На території Київської лаври урочисто відкрили відреставровану церкву Спаса на Берестові
Церемонія відкриття відбулася 18 квітня, інформує Твоє місто.
Доступ до давньої пам’ятки в останні десятиліття був значно обмежений через тривалі реставраційні роботи. Відвідувачі змогли дізнатися про історію, архітектуру, монументальний живопис храму. Також в інтер’єрі церкви розташовано виставки “Три тисячі років історії. Археологічне дослідження території церкви Спаса на Берестові”, “Цегла княжої доби Києво-Печерської лаври” та планшетну виставку “Печерське містечко на планах XVII – першої третини XIX ст.”
З благословіння Предстоятеля Православної Церкви України Митрополита Епіфанія в урочистому відкритті взяв участь виконуючий обов’язки намісника Києво-Печерської Лаври архимандрит Авраамій, повідомляє пресслужба ПЦУ.
Архимандрит Авраамій наголосив на важливості збереження національних пам’яток, на важливості спільних добрих справ Церкви та Національного заповідника.
«Коли є однодумність, коли є єдність, то ми стаємо сильними і непереможними. За понад триста років у ці стіни Лаври повернулася рідна мова, що вже є свідченням перемоги», – підкреслив архимандрит.
Довідка. Церква Спаса на Берестові – давній храм поблизу Києво-Печерської лаври, зведений на колишній околиці Берестове. Церква розташована за межею мурів Києво-Печерського монастиря, проте є частиною історико-архітектурного ансамблю лаври, і разом із нею у 1990 році включена до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Храм відповідно до усталеної традиції територіально пов’язують з літописною заміською резиденцією великих князів київських, перша згадка про яку датується 980 р. І хоча підтвердження цьому в джерелах немає, завдяки новітнім археологічним дослідженням відомо, що територію навколо церкви Спаса заселили ще близько 3-х тисяч років тому.
Спорудження теперішнього храму традиційно пов’язують із часом перебування на київському престолі Володимира Мономаха (1113–1125). Внутрішній простір храму вкривав фресковий живопис, від якого збереглася велика композиція початку ХІІ ст. “Явлення Христа учням на Тіверіадському морі”, виявлена 1970 р. під стінописом XVII ст. Також на стінах зафіксовано близько 500 різночасових графіті. Церква занепала після монгольської навали 1240 р.
Лише на початку 1640-х рр. храм відбудував київський митрополит Петро Могила. Новий стінопис храму виконали грецькі майстри.
У 1751–1752 рр. замість дерев’яного притвору Могилянської доби до західної стіни прибудували бароковий цегляний, тим самим у плані перетворивши храм на типову українську п’ятидільну хрещату церкву.
У 1813–1814 рр. архітектор Андрій Меленський добудував дзвіницю і, таким чином, храм набув архітектурних рис трьох різних епох – від великокнязівського зодчества до пізнього класицизму.
Такою вона збереглася до сьогодні. У 1990 році разом із Києво-Печерською Лаврою церква була включена до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
