Найвиразніша форма душпастирства Патріарха Йосипа Сліпого проявилася у його терпінні, – кардинал Гузар
Кардинал Любомир (Гузар) вважає, що УГКЦ вижила у важкі часи переслідувань завдяки терпінню Патріарха Йосипа Сліпого і багатьох священиків, яких не зміг здолати комуністичний режим. Однак це не єдина заслуга, за яку українські греко-католики повинні пам’ятати та шанувати знаменитого керманича УГКЦ. Таку думку висловив Блаженніший Любомир 13 березня у «Львівській політехніці» на вечорі, присвяченому 120-річчю з дня народження Патріарх Йосипа Сліпого.
Екс-глава УГКЦ Любомир назвав свого попередника надзвичайно обдарованою, працелюбною та вольовою людиною і наголосив, що у житті та діяльності Патріарха Йосипа умовно можна виділити три моменти.
«Перший момент – це його служіння науці. Блаженніший Йосип був блискучим науковцем. Він є один з дуже не багатьох українських богословів, яких і нині цитують за кордоном. Але Патріарх вважав, що треба не тільки самому працювати науково, але виховати багатьох людей, які зможуть проявити себе в науці. І він посвятив своє життя, щоби розвивати виховання майбутніх богословів», – зазначив екс-глава УЦГКЦ.
Кардинал Гузар зауважив, що першу половину свого життя Патріарх Йосип повністю присвятив саме вихованню священиків. Спершу у Львові у семінарії та академії, де він був ректором. А згодом і в Римі після заслання. Там він заснував університет і знову взявся за вишкіл майбутніх священнослужителів
«Другий момент життя – це його душпастирська праця. Це може звучати дивно, коли я таке говорю, бо до 1944 року він займався виключно науковою працею. А після повернення у вільний світ його душпастирська праця була обмежена. Він був діючим митрополитом всього 5 місяців від 1 листопада 1944 до 11 квітня 1945 року, коли його арештували. 18 років він провів у таборах. Але це був час його душпастирської праці», – сказав кардинал Любомир (Гузар).
Блаженніший Любомир підкреслив, що душпастирська праця священика не зводиться лише до відправ, катехизації та проповідування. Перебуваючи у тюрмах, далеко від дому Йосип Сліпий звертався до своїх вірних із посланнями. Але найвиразніша форма душпастирства Патріарха, каже кардинал Любомир, проявилася у його терпінні.
«Блаженніший Йосип, будучи далеко від рідного краю, в різних околицях СРСР, час від часу писав душпастирські послання. Але це була дуже обмежена діяльність, йому було складно і писати, і пересилати. У чому полягало його душ пастирська діяльність? Це може для декого звучати дивно. Але застановіться, подумайте, його душпастирська праця полягала в тому, що він терпів за свій народ. Терпіти за свій народ – це є дуже важлива форма душпастирства. Сліпий 18 років терпів. І це його терпіння, і терпіння багатьох інших, таких як він, це утворило духовний скарб, завдяки якому наша Церква перетривала переслідування і завдяки якому ми сьогодні можемо мріяти про відродження Церкви і її подальший розвиток», – заявив екс-глава УГКЦ.
«А третій елемент, який я хочу згадати, стосується моменту, коли він повернувся у вільний світ і багато зусиль присвятив, щоби в нашій Церкві не зникло відчуття єдності. Наша УГКЦ з різних причин існує не в Україні, але й інших частинах світу. Дуже важливо зберегти її ідентичність. І Патріарх Йосип Сліпий 20 років свого життя присвятив власне тому, аби утвердити, зберегти єдність нашої Церкви та єдність людей, які мають ту саму релігійну ідентичність», –резюмував кардинал Любомир (Гузар).
