Місіонерство: словом і ділом

Ніщо так не сприяє розвитку духовності, як добрі справи. І навпаки: пусті слова можуть викликати лише розчарування.

Пропоную неупередженому читачеві порівняти наступні приклади місіонерства і судити самому, чи це робить Церкві добру славу (а надто, в міжнародних відносинах).

Приклад перший.

Джон і Мері Армбрустер, члени англіканської Єпископальної Церкви Всіх Святих (Олдфілд, Південна Кароліна, США), дізналися від єпископа Домініканської Республіки про те, що пожежній службі міста Джума терміново потрібен пожежний автомобіль. Звичайно ж, вони дізналися про це, оскільки їх церква в рамках своєї місіонерської діяльності підтримує постійний зв’язок із дієцезією у Домініканській Республіці.

Оскільки раніше у подружжя була плантація, на якій вони використовували пожежну машину Ford F-700, а пізніше вони відмовилися від цього бізнесу, машина виявилася зайвою у їх господарстві. Тому Армбрустери пожертвували її карибським пожежним.

В результаті, як нещодавно стало відомо, всі пожежники у Джумі вирішили приєднатися до Єпископальної Церкви. Крім того, місто виділило земельну ділянку для будівництва невеличкого англіканського храму чи каплиці.

Приклад другий.

Девіс Чірамел, 49-річний католицький священник з Індії, став донором нирки для незнайомого йому індуїста.

Священник очолює організацію, яка займається терміновою медичною допомогою мешканцям міста Трисур. Він дізнався від волонтерів, що батькові двох дітей Гопінатху Чаккамадатхілу потрібна пересадка нирки, а купити її за мільйон рупій сім’я не в змозі.

Наслідуючи самопожертву Ісуса Христа, пан Чірамел вирішив пожертвувати власною ниркою, аби врятувати людське життя.

Приклад третій.

Президент України Віктор Янукович і Прем’єр-міністр України Микола Азаров були залучені до Експертної ради «Економіка і етика» при Святішому Патріарху Московському і всієї Русі Кирилові.

За участі політиків було ухвалено «заяву» із закликом до «церковної єдності», «міжнаціональної інтеграційної ідеології», «нової, заснованої на цінностях православної цивілізації, прикладної етики бізнесу».

Ніяких інших, конкретних результатів залучення політиків до релігійної діяльності та реалізації публічно задекларованих цілей я не бачу. Складається враження, що переходити від слів до справ і не планувалося. Втім, у даному випадку, можливо, це на краще - бо всім відома російська приказка про небезпеку земних поклонів Господу Богові для здоров'я певних верств населення.

P. S.

Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва!
(Як 2:26)