Про дослідження старовинних монастирів та відкриття останніх років на цю тематику говорили дослідники з Бережан, Бродів, Збаража, Золочева, Івано-Франківська, Львова, Одеси та Тернополя у василіанському монастирі в Краснопущі Бережанського району. Всеукраїнська науково-практична конференція “Монастирі Опілля” тривала 14-15 липня.
Про дослідження старовинних монастирів та відкриття останніх років на цю тематику говорили дослідники з Бережан, Бродів, Збаража, Золочева, Івано-Франківська, Львова, Одеси та Тернополя у василіанському монастирі в Краснопущі Бережанського району. Всеукраїнська науково-практична конференція “Монастирі Опілля” тривала 14-15 липня.
Загалом до участі у події зголосилися 18 істориків, краєзнавців та мистецтвознавців із 20 доповідями.
Гостей у Краснопущі зустрічав головний редактор часопису “Місіонар” отець Корнилій Яремак, ЧСВВ. Ігумен цього дня перебував на сесії Тернопільської облради, де депутати обговорювали питання про виділення 200 тис. грн., необхідних для переселення із келій краснопущанської обителі підопічних Бережанського психоневрологічного будинку-інтернату. Відтак тема перебування закладів подібного типу теж пролунала.
“Сьогодні часто говорять, що монастирі повинні займатися харитативною діяльністю, і знімають відповідальність із держави. Саме держава повинна дбати про добробут усіх своїх громадян”, — зазначив у вітальному слові до учасників о. Корнилій. “Монастирі — місця, де люди можуть відновити свою надію, коли занепадають духом, будучи свідками негараздів у політиці чи економіці”, — додав він.
“Коли люди бачать ченця, то ніхто не залишається байдужим: хтось, можливо, осудить, хтось — сприйме із насмішкою, але більшість — зрозуміє… Монастирі є індикатором суспільного здоров’я, бо якщо у народі немає людей, які готові пожертвувати собою за інших, такий народ ще слабкий”, — продовжував духівник.
Чернецтво жертвує себе, не маючи якогось матеріального заохочення, що добре видно у порівнянні із заявами про “жертовність” теперішніх політиків, зазначив він. Отець Корнилій наголосив на жертовності фундаторів монастирів та меценатів і на важливості наукових досліджень про чернецтво.
Відтак говорили науковці, а господарі обителі слухали. Найбільше інформації пролунало про монастир у Краснопущі: історіографію, іконографію, про повідомлення архівів та старі світлини, про зв’язок із цим осередком духовності Івана Франка, Богдана Лепкого, Осипа Назарука, Андрія та Миколи Чайківських. Пролунали і мистецтвознавчі аналізи, а завідувач науково-дослідного відділу державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах Володимир Парацій зачепив тему “Туризм і монастирі”.
Значна частина доповідей стосувалася інших обителей. Зокрема, завідувач відділу археології Івано-Франківського краєзнавчого музею Марія Вуянко представила спробу каталогізації опільських середньовічних монастирів своєї області. Тільки у Галицькому і Рогатинському районах їх було понад 50. Натомість старший науковий співробітник національного історико-архітектурного заповідника “Замки Тернопілля” Руслан Підставка описав історію монастиря Сестер Непорочного зачаття Діви Марії у Язловці, а завідувач музею-заповідника “Золочівський замок” Надія Гупало — василіанського монастиря у Золочеві. Дослідниця зробила наголос на цінності монастирських літописів, які вели навіть у ХХ ст. Ці джерела, за її словами, допомагають вивчати не тільки чернече життя, а й побут і світські події різних часів. Приміром, у хроніці золочівського василіанського монастиря описаний прихід більшовиків у це містечко у 1920 р., а також незвичну облаву польської поліції. Чернець описав, як одного разу поліцаї цілий день ходили вулицями Золочева за собакою українського коменданта Яновича (його хотіли ув’язнити), сподіваючись, що тварина виведе на господаря.
Йшлося під час конференції і про віддаленiші від Опілля регіони. Краєзнавець Теодор Зварич із Бродів оприлюднив власні спогади про Почаївську лавру у 1930-1950-х рр., а його колега Андрій Корчак на основі першоджерел спростував легенду про те, що у ХІІІ ст. у Підкамені монголо-татари вбили пріора Урбана та 12 братів-домініканців. Доповідь кожного учасники вислуховували уважно адже, як зауважив кореспондент РІСУ, кожному ставили запитання.
Зрештою, питання виникали навіть тоді, коли повідомлення вже оприлюднили, — наступного дня. 15 липня учасники відвідали пам’ятки Бережан — незвичним виявилося стилістичне оформлення стіни вірменської церкви 1764 р. під травертинову скелю.
“Я теж довго шукав пояснення і з’ясував, що у цьому випадку паралелі є у середньовічній мусульманській архітектурі”, - пояснює Володимир Парацій.
Особливий подив у дослідників викликав частково врятований від пожежі 26 червня 1899 р. краснопущанський іконостас, який тепер можна побачити у с. Вербові Бережанського району. Там же, на дзвіниці храму, кореспондент РІСУ побачив дзвін “Grzegorz” зі згаданої вірменської церкви, сліди якого були втрачені в радянські часи. Виявилося, що пам’ятку, як і іконостас, врятувала громада цього невеликого села.
Конференція “Монастирські комплекси Опілля” стала справді практичною, бо учасники виявили цілий пласт досі неопрацьованих тем і пам’яток, у тому числі львівських ставропігійних і почаївських василіанських стародруків XVII-XVIII ст. Дослідження учасників планують у серпні надрукувати у Тернополі. У підсумковій резолюції науковці звертаються до влади, щоб та пришвидшила переселення психоневрологічного закладу із краснопущанського монастиря, а також відзначають особливу потребу перенести архівні джерела, зокрема з фондів ЦДІАЛ у Львові, на електронні носії.