Вже вдруге Ініціативна група «Першого грудня» збирається на Форумі видавців у Львові, щоби вкотре нагадати людям про цінності та визначити напрямок розвитку суспільства.
Наш вибір – бути відповідальними членами європейської спільноти
Вже вдруге Ініціативна група «Першого грудня» збирається на Форумі видавців у Львові, щоби вкотре нагадати людям про цінності та визначити напрямок розвитку суспільства. Цьогоріч учасники відкритої дискусії, яка відбулася 15 вересня у Палаці мистецтв, обговорювали тему вибору майбутнього нашої держави і те, на яких цінностях він ґрунтуватиметься.
Йшлося, звісно, про наш європейський вибір.
Відкрита дискусія тривала між авторитетними та шанованими в Україні людьми – кардиналом Любомиром (Гузаром), віце-ректором УКУ Мирославом Мариновичем, філософом і письменником Євгеном Сверстюком та директором Інституту філософії НАН України Мирославом Поповичем. Усі вони не раз заявляли про своє прагнення бачити Україну у колі вільних європейських народів. Моральні авторитети й цього разу зійшлися на тому, що Україна наразі прямує у правильному керунку – до Євросоюзу, проте дорога ця непроста та й українці повинні зробити усе, аби, наближаючись до мети, не розгубити християнські цінності.
Мирослав Маринович, який розпочав дискусію, спершу ознайомив присутніх з діяльністю Ініціативної групи й, зокрема, про укладену ними Хартію вільної людини. Він звернув увагу, що коли в Україні обговорюють тему європейського вибору, то складається враження, ніби наша доля вирішується без нас. А українці, як завжди, пасуть задніх і ще не мають своєї власної чітко сформульованої позиції щодо євроінтеграції.«Тому наше прагнення сьогодні – шукати цієї позиції, з’ясовувати, в чому мають бути її особливості, які аспекти є для нас важливими», – окреслив він основне завдання зустрічі.
Не треба нас лякати Європою!
Архиєпископ-емерит УГКЦ Любомир (Гузар) свою промову розпочав із розвінчання, мабуть, найпопулярнішого нині міфу про те, що сучасна Європа геть відійшла від християнства і це саме чекатиме й на Україну, якщо вона туди потрапить.
«Одним словом, – сказав єрарх, – нас лякають ті, хто не хоче, щоби ми зближувалися із Західною Європою. Нас лякають, що ми зблизимось і перестанемо бути християнами. А тепер, давайте, замислимося, чи справді такий закид є виправданий, чи справді повинен би він нас знеохотити від зближення із Західною Європою?».
Кардинал Любомир зазначив, що Євросоюз, звісно, не є ідеальною структурою. Не всі процеси там проходять так, як хотілося б. Нинішня Європа, як зауважив він, – це «продовження певного періоду, подій, течій», бо Європа виникла не на порожньому місці, вона має свою, часом трагічну історію. Вона робила помилки і їх виправляла. Тільки у ХХ столітті Європі довелося пережити нацизм, фашизм, комунізм поки усі ці людиноненависницькі режими європейці самі й не знищили.
«Але Західна Європа, яка витворила оці напрямки, знайшла силу собі їх позбутися», – продовжив думку Архиєпископ.
За словами колишнього Глави УГКЦ, сьогодні в Західній Європі також існують певні течії, головно морального характеру. І нам кажуть, що, наближаючись до Західної Європи, ми приймаємо ті течії, які є, властиво, руїнними для суспільства взагалі. І були б руїнними для нас, якщо би ми їх прийняли. Об’єктивно цитують, що, скажімо, у Франції парламент прийняв закон, який дозволяє одностатеві спілки, навіть називає їх подружжями. Ну, справа справді виглядала б небезпечною, але є певний факт, який чомусь нерадо цитують. Йдеться про те, що у відповідь на таке рішення парламенту півтора мільйона громадян Франції протестували на вулицях французьких міст. Одним словом, так, їхній парламент це прийняв. Але їхній парламент не є остаточним словом про стан душі французького народу. Тих півтора мільйона, що вийшли на вулиці, засвідчили про духовний стан французів. Щось подібне сталося в Італії, де старалися заборонити взагалі згадати Бога у державних школах, хотіли виключити Бога зі шкіл. І проти того не тільки Церква в Італії, але й народ запротестував.
