Молитва і пісня Михайла Вербицького. Україна і Польща разом вшанували ювілей автора українського гимну

У Млинах відбулись урочистості з нагоди 200-річчя від дня народження автора мелодії  державного гимну України Михайла Вербицького.

Такої великої кількості гостей нині польське, а колись українське село Млини, що всього за сім кілометрів від українсько-польського кордону, мабуть, ще не бачило ніколи. Й такої кількості синьо-жовтих знамен, які розвивались на вітрі біля старовинної української церкви, а нині польського костелу, де колись був парохом отець Михайло Вербицький. Саме тут, у Млинах, була написана безсмертна мелодія  нашого славня. Тут, на цвинтарі біля церкви, вічним сном спочиває його творець. Спокій цього тихого місця з мальовничими краєвидами вчора був істотно порушенй:  сотні авт, десятки автобусів з України, з Польщі і досить здалека, сотні людей різного віку…

«Я вчуся у п’ятому класі  української  гімназії імені Шашкевича в Перемишлю, – каже весела, усміхнена дівчинка Марта Шмада. –  Сьогодні ми всією гімназією приїхали  на могилу Михайла Вербицького, бо знаємо, що він написав мелодію нашого гимну «Ще не вмерла Україна». Я ніколи в Україні не мешкала, але завжди говорю українською, бо маю українське коріння з обох сторін: по батьківській  і материнській». А поруч стоять дві пані літнього віку. Обидві приїхали зі Львова. В очікуванні початку урочистостей  спілкуюсь з ними. «Я приїхала сюди, бо для мене це дуже важливо, – каже пані Зеновія Лаврик. – Я народилася в цих краях, на Холмщині. Коли мені було п’ять років, нашу сім’ю насильно виселили. Пам’ятаю, як у товарних вагонах везли нас на Донбас. Було дуже тяжко, бо були ми голі, босі і «додому далеко», як говориться  у приказці. У 1946-ому році ми переїхали до Львова – щоб бути ближче до рідної домівки, але повернутись так і не судилося. Перший раз я приїхала в рідні краї, коли мені було сімдесят років. То дуже тяжко…

Тоді всі українські села були спалені в цих місцях – з півдня до півночі, таке творилося, як зараз на Донбасі. Починала з того  життя і тепер, на схилі його, знову те саме: війна, етнічні чистки, українців винищують. Потрібно мати велику силу духу, щоб вистояти, і тому я приїхала сьогодні на могилу Михайла Вербицького».

Тим часом починається процесійний  хід від церкви до пантеону на могилі отця Михайла, який очолює Глава УГКЦ Патріарх Святослав. Він відправляє заупокійну панахиду і виголошує проповідь українською та польською мовами, лейтмотивом якої є роздуми на тему «Молитва і пісня Михайла Вербицького».

«Молитва і пісня воскрешають і оживляють сьогодні серце кожного українця. Мабуть, є глибокий задум Божого Провидіння у тому, що творцем мелодії  національного гимну України є саме проповідник і вчитель християнської віри, віри у Воскресіння, – сказав Патріарх Святослав. – Можливо, в Україні для багатьох є великим відкриттям, що саме греко-католицький священик навчив українців співати їхній національний гимн, з яким сьогодні хлопці, які говорять різними мовами, віддають своє життя за Україну.

«Ще не вмерла Україна» співають сьогодні ті, над ким знущається  ворог. «Ще не вмерла Україна»  співають ті, які сьогодні захищають нашу землю від новітнього агресора. «Ще не вмерла Україна»  є сьогодні нашою молитвою і нашою піснею як висловом нашої віри в непереможність і невмирущість українського буття…

Дорогий отче Михайле! Ми прибули до тебе з України, з Польщі, з  різних сторін світу, щоб сьогодні молитись і співати разом з тобою. Ти сьогодні стоїш перед Божим престолом, ми прийшли тобі сказати,  що та пісня, якою співало твоє серце, яку ти поклав на ноти саме тут,  в тому місці, живе і не вмирає. Ми прийшли тобі сказати, що ця пісня є сьогодні Пасхальним гимном українського народу, яким вона проголошує і собі, і світові,  що Україна є і Україна буде.

«Ще не вмерла Україна» … Вона встає, вона воскрешає, повертається до нового, кращого, вільного європейського буття», — сказав Глава УГКЦ.

Після цього були зачитані  послання від Президентів Польщі  і України, виступали представник місцевих влад з обох країн,  численних делегацій, які прибули на цю урочистість. Зі зворушливими словами до присутніх і словами подяки усім прибулим на цю урочистість звернувся митрополит Перемисько-Варшавський УПЦ КП Іван (Мартиняк).

«Ми прийшли подякувати Богові за його провидіння, яке піклується нашим народом. Це епохальна подія для всіх українців світу і України, як також пошана з боку наших приятелів з Польщі…

Дякуємо Богові, що вже в Україні не лунають слова горезвісного комуністичного гимну.  Завдяки отцю Вербицькому, тим великим синам і дочкам нашого народу вся Україна співає «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». То ж співай  нині, отче Михайле, з нашим Патріархом, з нашим єпископатом, священиками і монахинями, з нашим народом. Дякуємо за цю могутню мелодію нашого національного гимну».

І злетіли  в небеса «Вічная пам’ять» отцю Михайлу Вербицькому,  могутній гимн «Ще не вмерла Україна» під супровід військового оркестру, а по закінченні цих урочистостей відбувся концерт, де чоловічий хор зі Стрия виконав повністю пісню «Ще не вмерла Україна». Глибоко символічним є й те, що на ці урочистості приїхав хор імені Павла Чубинського (автора слів нашого славня) з Борисполя, з його батьківщини, і виконав музичні твори отця і композитора Михайла Вербицького.

По обіді відбувся святковий концерт у Перемишлі. Урочистості з нагоди 200 - літнього ювілею отця Михайла Вербицького і 150-річчя першого публічного виконання  гимну «Ще не вмерла Україна», які організовує Перемисько -Варшавська єпархія УГКЦ, продовжуватимуться. Зокрема, 10 березня, в день 150-ліття першого публічного виконання пісні «Ще не вмерла Україна», у Перемишлі відбудуться  святкування у школі імені Маркіяна Шашкевича. Також відбудеться концерт з виконанням музичних творів Михайла Вербицького у філармонії  в м. Ряшеві, а в травні цього року відбудуться урочистості в селі Улюч, де служив парохом батько отця Михайла Вербицького.

Надія Пастернак

Йосип Марухняк (фото)