“Наша мета – перетворення суспільства на засадах християнського світогляду через наших випускників!”
Інтерв’ю з ректором Християнського гуманітарно-економічного відкритого університету в Одесі, доктором економічних наук, професором, академіком Ростиславом КРИЖАНІВСЬКИМ
— Ростиславе Олександровичу, розкажіть, будь ласка, про Ваш університет: коли було засновано навчальний заклад, на яких факультетах проходить навчальний процес?
— Наш університет було відкрито в Одесі 1997 року. Його засновниками були священики та одеські й московські професори. Це був духовно-світський навчальний заклад, який функціонує на засадах християнського світогляду. Спочатку ми створили світські факультети, які відрізняються від державних та приватних тим, що у процесі викладання світських дисциплін викладаються також християнські – історія християнства, християнський світогляд, християнська етика, бібліологія. Загальноосвітні дисципліни, такі як філософія, соціологія та інші, викладаються у християнському ракурсі. Наприклад у викладанні психології ми виходимо з того, що психологія – наука про душу, те, що відкидають світські ВНЗи. Ми виходимо з того, що основи юриспруденції закладені у Біблії. У менеджменті та економіці також необхідні моральні основи, які дає Святе Письмо. Наш університет не просто християнський, він суспільний та відкритий. У світі існують сотні християнських, суспільних, відкритих університетів, але ми намагалися поєднати всі ці переваги в одному і зараз бачимо, який величезний ефект це дає. Наш університет – перший в Україні суспільний університет. Наші студенти та викладачі мають однакові права та обов‘язки, бо наші викладачі також люблять навчатися, вони часто є студентами й отримують знання у суміжних областях. У нас разом із звичайними студентами навчаються доктори й кандидати наук. Ми відчуваємо себе єдиним колективом з єдиною метою – високоякісна освіта на християнській основі.
В основу функціонування відкритих університетів покладено принцип самоосвіти, викладачі не тлумачать те, що написано в підручниках, а дають новітні знання, розглядають найбільш цікаві, креативні питання, які пробуджують думку та дозволяють людині розвивати інтелект. У законі про освіту сказано, що громадяни та об‘єднання громадян мають право для самоосвіти засновувати народні, відкриті та інші університети, і ми скористалися цим правом. Ми діємо в рамках законодавства України. Наш статут, розроблений 10 років тому, не зважаючи на численні зміни чинного законодавства України, залишається незмінним, окрім адреси. У статуті ми передбачили роботу з іноземними партнерами, видачу власного диплома, видачу зарубіжного диплома. Бачимо, що освіта, яку ми даємо, дозволяє нашим випускникам успішно конкурувати на ринку праці. Наші випускники навчаються в аспірантурах, захищають дисертації.
Держава, незважаючи на наші успіхи, ніяк нам не допомагає, скоріше навпаки – протягом десяти років нас неодноразово намагалися закрити під різними надуманими причинами. Але, з Божою допомогою, ми працюємо й розвиваємося, любимо тих, хто бореться проти нас.
Ми готуємо фахівців близько тридцяти спеціальностей та спеціалізацій – юридичні, економічні, менеджмент, психологія, журналістика, дизайн, бізнес адміністрування, міжнародний бізнес. Низка програм викладаються тільки англійською мовою.
— Яка матеріальна база університету?
— Господь нам дав чудову можливість придбати власне приміщення. Це будинок номер 1, колишній будинок церковнослужителів на вулиці, яка називалась раніше Святих Апостолів Петра і Павла, а зараз називається Ленінградська. У дворі колись знаходився собор Святих Апостолів Петра і Павла, який був зруйнований до війни. Господь нас привів у таке церковне місце.
Історія придбання цього будинку дивна. Один чоловік колись придбав у цьому будинку чотири квартири площею 350 квадратних метри та перебудував їх, наче спеціально для університету. Він зробив сучасний ремонт, вставив метало-пластикові вікна. Висота стель у приміщеннях 4 метри. Той чоловік взяв позику в банку, збанкрутував та зник. Банк, у якого квартири перебували у заставі, два роки не міг продати їх за реальну вартість, а потім вирішив продати дешевше. Мій заступник побачив об‘яву, звернувся до мене з інформацією про те, що продають 350 квадратних метрів по 100 доларів США за квадратний метр. Ми подивилися будинок, який нам сподобався. Банк нам дав чотири місяці зібрати гроші. Господь допоміг нам зібрати необхідну суму й ми стали власниками. Потім потроху почали викуповувати інші квартири у будинку. Це були комунальні квартири й було досить складно. Залишилося викупити дві кімнати, але ми добудували четвертий поверх. Зараз наша матеріальна база чудова й маємо гарні перспективи.
Ми є єдиним християнським університетом, який існує не за кошти конфесії чи спонсорів, а є самофінансованим. Ми плату за навчання не беремо, люди роблять нам добровільні пожертви. Рівень пожертви визначається фінансовою спроможністю студента та його батьків. Але наша освіта є високою. Я вважаю, що наш середній студент за рівнем освіти є вищим за студента державного ВНЗу. Ще однією з наших відмінностей від інших закладів є те, що в християнському університеті оцінки не купуються і не продаються.