«Я згадую ці факти, бо нема потреби заперечувати, що існують погані течії в Західній Європі. На жаль, та Європа, яка виросла на християнських засадах, на духовних цінностях найвищого розряду, має такі прояви. Але, з другої сторони, не можна забувати, що ці народи, які століттями росли на здорових християнських засадах, плекали й розвивали найвищі духовні цінності, настільки мають в собі духовної сили сьогодні, як і останніх сто років, що не треба надмірно боятися. Не кажу, що маємо приймати все те, що приймає Західна Європа. Ми мусимо бути критичними, глядіти з розплющеними очима і відкритими розумами на те, що діється. Але абсолютно не треба попадати в якийсь надмірний страх, немовби, зближаючись із Західною Європою, ми наближаємось до нашої духовної руїни. Якщо вони мають ще духовну силу (а цього докази є), щоби не дати себе підкорити таким поганим течіям, то ми, зближаючись з Європою і роздумуючи критично над тим, що діється, і належно оцінюючи те, що є справді духовно цінне, не маємо потреби боятися. Боятися такою мірою, щоби взагалі заперечувати всяке наближення до Західної Європи. Думаю, що сьогодні, якщо спокійно об’єктивно приглянемось до того, як відбувається, тримається і навіть росте духовне життя в Європі, якщо будемо шанувати оті духовні цінності, які є в нашому народі, не маємо абсолютно причини до страху», – запевнив слухачів Блаженніший Любомир.
Нам у спину дме попутний вітер
У продовження думки Блаженнішого Любомира, Євген Сверстюк сформулював головну тему розмови – вироблення в народі духовної сили, яка здатна долати хвороби і чинити опір ворожим вітрам. «Якщо говорити про вибір напряму, то можна сказати, що ми зараз живемо в період сприятливого попутного вітру, бо ще рік тому, мабуть, ніхто не сподівався, що ті політичні сили, які при владі, візьмуть орієнтацію на Захід просто зі страху перед Сходом. Цей вибір буде зроблено, а далі – тільки початок справи. Йдеться про трансформацію громадянського суспільства, про вироблення тих суспільних структур, які дають нам почуття впевненості та стабільності», – висловив свою думку Євген Сверстюк.
Публіцист запитував: «Куди втікав від Іван Грозного князь Курбський? На Захід. Куди втікав син Петра І від свого батька-царя? На Захід. А куди втікала донька Сталіна? На Захід. Захід завжди приваблював. Чим? Приваблював тим, що там є закон, чого ніколи не було на Сході, де була тільки імітація закону. Приваблював тим, що там є свобода. А свобода, то, власне кажучи, центральне слово нашої декларації Ініціативи «Першого грудня». Свобода – це те, що дає людині відбутись, реалізувати свої сили, піднятися вгору».
Євген Сверстюк зазначив, що, якщо говорити про східний напрям – там нас приймуть і проковтнуть: «Там проблеми, щоб підійматись вгору, не буде – там буде тільки проблема, щоб схилитись униз. Значно важчий вибір – іти в той світ, який ставить дуже серйозні вимоги. І ставить не просто перед урядом, який має провести реформи, а ставить перед кожною людиною, перед кожним із нас – починаючи від себе самого, починаючи від сім’ї, починаючи від своїх дітей. Цей вибір вже сьогодні треба робити – ставити перед собою моральні бар’єри, підійматися на вищий щабель і бути справжнім, бо дотеперішнє життя у нас, на превеликий жаль, трималось на фікціях».
