На Святій Землі католикам дозволили уділяти Таїнства православним
Це положення міститься у тексті «Екуменічних пастирських директив» для католицьких Церков, щойно виданих арабською мовою Асамблеєю католицьких єпископів Святої Землі, передає CREDO.
Документ містить настанови, а також обов’язкові положення щодо важливих питань духовного життя християн, які належать до численних церковних спільнот, присутніх у регіоні. Пастирські директиви мають на меті «висвітлювати, стимулювати та керувати екуменічні відносини Католицької Церкви у Святій Землі», застосовуючи вчення і настанови, що їх Католицька Церква дотримується у сакраментальних справах, до поточного місцевого церковного контексту.
Директиви скеровані до всіх католицьких Церков у Святій Землі (в Палестині, Ізраїлі, Йорданії, та на Кипрі); охоплюють латинські, маронітські, мелькітсткі, сирійські, вірменські та коптські католицькі спільноти і стосуються, зокрема, участі в Таїнствах, — критично важливого питання для повсякденного життя та спільного свідчення охрещених, що живуть в землі, де народився, жив, помер та воскрес Ісус Христос.
У першій частині директив коротко окреслене особливе значення «екуменічного питання» в контексті Святої Землі.
Документ підкреслює, що християни Святої Землі, хоч і належать до різних спільнот, живуть пліч-о-пліч і визнають спільне покликання свідчити віру у Христа в нинішньому контексті Святої Землі, позначеному конфліктами, стражданнями та протистоянням фундаменталізму. Змішані шлюби між християнами, що належать до різних конфесій — це постійна особливість сімейного життя всіх охрещених цього регіону, які «іноді заходять навіть так далеко, що стверджують, що перебувають у повному спілкуванні, а поділи — лише питання, яке стосується духовенства».
Щоденне співіснування спонукає охрещених не надавати занадто великої ваги конфесійним кордонам між церковними спільнотами, що стосується також літургійного життя і сакраментальних практик. Охрещені «спонтанно називають себе християнами, тоді як священики, як правило, визначають себе відповідно до конфесійних стандартів». Протягом останніх років цей спонтанний процес зустрічався і «в деяких місцях із певною тенденцією до сектантської ідентичності», що іноді відзначалося відстороненістю та ворожістю щодо інших християнських спільнот.
Стосовно сакраментального та літургійного життя документи знову наголошують, що необхідно пам’ятати про різні ступені «недосконалого спілкування» між католиками та християнами інших церковних спільнот.
У третьому розділі детально визначені критерії та вказівки, якими повинні керуватися католики, як духовенство, так і миряни, у спільному сакраментальному житті з охрещеними інших християнських конфесій.
