Міжрелігійний форум в Україні без участі українців

25-26 квітня в Києві відбувся цікавий захід: за визначенням його організаторів «Всесвітня конференція християн, євреїв і мусульман» або «Вступний саміт з питань Миру і Толерантності». Як людина, яка переймається проблемами міжрелігійного діалогу – і не тільки теоретично, пишучи статті і виступаючи на різного роду наукових конференціях, а й практично, беручи участь у міжнародних міжрелігійних форумах, я із здивуванням дізналася, що й Україну чекає небувале дійство.

За прогнозами, воно мало побити всі рекорди попереднього представництва: біля двохсот лідерів з країн СНД, США, Європи, Близького і Далекого Сходу, серед яких релігійна, політична, бізнес і медіа еліта. Бажання відвідати саміт, який влаштував нам, українцям, в якості свята відомий бізнесмен Фатах Шадієв, президент Всесвітнього фонду розвитку демократії, було настільки великим, що відклалися всі справи заради наміру побачити і почути заявлених високопоставлених учасників: екс-прем’єр-міністр Пакистану Беназір Бхутто, екс-секретар внутрішньої безпеки США Том Рідж, головний рабин Ізраїлю Йона Мегер та інші. Особливо зраділа, дізнавшись, що серед учасників будуть Патріарх УПЦ КП Філарет і Митрополит УПЦ Володимир. Нарешті! – подумала, – світова спільнота визнала обидві православні Церкви фігурантами міжрелігійного діалогу, нарешті неукраїнці і неправославні почують голос нашої духовної традиції, дізнаються по наш досвід вирішення міжконфесійних проблем і співжиття віруючих різних релігій.

Але очікуване свято призначалося не для українців. В якийсь момент взагалі виникло питання, а хто господар на цьому святі міжрелігійного діалогу? Де рівноправні його учасники? Де Україна? Ні, вона була присутня в залі, навіть в президії, але пасивно, мовчазно спостерігаючи і слухаючи зарубіжних доповідачів. Програмою саміту і не передбачалося, крім Президента України, виступ української сторони. Правда, виключення було зроблено для В.Рабиновича і О.Фельдмана.

Міжрелігійний діалог виявився штучно принесеним в Україну, яка постала географічною територією для спілкування християн, юдеїв, мусульман, але закордонних. Так і вийшло, що українці як гості на саміті – представники різних релігійних організацій (від УПЦ та УПЦ КП аж до Церкви єднання) спілкувалися між собою, а закордонні учасники – між собою. В кулуарах перші дивувалися, навіщо вони запрошені на форум в останню хвилину і в якості кого тут знаходяться, а другі – жваво обговорювали власні проблеми взаємин релігій в США, Пакистані, Ізраїлі. І Україна їх мало цікавила. Шкода!

Чудова ідея проведення такого важливого для України, особливо сьогодні, в ситуації політичної кризи, форуму, який міг би духовно об’єднати українців різних віросповідань, стати ПОДІЄЮ духовного життя наших співвітчизників, виявилася так не ефективно реалізованою. Загальні заклики до необхідності міжрелігійного діалогу – вже не на часі. Міжнародна спільнота віруючих давно і плідно працює над вирішенням реальних проблем, зокрема проблем міграції, екології, дитячого і жіночого насильства тощо. Хіба ці проблеми не вимагають уваги з боку українського суспільства? Українських духовних лідерів?

Хочеться вірити, що пропозиція мера Києва Л.Черновецького зробити нашу столицю площадкою щорічних міжрелігійних форумів буде почута і українськими бізнесменами, урядовцями, релігійними лідерами, які в наступний раз не будуть пасивно спостерігати на інтервенцію інших концепцій діалогу, а запропонують свою власну.

Людмила ФИЛИПОВИЧ, д-р філос. наук, Виконавчий директор Центру релігійної інформації та свободи Української асоціації релігієзнавців, про міжрелігійний форум, який в ці дні проходив у Києві