Сестра-василіанка, яка пережила підпілля УГКЦ, відзначила свій сто другий день народження

13 червня, 09:30
Культура
Сестра-василіанка, яка пережила підпілля УГКЦ, відзначила свій сто другий день народження - фото 1
10 червня свій сто другий день народження відзначила сестра-василіанка Ольга Ладжун.

Про це повідомили на фб-сторінці провінції Пресвятої Тройці Чину cвятого Василія Великого в Україні.

«Сьогодні святкуємо сто другу річницю з дня народження с. Ольги Ладжун, яка, як завжди, зберігає погідного духа, дякує Богові за дар покликання до Чину святого Василія Великого, на який відповіла Господеві вісімдесят п’ять років тому та бажає молодим поколінням великої святості та творення добрих діл".

Народилася Марія в християнській сім’ї 1919 р. у с. Руські Комарівці, що недалеко від міста Ужгорода. Після смерті батька у 1924 р. мати була змушена віддати Марію та її старшу сестричку Єлизавету на виховання до сиротинця сестер василіанок в Ужгороді.

Сестра Ольга (Марія) Ладжун пригадує, що живучи із сестрами, мала нагоду побачити монаше життя зісередини і згодом сама вирішила посвятити себе для Господа.

У 1936 р. Марія вступила на новіціат отримавши на облечинах монаше ім’я – Ольга. Після складення перших тимчасових обітів с. Ольга вступила до учительської семінарії сестер василіанок, де навчалася впродовж п’яти років, здобуваючи педагогічну освіту та паралельно працювала у семінарії в Ужгороді. Після завершення навчання та отримання диплому разом з іншими сестрами була призначена для праці в церковних школах. Зокрема, навчала в церковній школі містечка Великий Бичків.

Великим добродієм і духовним батьком для дітей і сестер був о. Августин Волошин, який особливо дбав про сиріт. Сім’я Волошиних віддала власне помешкання сестрам василіанкам для організації там сиротинця. Як згадує с. Ольга, сироти називали подружжя Волошинів Августина та Ірину – батьком і матір’ю.

У 1941 р. с. Ольга вступила до університету в м. Сегед (Угорщина), де навчалася на біологічному факультеті. 28 серпня 1944 р. склала вічні обіти в Ужгородському монастирі. Після приходу радянської влади всі греко-католицькі монастирі були ліквідовані, а сестри були змушені шукати прихистку в родини та знайомих.

З 1946 по 1949 р. с. Ольга працювала бухгалтером у різних установах. А з 1950 р. впродовж двадцяти років працювала вчителем біології в с. Середнє Ужгородського району. Незважаючи на важкі часи, невигоди та переслідування зі сторони радянської влади, с. Ольга разом з іншими сестрами продовжували вести підпільне монаше життя. У часи підпілля сестра Ольга належала до підпільного монастиря сестер василіанок у Мукачеві.