Вселенський Патріархат науковою конференцією та виходом Патріаршої і Синодальної Енцикліки відзначив 1400-ліття створення Акафісту до Богородиці, щоб підкреслити важливість цієї літургійної поеми в духовному житті вірних та її унікальність як мистецького твору.
Про це повідомляє сайт Вселенської Патріархії.
Святкування приурочили до празника Благовіщення та Акафістової суботи, в Утреню якої повністю вбудовано Акафіст, що за словами щойно виданої Енцикліки, “створює гарний і багато прикрашений вінець передсмаку і післясмаку” події звіщення архангелом Гавриїлом Діві Марії її майбутнього Богоматеринства. Більшість твору відсилає нас до свята Благовіщення, а привітання ангела “Радуйся!” рефреном звучить у ньому.
Датою створення Акафісту вважається 626 р. Влітку цього року Константинополь опинився у важкому становищі. Із моря та з суходолу на них тиснули об’єднані війська перського царя Хозроя, аварського кагана та слов’ян. Імператор Іраклій на той час вирушив у похід на схід, щоб відвоювати Чесне і Животворче дерево Хреста. Тож населенню міста залишалося хіба що молитися. Люди зібралися у Влахернській церкві, збудованій на честь Пресвятої Богородиці, і всю ніч провели, стоячи на молитві (звідси й назва “акафіст” — “несідальний” — та припис виконувати його стоячи) та благаючи Діву Марію про заступництво. Несподівано на затоку Золотий Ріг налетіла буря і потопила кораблі нападників. Рештки війська, наштовхнувшись до того ж на міцні мури міста та рішучий спротив невеликої кількості його оборонців, були змушені відступити.
Богослужіння, в основу якого ліг кондак на Благовіщення св. Романа Солодкопівця, та доповнили інші святоотцівські й літургійні тексти, пройшло ще певні етапи літературної обробки і на сьогодні стало символом могутнього заступництва Богородиці в час лихоліття. Це видно одразу з першої його строфи: “Непереможній Владарці (Воєводі) на честь перемоги ми, врятовані від лиха, благодарні пісні виписуємо тобі, раби твої, Богородице. А ти, що маєш силу нездоланну, від усяких нас бід охорони, щоб звати тобі: Радуйся, Невісто неневісная!” Строфа є вирізьблена над входом Влахернської церкви, де молилися константинопольці влітку 626 р. і були вислухані.
Вона разом з історією походження Акафіста неодноразово прозвучала на науковій конференції “Акафіст: Чотирнадцять століть живої традиції”, яку 26 березня 2026 р. скликав Вселенський Патріарх Варфоломій у Патріаршій міській школі Мараслі на Фанарі. Їх згадує і Енцикліка з нагоди 1400-річчя створення Акафісту, яку наступного дня як підсумок конференції спільно підписали єрархи деяких Православних Церков. А опісля, 28 березня, Вселенський Патріарх Варфоломій відслужив Божественну Літургію у символічному місці, пов’язаному зі створенням Акафісту, — Влахернській церкві.
У вступному слові на науковій конференції Патріарх Варфоломій наголосив на цінності свободи, величною піснею якій виступає Акафіст, адже оспівує свободу Божу, яка проявляється в любові до людини, та свободу Діви Марії, котра своїм “Так!” дала згоду на воплочення Сина Божого. Шляхом до свободи є наша віра, яка зокрема утверджується через молитву Акафісту — “неперевершеної пам’ятки віри, богослов’я, поетичного натхнення, мовного стилю та виразного мистецтва”.
Енцикліка ще більше заглиблюється в духовне та культурне значення цієї літургійної поеми. Вона відчитує містичний символізм у ста сорока чотирьох повтореннях “Радуйся!” на початку кожного з дванадцяти стихів у дванадцятьох ікосах Акафіста. Адже це відсилає нас “до ста сорока чотирьох тисяч чистих святих Книги Одкровення, котрі співають нову пісню перед престолом Божим і слідують за Агнцем, куди б Він не пішов (Од. 14, 1-5)”.
Енцикліка називає Акафіст “особливо любим гимном нашого літургійного життя, найсолодшою утіхою християн”, “високою і тріумфальною композицією, яка з унікальним багатством красномовства і історично, і богословськи стосується Воплоченої Божої Ікономії та особливого внеску в неї Пречистої Божої Матері”.
Універсальності Акафісту надає те, що він “є водночас прославою, подякою, проханням та благанням”. На завершення Енцикліки єрархи Православних Церков підсумували значення Акафісту для вірних, адже він кожного з них закликає “бути пильним, залишатися твердим і непохитним у покорі та молитві перед великими викликами нашого віку, в цих важких днях потрясінь і війни, через які проходить людство”.
##DONATE_TEXT_BLOCK##