Першу громаду Вірменської Апостольської Церкви зареєстрували в Тернопільській області.
Першу громаду Вірменської Апостольської Церкви зареєстрували в Тернопільській області.
Належні документи оформили наприкінці червня 2014 р. До громади увійшли приблизно 25 сімей вірменів Тернопільщини. Створенню її передувало об’єднання представників меншини в громадську організацію у листопаді 2013 р. Про це кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу розповів голова вказаного громадського об’єднання Марат Геворгян.
“Загалом в Тернопільській області є 30-35 вірменських сімей. Ми працюємо над тим, щоб об’єднати усіх, — говорить активіст”.
Власного храму у Тернополі, де проживають приблизно 25 вірменських родин, у громади Вірменської Апостольської Церкви немає. Натомість використовують вірменську церкву у Бережанах, що за 52 км від обласного центру. Цей храм, як пам’ятка XVIII ст., входить до складу Бережанського державного істотко-архітектурного заповідника.
“У Бережанах і збираємося, керівництво й працівники заповідника нам сприяють, — продовжує Марат Геворгян. — Свого священика наша громада поки не має, запрошуємо з Кам’янця Подільського або Чернівців. Плануємо відновити бережанську церкву. З часом, якщо Бог дасть, звернемося до нашого єпископа у Києві, щоб нам надали окремого священика”.
До слова, у вересні поточного року вірменському храму у Бережанах виповниться 250 років. Громада планує урочисто відзначити цю подію, каже пан Геворгян.
Починаючи із Середньовіччя, головними осередками вірменської громади на теренах сучасного Тернопілля були містечка Бережани і Язловець. У них оселялися вірмени, які змушені були переселятися з батьківщини через Крим у зв’язку з падінням у XIV ст. Вірменської держави у Кілікії та подальшими переслідуваннями.
Бережани
Вірменська церква у Бережанах XVIII ст.
У Бережанах в 1695 р. жили 18 вірменських родин. Займалися переважно торгівлею волами, сукнами, іншим крамом. Вірменські купці володіли у містечку великим складом товарів, куди були зобов’язані звертати усі торговці, що проїжджали повз Бережани. Окрім того, місцеві вірмени часто виступали посередниками у справі викупу полонених шляхтичів з татарської і турецької неволі. Вірменська громада Бережан користувалася правом на самоврядування та окреме судівництво. Очевидно, це відбувалося за Вірменським статутом, затвердженим королем Сигізмундом І Старим і сеймом у 1519 р. для Львова.
Свою церкву у Бережанах вірмени звели уже після унії львівського вірменського єпископа М. Торосевича з Римом 1629 р. Храм постав у 1764 (за деякими даними у 1750) р. з ініціативи священика Деодата Горбача і входив до відповідної унійної єпархії. Він у плані — однонавова споруда, що має виразні риси пізнього бароко. Дах двоскатний, увінчаний сигнатуркою дзвіницею. В інтер’єрі церкви збережена цінна ліпнина. Головний фасад орієнтований на схід і від вул. Вірменської відмежований муром з ключевидними бійницями.
Інтер’єр Вірменської церкви у Бережанах
Станом на 1880 р. бережанська вірменська парафія, з огляду на невелику кількість віруючих, охоплювала терени аж трьох давніших австрійських округів: Бережанського, Тернопільського і Заліщицького. У тодішньому Бережанському повіті, згідно з переписом, проживали 46 вірмен на 69 тис. 284 мешканців повіту загалом.
Вірменської мови Богослужінь та обряду у бережанській вірменській церкві дотримувалися до кінця Першої світової війни — потім перейшли на латинський обряд і польську мову. Це було пов’язане з полонізацією громади. Парохом костелу у ті часи був о. Теодорович, майбутній вірменський архиєпископ у Львові.
Із відомих бережанських вірменських родин слід назвати Кресгунів та Чевадів. Перші, полонізувавшись, прийняли прізвище Кшечуновичів; а другі — Торосевичів.
Язловець
Колишня вірменська церква у Язловці
Перший відомий документ, який засвідчує наявність вірменської громади у Язловці, датований 10 грудня 1615 р. Це привілей власника містечка Яна Єжи Радзивіла, що підтверджує і оновлює привілеї, надані вірменам раніше. Згідно із записаними о. Садоком Барончем (вірменином з походження) у ХІХ ст. переказами, вірмени осіли у Язловці у 1250 р. і вже у XV ст. заснували місто під назвою Jasłosowiec. У середині 1643 р. у Язловці існувало вірменське архиєпископство, підпорядковане Львівському.
Занепад язловецької вірменської громади пов’язаний з турецькими війнами останньої чверті XVII ст. Значна частина вірмен переселилася до Львова.
Фасад вірменського храму 1551 р.
Спогадом про вірменську громаду у Язловці є церква св. Миколая 1551 р. на вул. Вірменській, яка з 1809 р. слугує парафіяльним храмом для греко-католицької громади. На фасаді святині збереглася оригінальна таблиця вірменською мовою, що підтверджує дату зведення споруди. Згідно з цим написом, церкву звели на місці давнішої дерев’яної. Ім’я автора старовинного тексту — Ованнес. Здавна при цій церкві діяла вірменська школа, у якій працювали викладачі з освітою Львівської вірменської колегії.
Храм збудований з білого і червоного пісковику, а деталі — з вапняку. Він прямокутний у плані, тридільний. У першій половині XVII ст. до церкви прибудували чотириярусну прямокутну оборонну вежу-дзвіницю. Первісний стиль пам’ятки — ренесансний. Одначе у 1914 р. святиня постраждала під час воєнних дій. Була відновлена у 1929-30 рр. Унікальною рисою цієї церкви було перекриття даху кам’яними плитами, як у Вірменії.
Інтер’єр церкви св. Миколая у Язловці, колишнього вірменського храму
Про екскурсію у вірменському храмі в Бережанах можна домовитися у місцевому Державному історико-архітектурному заповіднику за тел. 2-45-52, e-mail: diaz@ber.te.ua.
Про відвідини колишнього вірменського храму у Язловці Бучацького району можна домовитися у місцевій греко-католицькій громаді.