Виняткову одностайність в ігноруванні потреб одного з кращих вузів Західної України, виявлену фракціями ВО «Свобода» і ПР у міській раді Львова, національні медіа дружно проігнорували. Чи то з усталеності – кого цим уже здивуєш особливо? Чи то з інертності – де ви бачили, що освітою місцева влада переймалася?
Виняткову одностайність в ігноруванні потреб одного з кращих вузів Західної України, виявлену фракціями ВО «Свобода» і ПР у міській раді Львова, національні медіа дружно проігнорували. Чи то з усталеності – кого цим уже здивуєш особливо? Чи то з інертності – де ви бачили, що освітою місцева влада переймалася?
Хоча подвійну відмову обох фракцій від надання традиційних пільг при сплаті орендної плати за землю Українському католицькому університеті (далі – УКУ) важко назвати винятково регіональною проблемою. Таку саму тенденцію можна відстежити в Донецьку або Харкові.
За часів Кучми у місцевої влади було краще з національною свідомістю?
В разі відмови в наданні «земельної» пільги університет має віднайти десь 100 тис. американських грошей – додатково до $1 млн. дол. видаткової частини щорічного бюджету. До слова: лише 20% його дохідної частини – плата за навчання, решта 80% – пожертви і меценатська підтримка.
В історії стосунків влади і УКУ це є новою віхою: всі попередні міські ради – навіть за часів Кучми – допомагали пільгами навчальному закладу. З одного боку, пишалися європейським статусом і рівнем університету, з іншого – чудово розуміли, що культурологічний й економічний зиски від його діяльності не вимірюються винятково коштами.
Як на мене, критично незрозумілою є позиція «Свободи» щодо УКУ – в ситуації, коли університет як ніколи потребує адміністративної підтримки. Не секрет, що його ректор разом із президентом Могилянки – ледь не єдині серед ректорів, хто відкрито протистоїть спробам Дмитра Табачника «модернізувати» вишу освіту відповідно до власних електоральних потреб і планів. На цьому тлі консолідоване голосування фракцій «Свободи» і Партії регіонів в міській раді має щонайменше дивний вигляд.
Баркемп як засіб корекції політичного бачення
Минулої суботи бачилася з Олегом Тягнибоком в приміщенні Українського католицького університету, де ми обоє доповідали на Lviv Social Media Camp. Відтак, не могла не скористатися нагодою поцікавитися в «першоджерела», як таке взагалі могло трапитися.
Олег Тягнибок пояснив це наклепом, який розкручується в медіа ворогами його політичної сили. І принагідно поскаржився на мера Садового, який унеможливив розгляд питання, об’єднавши в одному проекті рішення звільнення від орендної плати УКУ і якогось торгового центру. Хоча надалі аргументи звучали приблизно так: міській владі нема з чого платити заробітні плати вчителям, а тому не можна зменшувати надходження до її бюджету, і крім того, УКУ є приватним навчальним закладом, в якому студенти все одно платять на навчання.
За підсумками імпровізованої дискусії ми врешті-решт дійшли консолідованого висновку, що:
- заробітна плата вчителів належить до так званих, «захищених» статей національного бюджету – міська влада її не нараховує;
- у разі включення кількох пунктів до проекту рішення міської ради (навіть внесеного усно), депутати мають право їх голосувати постатейно – тобто спокійно відокремити лобістські пропозиції від підтримки одного з кращих вітчизняних університетів;
- заснований церквою університет важко назвати бізнесовим проектом – на 80% він утримується коштом пожертв і меценатської підтримки, а його ректор на мерседесах не роз’їжджає.
Насамкінець, Олег Тягнибок пообіцяв, що фракція «Свободи» в міській раді докладе зусиль щодо невідкладної підтримки проекту рішення зі звільнення Українського католицького університету від орендної плати за землю. А я відзначила подумки вміння політика не лише чути аргументи, але й погоджуватися з їх вагомістю.
Хочеться вірити…
Як на мене, дане рішення «Свободі» потрібне не менше, ніж УКУ. Адже у Львові, як і у будь-якому іншому нашому місті, досі домінує специфічне медіа, рейтингу і впливові якого може позаздрити навіть «Інтер», – чутки. А вони вперто пов’язують відмову від надання Українському католицькому університету традиційних пільг із відверто критичною щодо даної політичної сили статтею «Гарячість серця очевидна. А як щодо холодності голови?» авторства проректора УКУ і політв’язня ще радянських концтаборів Мирослава Мариновича.
Втім, станом на сьогодні більше хочеться вірити слову Олега Тягнибока, ніж чуткам. І сподіваюся, що він як чоловік і український патріот не порушить публічно даного слова, підтримавши вже наступної сесії Український католицький університет, яким може пишатися будь-яке європейське місто.
Від редакції. «Главред» готовий надати можливість висловити свою позицію іншим сторонам, згаданим у статті.