Науковці, військові та духовенство обговорили проблеми та перспективи підготовки сучасних капеланів у Силах Оборони
Про це РІСУ повідомив Денис Гореньков, лейтенант капеланської служби, викладач Центру підготовки військових капеланів ВІКНУ ім. Т. Шевченка
«Військовий капелан має бути найкращим представником своє конфесії, а вона спрямовувати до війська найкращих, кого має», — підкреслив начальник Центру, полковник Олександр Вовкотеча. Він також зазначив, що «команда Центру зібрала на конференції провідних спеціалістів, духовних лідерів, представників служб військового капеланства країн-партнерів, які намагались проаналізувати та поєднати існуючий досвід у формуванні військових капеланів. Наша конференція була першим кроком у цій стратегічній праці».
На початку конференції до учасників звернувся полковник Анатолій Лойшин, заступник начальника Військового інституту з навчальної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка, з вітальним словом від Служби військового капеланства виступив старший лейтенант капеланської служби о. Ростислав Височан, тимчасово виконуючий обов’язки начальника відділу взаємодії з релігійними організаціями.
Отець Ростислав зазначив, що основна місія військового капелана – турбота про дух воїна. Військове капеланство – це особливий вид діяльності, який поєднує релігійний досвід та військову службу, релігійне лідерство та кризове консультування.
Конференція мала чотири секції: «Психолого-педагогічні аспекти професійної підготовки військових капеланів»; «Військова етика і духовне лідерство в сучасних Збройних Силах України»; «Міжнародний досвід та партнерство у підготовці капеланів»; «Роль військового капелана в умовах російсько-української війни».
Досвідом педагогічної підготовки ділилися професор, доктор наук з богослів’я, майор Костянтин Лозінський; кандидат психологічних наук, доцент, полковник Олександр Макаревич; кандидат філософських наук Ольга Недавня; практичний психолог Олена Правдива; доктор філософських наук, професор, старший лейтенант Віта Титаренко; військовий капелан, старший лейтенант капеланської служби о. Володимир Червонніков; здобувач наукового ступеня доктора філософії, полковник Олександр Вовкотеча; викладач Центру підготовки військових капеланів, психолог, майор Катерина Кравченко.
Пані Катерина у своїх тезах підкреслила, що капелани часто є першою ланкою психологічної підтримки, а це вимагає знань та володіння навичками емпатії, активного слухання, кризового консультування, вміння будувати довірливі стосунки, військовий душпастир має вміти ефективно комунікувати, вирішувати конфлікти та надавати підтримку. Розвиток цих навичок є безперервним процесом, який допомагає капелану не тільки ефективно виконувати свої обов'язки, але й зберігати власне психологічне здоров'я.
Досвід духовного лідерства в Збройних Силах України аналізували ліцензіат з богослів’я, військовий капелан о. Ростислав Височан; заступник керівника Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ отець Андрій Зелінський; військовий капелан, старший лейтенант капеланської служби о. Юрій Жук-Гординський; помічник військового капелана міжнародного легіону оборони України, єромонах Макаріос (Левіс); голова комісії у справах душпастирства охорони здоров'я отець Ярослав Рохман.
Отець Андрій Зелінський звернув увагу колег на те, що для того, «щоб турбота про дух, що лежить в основі місії військового капелана, до якої він відчуває себе покликаним як душпастир, була ефективною та приносила плоди, вона має стосуватися не лише окремої людини у військовому однострої, а й цілого комплексу явищ, які забезпечують цілісність і розвиток воїна, підрозділу та командира. Відтак, суть душпастирської опіки військовослужбовців розкривається саме в мистецтві щирої та відданої турботи про дух — дух воїна, дух підрозділу та дух командира».
Учасникам конференції було корисним дізнатися про міжнародний досвід у підготовці військових капеланів. носіями цього досвіду виступили: начальник Інституту релігійного лідерства, військовий капелан, полковник капеланської служби Томас Хелсм (США); доктор богослів’я, військовий капелан, лейтенант капеланської служби Гунтіс Калме (Латвія); підполковник капеланської служби Патрік Лоутіан (США); старший капелан центрального військового регіону Андреас Нереліус (Швеція); комендант Школи та центру підготовки військових капеланів Збройних сил Канади, доктор філософії, командор Елой Тете Ганн (Канада); старший капелан механізованої піхотної бригади Сухопутних військ Національних збройних сил Латвії, капітан капеланської служби Єкабс Дзерве (Латвія).
Під час обговорення доповідей були згадані слова генерал Джорджа Маршалла, який стверджував: «Серце, дух і душа солдата — це все. Якщо душа солдата не підтримає його, на нього не можна покластися, він сам програє, і його командир програє, і його країна, зрештою, програє… Я вже сказав, що дух все витримає до самого кінця. Так воно і є». Промовці акцентували увагу на важливості продовження процесу обміну душпастирським досвідом між військовими капеланами різних країн задля вибудови стратегії спільної боротьби із російською агресією.
Роль військового капелана в умовах російсько-української війни була в фокусі уваги учасників останньої сесії конференції: військового капелана, лейтенанта капеланської служби Саїда Ісмагілова; речника Генерального штабу ЗСУ, майора Андрія Ковальова; журналістки, менеджерки проекту «Україна Православна» Ярослава Міщенко; радника керівника керівника Департаменту військового капеланства патріаршої курії УГКЦ, полковника запасу Руслана Коханчука.
Майор Ковальов зробив наголос на питанні формування «інформаційного суверенітету» та «інформаційного імунітету» в умовах гібридної війни. «Україна, – зазначив у своїх тезах речник Генерального Штабу, – має генерувати смисли та ідеї, які будуть осердям інформаційної роботи як з військовими, так із цивільним населенням. Релігійна свідомість та ціннісні засади особистості є ключовими аспектами національної свідомості, оскільки вона формується здебільшого в ранньому віці та є однією з найбільш укорінених та стійких основ для формування політичного мислення, сприйняття суспільно-політичної дійсності й політичних переконань».
Кредо українського військового капеланства «служити своїм, допомагати іншим, опікуватися усіма» – потребує для своєї реалізації таких душпастирів, що будуть покликані до особливого служіння у військовому контексті, будуть професіоналами. Армії, суспільству, країні потрібні професійні військові капелани. А професіоналізм — це знання, уміння, навички й, головне, систематизований та узагальнений досвід.
Богослов Гельмут Тіліке писав: «Скажи мені, як багато ти знаєш про страждання своїх ближніх, і я скажу тобі, як сильно ти їх любиш». Отже, військовий капелан має любити своїх побратимів і добре володіти тими унікальними інструментами, які тільки він має як носій особливого досвіду душпастирства. Для цього військові душпастирі мають пройти якісну підготовку.
«Ми сподіваємось, що перша міжнародна науково-практична конференція «Підготовка сучасних військових капеланів: виклики, партнерство, перспективи» стане важливим кроком в непростому, але необхідному процесі формування капеланської служби в Україні», – підвів підсумки конференції полковник Олександр Вовкотеча.
