦ провадить своїх вірних у моральну пітьму насилля, загарбництва і воєнних злочинів. Сіль звітріла, а світло перестало світити».
Синодальні отці детально описують у посланні наслідки війни Росії проти України, вказуючи зокрема на гуманітарну і екологічну катастрофу, економічну і демографічну кризу в Україні.
Відтак додають, що трагедія війни безпосередньо боляче зранила і Українську Греко-Католицьку Церкву. Синод висловлює солідарність і підтримку єпископам, священникам, богопосвяченим особам і мирянам, які перебувають на лінії боїв та на окупованих територіях або змушені були покинути свої помешкання і парафії. «Віримо, що ви повернетеся до рідних місць, і наші парафії відродяться і розвиватимуться», – зазначають владики УГКЦ, висловлюючи слова братерства і солідарності також римо-католикам, православним, протестантам, євреям і мусульманам України, які «перебувають під смертельною загрозою не менше від нас».
У посланні єрархи не оминули увагою і мужності та єдності українського народу в обстоюванні своєї незалежності. Героїчний військовий спротив, переконані вони, самовідданість і жертовність добровольців та волонтерів, єдність і одностайність релігійних громад, що перетворилися на важливі осередки взаємодопомоги та любові до ближнього, доводять, що такий народ поневолити неможливо.
«Ми схиляємо голови перед усіма, хто приніс і приносить себе в жертву, щоб захищати невинних, боронити правду, обстоювати Богом дану священну людську гідність», – пишуть владики, зауважуючи водночас, що велика болісна жертва, оскільки вона правдива і пасхальна, дає рясні, життєдайні плоди: «В епоху диктатури релятивізму українці чітко називають речі своїми іменами: є істина, добро, принципи і цінності, за якими слід жити і за які можна навіть померти, а є брехня і лукаве зло. Україна об’єднала Європу, зцілюючи її тріщини, і надихнула людей доброї волі в усьому світі».
Архиєреї висловлюють слова вдячності отцям-капеланам, які, ризикуючи життям, перебувають поруч із захисниками України. Дякують багатьом людям по всьому світу, які виявили перед українцями свою гостинність і щедрість, а також монастирям, чернечим чинам і згромадженням в Україні і за кордоном, що прийняли тисячі вимушено переселених осіб і діляться з ними всім, чим мають.
У посланні єпископи наголошують, що силу боротися і протистояти у десять разів сильнішому ворогові українцям дає сам Бог – Господь сил. «Чому? Бо ми любимо! У моці українців виявляється сила любові, – стверджують вони. – Наші воїни керуються принципом не ненависті до чужого, а любові до свого – дітей, коханих, батьків, друзів, землі, рідних вулиць, світанків, туманів… Любов виявляється в невтомній праці волонтерів, у щедрих пожертвах мільйонів, у щирій тихій молитві. І в цій любові ми вже перемогли».
«Цю моральну висоту, – наголошують архиєреї УГКЦ, – слід зберегти. Остаточно переможемо лише тоді, коли продовжуватимемо любити».
