Важливий історичний документ, що пояснює, який статус насправді отримала Мукачівська греко-католицька єпархія у 1993 році і чому на ресурсах та у повідомленнях Апостольської столиці не йдеться про її статус sui juris, віднайшли в архіві на Закарпатті.
«Документ під ч. 210, датований днем 7 лютого 1993 року і підписаний архиєпископом Антоніо Франко, Апостольським нунцієм в Україні, виявлено під час роботи з фондами одного з приватних архівів у Закарпатській області, багатому, зокрема, матеріалами про історію Церкви ХХ століття, – розповів для РІСУ науковий співробітник Інституту історії Церкви УКУ Володимир Мороз. – За свідченням очевидців тих подій, цей документ особисто представляв нунцій Антоніо Франко на зборах деканатів Мукачівської єпархії у присутності єпископа Івана Семедія. І обговорення були надзвичайно драматичними».
На п’ятьох аркушах представленого історичного джерела Апостольський нунцій подає бачення складного становища Мукачівської єпархії, де одна частина духовенства і вірних вимагає надати їй статус Церкви свого права (sui juris), а інша – об’єднати з УГКЦ. Також у документі архиєпископ Франко розтлумачує, що Апостольський Престіл не міг прийняти остаточне рішення і викладає рішення тимчасове: 1) Не надавати sui juris, 2) не приєднувати до УГКЦ; 3) підпорядкувати єпархію безпосередньо Апостольській столиці. Згідно з оригіналом:
«Мукачівська єпархія виявляється розділеною: одна частина священиків і вірних, разом з Єпископом Помічником Його Ексеенцією Іваном Маргітичом, бажали б, щоб Апостольський Престіл підпорядкував Мукачівську єпархію Львівській Архієпархії (тоді головній в УГКЦ, тобто приєднав до УГКЦ – ред.); інша частина священиків і вірних, разом з Ординарієм – Його Екселенцією Іваном Семедієм та іншим Єпископом Помічником – Його Екселенцією Йосифом Головачем, бажали б, щоб Апостольський Престіл проголосив Мукачівську єпархію остаточно “sui juris”.
Отже, Ви дуже добре розумієте, що серед тих обставин, які витворили так багато жахливої полеміки та скандалу, Апостольський Престіл не міг прийняти остаточне рішення, яке, серед сьогоднішніх обставин спричинило б нові напруження й нові полеміки. Апостольський Престіл вважає, що перш за все треба повернути мир і співпрацю між Єпископами, між священиками й між вірними. Тому, Апостольський Престіл вирішив зберегти, поки що, теперішній юридичний стан “status quo” Мукачівської Єпархії. Тобто, з юридичної точки зору вона залишається не підпорядкованою Львівській Архієпархії, ані якійсь іншій Митрополії за межами України. Поки що, отже, Мукачівська Єпархія залишається підчиненою тільки Апостольському Престолові».
Наступним елементом цього тимчасового рішення було виокремлення в МГКЄ, крім єпископа-ординарія, ще двох урядів синкелів для вірних «українського походження» і «для вірних, які не мають українську ідентичність» – єпископів Івана Марґітича і Йосифа Головача, відповідно. Як відомо, тепер у МГКЄ таких синкелів нема.
Якщо документ 1993 року показує, що МГКЄ не отримала тоді статус sui juris (йшлося про status quo), а тільки була тимчасово підпорядкована Апостольському престолові, то офіційні видання Апостольського престолу підтверджують, що статусу sui juris МГКЄ не має і в наші дні. Згідно з Annuario Pontificio 2020 року (с. 485), вона, як була раніше, так і залишається «Immediatamente sogetta alla Santa Sede», тобто безпосередньо підпорядкована Святому Престолові. Таку ж інформацію подає сайт www.catholic-hierarchy.org.
У списку Церков, які дійсно мають статус sui juris, вміщеному в Annuario Pontificio (с. 7-10 і 1749), МГКЄ також нема. Взагалі у списку Церков свого права немає Церков, нижчих рівнем за митрополичі, а МГКЄ – не митрополича, а саме єпархія.
Це ж говорить один з найавторитетніших дослідників східного християнства Роберт Робертсон. У своїй книзі «The Eastern Christian Churches: A Brief Survey», яка витримала вже сім видань, він зазначає, що МГКЄ «безпосередньо підпорядкована Святому Престолові».