Нам всього 10 років, маємо багато проблем, але ми ще молоді й Божою допомогою все зробимо, щоб давати якнайкращу освіту.
— З якими проблема зустрічається університет?
— Проблеми маємо всі десять років із контролюючими органами, на нас навіть намагалися подавати до суду, але з цього нічого не вийшло. На це не було жодних юридичних підстав. Абсолютно неочікувано у березні минулого 2006 року, почалися оперативно-слідчі дії проти нашого університету за абсолютно надуманою причиною. Через рік після цього ми дізналися, що на початку серпня 2006 року проти нас було порушено кримінальну справу. Коли ми вимагали показати нам постанову про порушення кримінальної справи, нам її не дали, посилаючись на те, що справа порушена не проти конкретних осіб, а за фактом, наче університет проводить господарчу діяльність і не отримав ліцензії, чого насправді не було. Ми маємо громадський статус, ми зібралися для того, щоб самонавчатися, що не потребує ліцензії. Ми не беремо плати за навчання, а нам жертвують кошти. Підстав для порушення кримінальної справи не було. У травні цього року ми подали до Приморського районного суду, й тільки тоді змогли ознайомитися з постановою про порушення кримінальної справи та з самою кримінальною справою. Було очевидним, що справа цілком надумана. Потім ми дізналися, що помічник районного прокурора подав на нас до апеляційного суду, щоб змінити рішення першого суду. На перше засідання апеляційного суду нас ніхто навіть не запросив, а на другому було прийнято рішення про продовження слідства у нашій кримінальній справі. Зараз слідство продовжується, але всі його дії проходять поза нашою спиною. Ми подали до Генеральної та обласної прокуратур протест, що це повне беззаконня. Двічі отримали відповідь із обласної прокуратури про те, що вони не можуть розглянути нашу скаргу на незаконні дії районної прокуратури та апеляційного суду, бо справа начебто знаходиться в апеляційному суді. Апеляційний суд відповідає нам, що справа давно надіслана до Приморської прокуратури.
Нещодавно нас перевіряло Одеське обласне управління юстиції спільно з Одеським обласним управлінням освіти. На мою думку, їх метою була не власне перевірка, але збір матеріалів для зміцнення позицій тих організацій, які борються проти нас.
— На Вашу думку, що може бути причиною такої пильної уваги з боку контролюючих органів, та як розвивається справа зараз?
— По-перше, така наша нестандартна освіта, яка важко вписується до звичних форм. Згідно з Болонським процесом, наш університет є повністю автономним. По-друге, наша власність у центрі міста, яка когось дуже приваблює. На жаль, обласна прокуратура сама не дотримується чинного законодавства. Останній раз на наш лист зі скаргою надійшла відповідь, що вона не може бути розглянута, бо не можна знайти справу. До цього конверту працівники прокуратури вклали листа, який був адресований нам і поштою йшов на нашу адресу. Цим нам хотіли показати, що проводять люстрацію листів, вони нас хочуть залякати своєю всемогутністю, й показати нам, що вони не на нашому боці. Ми знаємо, що прослуховуються наші телефонні розмови, як і приміщення. Протягом 10 років маємо масу фактів, коли до нас не приходила й від нас не відправлялася електронна пошта. Потім з‘ясовувалося, що хтось втручається у її роботу. Все під контролем!
Але ми не очікували, що обласна прокуратура, як орган влади, якому належить слідкувати за дотриманням законів та встановлювати законність, не на нашому боці, а на боці беззаконня й сама порушує закони. На мою думку, за п‘ять місяців обласна прокуратура, якби захотіла, то знайшла б справу й розглянула б нашу скаргу.
Ми продовжуємо динамічно розвиватися. 7 листопада відсвяткували 10-ліття нашого університету. Все погане колись закінчується. Ми маємо велику підтримку з боку державних органів. Є група людей, яка проти нас бореться, але є маса людей, часто навіть не знайомих, які розкривають плани тих, хто виступає проти нас. Ми знаємо про замовний характер справи. Головні наші захисники – це наші випускники, яких понад 700 на сьогодні. Вони гарно працевлаштовані, піднімають імідж нашого університету, як закладу, що готує не тільки професіоналів, але достойних людей в Україні. Наша мета – перетворення суспільства через наших випускників на засадах християнського світогляду! Ми формуємо еліту суспільства на християнській основі, якій не чужі поняття моральності. Всі кризи, які ми маємо в Україні, економічна, політична та ін., мають в основі духовну кризу. Християнська освіта взагалі й такий університет як наш зокрема сприяють моральному відродженню суспільства й відродженню України до нового життя.
— Дякую за цікаве інтерв’ю, нехай Господь поблагословить Вашу працю та працю Ваших колег на Його славу та для народу України.
Розмовляв Василь КОРШАК,
Київ, 30 жовтня 2007 року
