Насамперед бути служителями: коментар на лист Папи Франциска до нових кардиналів

о. Іван Дацько

Насамперед пояснимо коротко дещо з історії та значення кардинальської колегії.

Хоча й вже за часів папи Сильвестра І (314 – 335) у IV століттю є згадки про кардиналів, в історії Церкви кардиналат як окрема група духовенства постає наприкінці VIII і початку IX століття. Цей стан був призначений для головних представників Римської Церкви: сім суфраґанних єпископів Римської митрополії – Albano, Frascati, Ostia, Palestrina, Porto – Santa Rufina, Sabina – Poggio Mirteto, Velletri – Segni; пресвітерів – парохів та дияконів міста Риму.

Ця була гідність спочатку всередині Римської, а згодом цілої Західної Церкви. Коли кардиналат зростав у латинській Церкві, щойно починаючи з XV століття були іменовані кардиналами перші східні католицькі владики – Митрополит Нікейський Віссаріон (1403–1472) і Київський Митрополит Ісидор (1385–1463).

У Католицькій Церкві – це неначе найвища гідність після Єпископа Риму, і чимало кардиналів втішалися різними гонорами, почестями та багатствами. Їм належався титул «еміненція» — найвищий у латинській Церкві

Колегія кардиналів творить наче сенат Єпископа Риму, якого вони є дорадниками і співпрацівниками. Найбільшим правом цієї Колегії є, що виключно кардинали, після смерті папи, вибирають нового папу на конклаві. Конкретно – на основі історичної тяглості – найвищі представники Церкви Риму вибирають свого майбутнього єпископа. Щойно Папа Павло VI у 1975-ому році обмежив число виборців до 120 і лише тих кардиналів, які ще не досягнули 80-ого року життя.

В Українській Греко-Католицькій Церкви кардиналами були:

• Митрополит Київський Ісидор (1385 – 1463);
• Митрополит Галицький Михайло Левицький (1774 – 1858);
• Митрополит Галицький Сильвестр Сембратович (1836 – 1898);
• Патріярх Йосиф Сліпий (1892 – 1984);
• Патріярх Мирослав-Іван Любачівський (1914 – 2000);
• Патріярх Любомир Гузар (1933 – 2017).

A 8 грудня 2024 р. кардиналом стане владика УГКЦ Микола Бичок.

Слід підкреслити, що це перший такий лист впродовж останніх років, що Єпископ Риму пише до новопризначених кардиналів немов повчання–дороговказ, напутнє слово — для своїх майбутніх співробітників, в якому їх заохочує сповнити свої побажання.

Конкретно, Папа Франциск цитує слова аргентинського поета Франсіска Луїса Бернардеса (1900–1978), який, переповідаючи слова святого Івана від Хреста (1542–1591), кладе перед очима три гасла – неначе триптих: «очі високо підняті, руки разом, босі ноги».

• Під високо піднятими очима слід новим кардиналам бути свідомим того, щo їхнє служіння вимагатиме від них розширення їхнього світогляду і ще більшого розширення їхнього серця, щоб вони могли дивитися далі і любити більш універсально і з більшою інтенсивністю. Їм слід увійти в школу погляду Папи Бенедикта XVI, який є відкритою стороною Христа.
• Взятися за руки, що найбільше Церква потребує — разом з проголошенням Божого Слова – це є життя в молитві, щоб добре годувати Христове стадо. Бо молитва, яка є сферою розпізнавання, щоб допомогти Єпископові Риму шукати і знаходити Божу волю для нашого народу і слідувати їй.
• Босими ногами означає торкатися суворої реальності багатьох кутів світу, сп'янілих від болю і страждань від війни, дискримінації, переслідувань, голоду і численних форм бідності, які вимагатимуть великого співчуття і милосердя. А це означає бути мужами великої солідарності та любові.

Та найбільшим бажанням Папи є, щоб нові кардинали сприйняли своє свідчення як дияконію-служіння, а не панування чи почесть. І цю настанову Папа Франциск висловлює глибоко змістовними словами: “На знак вдячності за Твою щедрість молюся за Тебе, щоб звання «слуги»-диякона — все більше затьмарювало звання «еміненція»”.

З проханням про молитву, благословенням Господа нашого Ісуса Христа Тебе, і віддаючи кардиналів під покров Пресвятої Богородиці, кінчає цей лист Папа Франциск.

Ці слова залишаться в пам’яті не лише нових кардиналів, але всіх священнослужителів церковних, без різниці віровизнання: католиків, православних, протестантів чи англіканів. Бо нарешті Церква зрозуміла, що всі священнослужителі мають бути широкого серця і поглядів, миротворцями і мужами молитви та дияконії – служіння.

* * *

Текст листа Папи Франиска

Дорогий Брате:

З отриманням кардинальського сану Ти станеш частиною духовенства Риму. Ласкаво просимо! Членство, яке виражає єдність Церкви та зв'язок усіх Церков з Римською Церквою.

Заохочую під час Твого кардиналату втілювати ті три позиції, якими аргентинський поет Франсіско Луїс Бернардес описав святого Івана від Хреста, але які також підходять і нам: «очі високо підняті, руки разом, босі ноги».

Високо підніміть очі, бо Твоє служіння вимагатиме від Тебе розширення Твого погляду і розширення Твого серця, щоб Ти міг дивитися далі і любити більш універсально і з більшою інтенсивністю. Увійдив школу його погляду — Бенедикта XVI — який є відкритою стороною Христа.

Візьмімося за руки, бо найбільше Церква потребує — разом з проголошенням – Твоєї молитви, щоб добре годувати Христове стадо. Молитва, яка є сферою розпізнавання, щоб допомогти мені шукати і знаходити Божу волю для нашого народу і слідувати їй.

Босими ногами, торкаючись суворої реальності багатьох кутів світу, сп'янілих від болю і страждань від війни, дискримінації, переслідувань, голоду і численних форм бідності, які вимагатимуть від Тебестільки співчуття і милосердя.

На знак вдячності за Твою щедрість молюся за Тебе, щоб звання «слуги» — диякона — все більше затьмарювало звання «еміненція».

Молися за мене, і нехай Ісус благословить Тебе, а Пресвята Богородиця буде з Тобою.

Братерськи ваш,

ФРАНЦИСК

Рим, собор Святого Івана Латеранського, 6 жовтня 2024 р.