Слова Понтифіка на загальній аудієнції у світлі Притчі про доброго самарянина: співчуття — це конкретні вчинки, а людяність — перший обов’язок християнина
Під час загальної аудієнції Лев XIV знову нагадав про Україну і Сектор Гази. Водночас розуміння цих слів і заклику Папи потребує контекстуалізації. Понтифік наголосив, що «Перше, ніж бути віруючими, ми покликані бути людяними».
«У ці дні мої думки часто линуть до українського народу, який постраждав від нових серйозних обстрілів цивільного населення та інфраструктури. Запевняю у своїй близькості та молитві за всіх жертв, особливо за дітей та родини. Рішуче поновлюю заклик зупинити війну та підтримати кожну ініціативу, спрямовану на діалог і мир. Прошу всіх єднатися в молитві за мир в Україні та скрізь, де люди страждають від війни.
З Сектора Гази все голосніше до Неба підноситься плач матерів і батьків, які обіймають бездиханні тіла своїх дітей і змушені постійно пересуватися в пошуках їжі та більш безпечного притулку від бомбардувань. До відповідальних осіб я знову звертаюся з закликом: припиніть вогонь, звільніть усіх заручників, дотримуйтесь гуманітарного права в повному обсязі!
Маріє, Царице Миру, молись за нас!»
Варто таки звернути увагу на те, що Аудієнція почалась катехезою, яка є продовженням циклу катехез Ювілейного року, що розпочав ще Папа Франциск, і носить назву "Ісус Христос – наша надія". Цього разу темою була Притча про доброго самарянина. І саме в контексті цієї притчі мають бути прочитані слова про Україну і Сектор Гази, щоб краще зрозуміти думку Понтифіка і те, до чого саме він закликає.
За останні роки українці почули купу слів підтримки і заяв про стурбованість. Проте Понтифік як раз наголошує на іншому: милосердя – це діяти, допомагти саме в тому, в чому має потребу той, хто страждає, щоб облегшити його біль, покращити його стан і повернути йому гідність.
Власне, як продовжує Папа в катехезі, це те, що і зробив добрий самарянин:
«Євангеліст Лука зупиняється на діях самарянина, якого ми називаємо «добрим», але в тексті він просто людина: самарянин підходить ближче, бо якщо хочеш допомогти комусь, не можеш триматися на відстані, ти повинен долучитися, забруднитися, можливо, заразитися; він перев'язує рани, попередньо очистивши їх олією та вином; кладе його на свого коня, тобто бере на себе відповідальність, бо справжня допомога – це готовність відчути тягар болю іншого; везе його до готелю, де витрачає гроші, «два динарії», приблизно два дні роботи; і обіцяє повернутися і, якщо буде потрібно, заплатити ще, бо інший – це не пакунок, який треба доставити, а людина, про яку треба піклуватися.
Дорогі брати і сестри, коли ми теж будемо здатні перервати свою подорож і мати милосердя? Коли ми зрозуміємо, що той поранений чоловік на дорозі є кожним з нас. І тоді пам'ять про всі ті випадки, коли Ісус зупинявся, щоб піклуватися про нас, зробить нас більш здатними до милосердя.
Тож молімося, щоб ми могли зростати в людяності, щоб наші стосунки були більш справжніми і багатшими на милосердя. Просімо Серце Христа про ласку, щоб ми все більше мали ті самі почуття, що і Він.»
Важливо не пропустити ці слова: «Справжня допомога – це готовність відчути тягар болю іншого». Ми мусимо мати сміливість бути емпатичними, готовими рвати серце за інших. В італійській мові є чудове дієслово compatire, яке можна перекласти як співчувати, але більш дослівний переклад це співстраждати. Власне, Папа говорить нам про вміння і важливість брати на себе страждання інших, облегшуючи таким чином тягар ближнього і повертаючи йому гідність. Саме до цього він закликає світ, дивлячись на війну в Україні і ситуацію в Секторі Газа, а не до слів і формальних жестів підтримки.