У селі Сосулівка на Тернопільщині останнім часом загострився православно-греко-католицький конфлікт за храм, який триває вже понад двадцять років.
Сюжет ТСН про незгоди між односельцями-християнами наприкінці травня облетів усю країну.
Громада УПЦ КП, до якої у селі належить більшість, не пускає вірних громади УГКЦ до церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Хоча за рішенням Господарського суду міста Києва від 20 січня 2009 року святиня належить саме УГКЦ. Храм звели саме греко-католики ще у 1856 році. Та наразі громада УГКЦ змушена служити у тимчасовій каплиці на церковному подвір'ї.
“Ситуація непроста і такою є вже багато років. Майже 90% жителів цього села — православні. Вони вклали у храм багато зусиль. Хоча, греко-католицьку сторону можна зрозуміти — є документи. Були заклики до примирення і з боку владики Димитрія (Григорака), і від мене”, — коментує ситуацію у Сосулівці керуючий Тернопільською єпархією УПЦ КП архиєпископ Тернопільський, Кременецький і Бучацький Нестор (Писик).
Православна громада, за словами владики, не може погодитися на почергові богослужіння, бо побоюється, що її виженуть із церкви. От і виходить, що через власні побоювання виганяє інших.
“Скільки почергових було, а закічувалося тим, що одна з громад виганяла іншу. Були випадки, коли УГКЦ отримувала храм, то ми не могли відстояти”, — продовжує архиєпископ. Водночас керуючий єпархією УПЦ КП, не зміг назвати хоч один випадок таких дій УГКЦ. “Треба дати, щоб пошукали, — відповів владика Нестор. — Православні готові до того, щоб спільно збудувати храм для греко-католиків”.
У відділі релігій та національностей департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської облдержадміністрації вказують, що прикладів, коли греко-католики зайняли храм і таким чином православні втратили його, на Тернопільщині від 2009-2010 не було жодних.
“Мені не відомо жодного такого випадку. Була Хлопівка Гусятинського району, де наприкінці 1990-х греко-католики зайшли і утримували добу-дві церкву. Але у підсумку православні увійшли до храму. Ситуацію залагодили наприкінці 2011 року”, — коментує Петро Бурдяк.
Архиєпископ Нестор визнає, що неправильним є не пускати братню громаду, яка погоджується на почергові богослужіння, до церкви в часи після єднання на Майдані.
“Думаю, будуть наступні зустрічі”, — коментує архиєрей.
А тим часом конфлікт триває. Щоправда, як каже адміністратор парафії УГКЦ у Сосулівці о. Володимир Заболотний, а також подає “Вікіпедія”, православних тут не 90%, а 2/3. У відділі релігій та національностей підтверджують таке співвідношення.
“Греко-католиків — 1/3, тобто 90 дворів. Конфлікт має значний вплив на стан справ у селі. Люди посварені, родини поділені. Коли одні кажуть: “Слава Ісусу Христу!”, то інші відповідають: “Та йдіть туди-не туди то”. На празники одні до інших не ходять. Коли наші хлопці їздили на Майдан, то у них ще у січні правили за здоров'я Януковича. І казали, нащо наші їдуть”, — розповідає о. В. Заболотний.
Позиція православної сторони така, що “дві господині в одній хаті не погодяться”, як свекруха і невістка.
“Я казав, а ви не будьте, як мачуха, то інша сторона не буде невісткою. Ми не хочемо забрати храм тільки собі. Ніяких круглих столів не було. Але, наприклад, ми у селі звернулися листом із закликом до примирення і почергових Богослужінь. Тим паче, що у Бучацькій єпархії УГКЦ є сім випадків, де наші громади мирно співслужать. Це Гримайлів, Новосілка, Мала Лука і Монастириха Гусятинського району, Щитівці і Лисичники Заліщицького району, а також Вербка Монастириського району”, — продовжує отець-адміністратор громади УГКЦ.
Щодо ідеї звести храм для громади УГКЦ спільними зусиллями, то греко-католицька громада не вірить у її втілення.
“Ми вже у Хлопівці “спільними зусиллями” будуємо. Там була подібна ситуація. Обласна рада, яка мала допомогти — нічого не дала. Зате чиновники прозвітували, що завдяки героїчним старанням залагодили все. І греко-католики самі будують. Скажу так: люди стояли на Майдані і боролися не за те, щоб хтось там у Києві змінився. Боролися за справедливість у країні. А в конфлікті у Сосулівці дуже відчутний людський фактор. До почергових богослужінь не допускають саме через нього”, — пояснює позицію громади о. В. Заболотний.
У відділі релігій та національностей зазначають, що у Хлопівці справді готували угоду між громадами та владою. Одначе тодішній архиєископ Тернопільський і Кременецький Іов (Павлишин) відкликав свій підпис. Проте в обладміністрації таки вважають, що практика почергових богослужінь виправдовує себе — головне, аби громади поважали одна іншу.
“Загалом у Тернопільській області є приблизно 20 населених пунктів, де відбуваються почергові богослужіння. Як приклад хочу назвати Баворів Тернопільського району. Там між православними і греко-католиками — чудові взаємини”, - підсумовує Петро Бурдяк.