“У кожної людини та спільноти є можливість долучитися до процесу примирення між Україною, Росією та ЄС”, — вважають спікери ХІ Екуменічного соціального тижня у Львові
“У кожної людини та спільноти є можливість долучитися до процесу примирення між Україною, Росією та ЄС”, — вважають спікери ХІ Екуменічного соціального тижня у Львові
У п’ятницю, 5 жовтня, в рамках ХІ Екуменічного соціального тижня у Львові в Українському католицькому університеті відбувся міжнародний семінар Українського Християнського Академічного Товариства. Під час події оприлюднено текст фінального документу семінару “Правда, справедливість і примирення між Росією, Україною і Європейським Союзом”, який напередодні відбувся у Києві.
Ідея створити таку робочу групу виникла у наслідок розуміння, що ніякі Мінські зустрічі не несуть миру в Україну і гармонізації міжнародних відносин. Тому Аржаковський запропонував зібрати громадянську ініціативну групу, яка об’єднує людей, які мають авторитет, готові до діалогу, здатні почути іншого, а в разі потреби і змінити свою позицію. Таку ідею підтримали на міжнародному рівні, зокрема, в ОБСЄ.
Таку ініціативу підтримали чотири партнери: в Україні УКУ і Києво-Могилянська академія, Коледж де Бернарден в Парижі і Товариство «Меморіал» з Москви.
Перша зустріч групи відбулася у Парижі, звідки є сам Антуан Аржаковський. На ній обговорювали тему розуміння минулого, врахували досвід німецько-французького порозуміння. Наступна зустріч днями пройшла в Києві — за сприяння Відкритого православного університету. Цього разу обговорили тему війни, миру та участі Церкви; на зустрічі навіть були представники ОБСЄ. На цій зустрічі опрацювали основу комюніке.
За словами Антуана Аржаковського, над заявою працювали люди, які готові говорити про болісні питання у відносинах між Україною і Росією, а також Росії з європейською спільнотою. Адже зараз існують великі проблеми у стосунках між цими країнами.
“Перша проблема — це розуміння нашого минулого. Якщо в нас різне розуміння минулого, то в нас немає спільного бачення майбутнього. Як історики писали минуле? Це було імперське розуміння минулого. Друга проблема — Церкви, на жаль, не знайшли спільну мову і через це не можуть бути авторитетними і запропонувати шлях до примирення. А третя проблема — це розуміння, що таке демократія і що таке правова держава, адже український і російський народи, а також європейська спільнота, розуміють це по-різному. Четверта проблема є найбільш болісною — це питання про окуповані території, тобто про Крим і Донбас. Шкода, що ми не бачимо від дипломатів жодних дієвих рішень”, — зауважує Антуан Аржаковський. І саме тому вони вирішили укласти свої пропозиції, як рухатися до примирення, яке колись мусить наступити.
Згодом він зачитав документ, у якому наголошується: “Для того, щоб мирне співіснування, співпраця і співпричастя Церков стало реальністю, нам належить разом, відкинувши ідеологічні міфи, по-християнськи і з науковою об’єктивністю розібратися в хитросплетіннях історії взаємин Церков, держав і народів. Важливим прикладом на цьому шляху може послужити досвід примирення між Церквами і народами Франції і Німеччини, Німеччині та Польщі. Ми переконані, що примирення між Церквами є надійним підґрунтям для миру між Росією, Україною і всіма народами Європи”.
Після представлення самого документу заяви відбулося її обговорення. Зокрема, на засідання УХАТ прибуло кілька осіб з тих осіб, які її підписали.
Як запевнив Мирослав Маринович, на семінарі в Києві панувала дуже позитивна християнська атмосфера – поліфонія думок не була конфронтаційною. «Чули і були почуті», — зауважив отець-доктор Михайло Димид про засадничу умову плідності таких зустрічей.
На думку о. Георгія Коваленка, ректора Відкритого Православного Університету Святої Софії-Премудрості, варіантів миру, примирення і співіснування є набагато більше, ніж варіантів знищення один одного. Проте для того, щоб це зробити, кожен з нас повинен опрацьовувати пропозиції, які б безглуздими і неможливими вони не здавалися би. Він навів приклад примирення Франції та Німеччини — воно розпочалося не на урядовому рівні і ще до приходу Гітлера до влади, а продовжилося вже після перемоги над ним.
“У кожного є власна відповідальність і власні можливості. Тому треба їх максимально використовувати. Ба більше, у кожної людини та спільноти є можливість долучитися до процесу примирення. Адже чим більше буде спільнот, тим краще будуть поширюватися ідеї”, — запевняє о. Георгій.
Священик впевнений, що необхідно використовувати ті можливості для діалогу, які є, не чекати, коли складуться кращі обставини. А такі заяви сьогодні відіграють ту ж роль, яку в часи СССР для дисидентів виконували різні вільні радіостанції, доносячи голос правди до спраглих умів. Фактично нині Україна стала для сучасних російських дисидентів голосом свободи.
Автори заяви запевнили, такі, на перший погляд незначні заяви, можуть мати велике значення для світу. Президент Інституту екуменічних студій УКУ о.д-р Іван Дацько навів приклад ще з 80-х років, коли тодішній Глава УГКЦ кардинал Мирослав Іван Любачівський виступив із заявою, в якій вибачив і просив вибачення у росіян, роблячи таким чином крок до примирення. В СРСР на нього не звернули увагу, але тодішній президент США Рональд Рейган високо оцінив такий крок і запевнив УГКЦ у своїй підтримці у боротьбі за свободу існування.
“Для того, щоб Росія пережила катарсис, повинен відбутися якийсь струс у суспільстві... Я не хочу війни, проте духовна трансформація мусить відбутися. А наше завдання як християн — робити все, щоб це не була війна, щоб це не була кров, яка змете півсвіту. Адже якщо ми можемо показати духовну силу, зокрема росіянам, то ми не знаємо, як трансформуються людські серця”, — роздумує Мирослав Маринович.
А згодом додав: “Табір мене навчив тому, що часом несподівані речі відбуваються, бо цього просто хоче Всевишній”, — наприкінці зауважив гість заходу.
Варто наголосити, що спікері зустрічі переконані — в Україні розгортається духовна сила, яка є надійним фундаментом для діалогу та примирення між Україною, Росією та Європейською спільнотою.