«Не можна просто йти в Європу – треба виконати вимоги, які вона перед нами ставить»
За словами Мирослава Поповича, ми апелюємо до моральних, духовних цінностей, і в той же час все більше йдемо на політичні теми. «Мені після пана Євгена залишається прямо сказати – голосуйте за європейський вибір. Я не люблю політики як такої, але життя ставить перед нами сьогодні таку дилему: якщо політика брудна, то що, нам відмовитись від політики і сидіти кожен у своєму середовищі, у своїй комірчині? Чи зробити все можливе для того, щоб очистити навколо себе простір, в якому дихати було б легко? Будь-яка політика має бути чистою. І ніхто, крім нас, не зможе зробити це так, як слід», – закликав аудиторію Мирослав Попович.
Європа дає шанс вирости у свободі
Мирослав Маринович почав з аргументів, які б мали промовляти до євроскептиків. «Багато ізоляціоністів вважає, що найкраще – захиститись скляною стіною, а тоді звідти докоряти тим, хто є джерелом небезпеки. Європа завжди буде сильнішою за нас і чинитиме на нас цивілізаційний тиск. Чи не краще нам увійти в Європу і, маючи свою позицію, чинити відповідний тиск на те, з чим ми не погоджуємось. Вже сьогодні у Європі є православна Греція, Румунія, найближчим часом має увійти православна Молдова, Грузія і унікальна у своїй цивілізаційній характеристиці Україна. Отже, чи не відчуваємо ми, що тим самим в об’єднаній Європі може витворитись те, про що говорив Папа Іван Павло ІІ, а саме, що Європа задихає двома легенями. Ми всі разом можемо створити одну легеню, яка буде дихати нашою духовністю, говорити нашою східнохристиянською мовою. Отже, бути в діалозі зі світом, в тому числі із Заходом, – набагато краще, аніж ховатись від того тиску Європи за якоюсь стіною», - зробив висновок Мирослав Маринович.
Публіцист навів приклад Румунської Православної Церкви, яка сьогодні є однією із найдинамічніших, бо румунські богослови перебувають в активному діалозі з Європою. Південна Корея визначила у собі чотири підприємства, які є конкурентноспроможними у всьому світі, і всі ми знаємо, що таке південнокорейська економіка. «Отже, подумаймо, що у нашій державі є перспективне, і таким чином діалогуймо зі світом. Звичайно, ЄС не – рай, але чи буде раєм ізольована Україна?», – запитує публіку Мирослав Маринович.
За його словами, у Європі, навіть набивши гулі, є шанс вирости у свободі. Інакшою альтернативою є світ, в якому відсутність свободи є нормою. Ми тільки вийшли з того світу, – підсумовує Мирослав Мариновч. – Отже, не треба вертатися в нього, а треба розуміти, що за Європою стоять певні цінності, і одна з них – свобода».
Почнімо змінювати Україну з самих себе
Що ж, залишається тільки підсумувати. Ініціатива "Першого грудня" порушила найактуальніше питання в сьогоднішньому українському політичному житті – підписання Угоди про асоціацію між ЄС та Україною на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Це вкотре перекреслює всі звинувачення скептиків, які говорять, що ця група не дає конкретних відповідей на буденні проблеми життя. Учасники "Першого грудня" роблять значно більше - визначають орієнтири для суспільства. Маючи великий життєвий досвід, інтелігенти прагнуть передати молоді свої ідеї та міркування. Бо держава – це ми. І почати змінювати цінності у цій державі нам потрібно із самих себе.
Рішення проблеми єдине: не потрібно боятись Європи. Бо Європа сама позбудеться своїх аморальних цінностей. Увійшовши в Європу зі своєю християнською традицією, ми зможемо змінити стан справ. Це той момент, коли Східна Європа, мабуть, вперше після Віденської битви 1683, коли було відбито загрозу експансії Османської імперії, так потрібна Європі. Бо лише спільними зусиллями Європа «задихає двома легенями».