Мирослав Маринович залишає посаду проректора УКУ
Про це повідомляє прес-служба УКУ.
Своє рішення Мирослав Маринович пояснює так: «Іде 27-й рік моєї праці у спільноті УКУ. З 1 жовтня я 1997 року я працюю у Львівській Богословській академії, яка потім стала УКУ. З 2000 року я є проректором університету та членом ректорату. Нещодавно мені виповнилося 75 років. Свого часу Блаженніший Любомир Гузар, коли йому виповнилося 75, написав прохання до Папи про зречення влади. Я хочу скласти з себе повноваження проректора, і зробити це в такий спосіб, як свого часу Блаженніший Любомир – передати владу ще теплою рукою. Дякую усім моїм колегам по ректорату за цю надзвичайну розкіш і Боже благословення працювати з ними і зі спільнотою університету. Ідучи з посади проректора, я не йду з УКУ. Залишаюся на посаді президента Інституту релігії та суспільства, а також буду радником ректора Тараса Добка».
Мирослав Маринович — правозахисник, громадський діяч, публіцист, член-засновник правозахисної Української Гельсінської групи, дисидент і колишній політв’язень, почесний президент Українського ПЕН.
Вітаючи Мирослава Мариновича із 75-літтям, Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав наголосив: «Ваше життя є безцінним скарбом, який Ви поклали в основу нашої держави. З Божої ласки Ви, пройшовши надлюдські випробування як в’язень сумління, живете в незалежній Україні. Дивлячись на Ваше життя, розуміємо, що за будь-яких обставин, навіть у часи тоталітарного режиму, коли КГБ вважалося і суддею, і адвокатом радянського чоловіка, та й за Незалежності, Ви завжди стояли на боці правди, захисту прав людини, вірності Божому закону».
Великий канцлер УКУ подякував панові Мирославові за активне служіння у стінах УКУ, а також згадав про співпрацю під час розроблення стратегії Церкви, цінні думки та поради в час перенесення осідку Глави УГКЦ зі Львова до Києва, участь у суспільних ініціативах і співавторство у програмних та ціннісно орієнтованих посланнях.
До команди Львівської богословської академії Мирослав Маринович приєднався наприкінці 90-х років. У 1997 році заснував та очолив Інститут релігії та суспільства ЛБА (з 2002 року УКУ). Пізніше обіймав посаду віцеректора з питань зовнішніх відносин Богословської академії, згодом – УКУ, а також посаду першого проректора. У 2008 році Мирослав Маринович став проректором з призначення та місії.
Від першого дня заснування Українського католицького університету Мирослав Маринович був серед лідерів управлінської команди, торував шлях та задавав ритм діяльності університету. Його безапеляційний патріотизм, державницька позиція та глибоке відчуття українського народу завжди спонукали спільноту УКУ до свідчення і служіння на користь Церкви та України. У найскладніші часи його батьківське слово, оптимізм та віра в майбутнє надихали та заспокоювали душі тих, хто сумнівався. Його лекції та промови розбирають на цитати, а чаювання зі студентами у домі пана Мирослава та пані Люби стало невід’ємною традицією УКУ.
«Україна, здобувши незалежність від комуністичного мороку, почала тягнутися до світла. І з її тіла, ніби дере́ва з землі, почали проростати пагінці нової реальності – ще повністю не здобутої, але вже відчутої рецепторами душі й дедалі більше осмисленої розумом. УКУ і є одним із таких пагінців. У ту мрію Патріарха Йосипа, яку привезли зі собою Владика Борис Ґудзяк і о. Михайло Димид, повірило ціле гроно людей – від тодішнього Глави Церкви Мирослава-Івана кардинала Любачівського до наших перших студентів, які вчилися, навіть не отримуючи державних дипломів. Рік за роком цей пагінець УКУ таки пробивається до світла – через труднощі і помилки, але водночас з Божим благословенням. Я дякую Богові, що в моєму особистому житті труднощі 10-ти років позбавлення волі, Він компенсував розкішшю уже 26 років праці в ЛБА-УКУ. Це – щедрий дар від Бога, але водночас і щедрий дар від нашої університетської спільноти», — зазначив Мирослав Маринович під час ювілейного концерту з нагоди його 75-ліття.
Ректор УКУ Тарас Добко розповів про особистий урок, який виніс з років співпраці з паном Мирославом: «Мирослав Маринович — людина, яка боролася з імперією зла. Він пізнав на собі багато різного зла, але сам не обізлився, в його серці немає гіркоти, злоби. Це справжній моральний подвиг, який є наслідком внутрішнього миру пана Мирослава. Для мене – це дуже важливий духовний урок».
Тарас Добко додає, що Мирослав Маринович ніколи не боїться братися за чутливі і не прості теми, такі як українсько-польське або українсько-єврейське примирення. «Він був серед ініціаторів цих процесів і, що найважливіше, знаходив рішення. Мирослав є беззаперечним моральним лідером і залишається авторитетом для молоді. Його феномен в тому, що ті сенси, які він несе, завжди актуальні».
Відтепер за сферу призначення та місії в університеті відповідатиме віце-президент УКУ отець Богдан Прах, який займається взаємодією з Церквою та плекає місію УКУ. Також в університеті призначили заступника ректора УКУ з душпастирських справ — отця Назарія Мисяковського, який куруватиме духовний напрям.
«Піклуватись про духовне життя студентів, а, особливо, працівників — завжди було моєю компетенцією ще в ролі ректора, – наголошує отець Богдан. – І зараз, коли я перебираю додаткові функції, то відчуваю, що ця опіка є частиною мого покликання і як священника, і як лідера цього напряму. Моє завдання — спілкуватися, бути поруч, допомагати спільноті, дбати про місію університету, особливо в такий складний час війни. Примножувати цінності, реалізовувати наші стратегічні плани, які сприятимуть розвиткові університету, Церкви, відновленню України, творенню нових сенсів для України і світу».
