(Не)кіношний рецепт, як рятувати шлюб
Ігор Березовська
От і дійшла черга до #На_Каву_з_Іншим_Богом у протестантів. Вони чудові, їх легко знайти у Львові, і це було просто. Я знаю їх чимало, запросила би всіх, але тоді це був би серіал, а не блог, тому сьогодні буде лише одна чудова дівчина.
Оленка – моя знайома з давніх студентських часів. Вона рано вийшла заміж і раніше за моїх подруг подорослішала. Доки ми всі переживали невдачі на перших роботах, будували кар’єрні драбини і пропадали не вдома, Оленка першою відчула всі життєві труднощі. Відчула і гідно пройшла їх, вийшовши з життєвих криз із міцною бронею – поверненням у релігійну традицію своєї родини.
У студентські часи не те щоб вона бойкотувала своїх рідних-протестантів, але особливого зацікавлення релігійним досвідом не відчувала. Вона не мала часу. У неї народився син і про нього треба було дбати дуже тут і тепер. Невдовзі їхні з чоловіком інтереси розійшлися. І тут Оленка здійснила мужній вчинок – вона спробувала врятувати свій шлюб. Якщо наші друзі розлучалися, то Оленка проявила щось інше. Їй треба було повернути у стосунки свіжість і розуміння, чому вони з чоловіком щодня повертаються в один дім.
Вдалося їй це дуже дивно. Оленка почала більше читати про стосунки й відвідувати психотерапевта. Доки ми насміхалися з цієї її затії, людина ремонтувала свій шлюб, який тріщав по швах. Я пам’ятаю Оленку часів 2010-2012 років: її торбинка була напхана книжками з психології, а весь вільний час розпланований під якісь об’єднавчі атракції. Не знаю, чи це спрацювало, але шлюб їхній досі триває і, здається, міцніший за міцні.
"Знаєш, я тоді якось істерично взялася за порятунок нашого шлюбу. Просто знала, що не хочу його втрачати, знала, що те, що нас спочатку об'єднало, є сильнішим за те, через що ми сьогодні сваримося. Мені став у пригоді фільм "Вогнетривкий", який недавно вийшов на екрани. Ні, чудодійного зцілення не сталося, але я побачила в головному героєві себе – то я боролася за нас із чоловіком. Мене спокусила ідея боротися за свій шлюб. Потім уже були книги з психології, навіть багато книг, і багато з них були написані християнськими авторами, протестантами, як і мої батьки. Відкрила для себе спосіб залучити Бога своєї традиції через книги сучасною мовою про те, як рятувати стосунки з тими, кого любиш", – каже сама Оленка.
Вона й досі книжковий хробак, як вона сама каже. Читає про різне, в основному бестеселери. Переконана, що це важливо – що люди не мовчать і говорять про свій досвід.
"Бо релігія – якраз і про це, про знайти свій спосіб любити у свої часи. Для мене цей спосіб – це дорога протестантів, які не мовчать і діляться цим досвідом з іншими", – каже подруга.
Це й була її відповідь на моє традиційне запитання "Про що твоя релігія?". Про те, як її релігія допомагає більше любити, навіть не питаю – я бачу це в очах цих двох, які разом уже з 2007-го, а ще в очах однієї маленької дівчинки, яка народилася у цих двох після тієї кризи, і в її старшого братика. Просто любов удома – це дуже помітно, якщо вона є. Її в цих людей повно у великому й маленькому, яке я дуже схильна помічати. Може, тому так люблю приходити до них у гості, щоб побачити, як ніжно вони дбають один про одного, як діляться усім, що мають, і як глибоко вміють ці люди відкривати свої обійми для мене?..
"Знаєш, "Вогнетривкий" – слабкий фільм насправді. Кінокритики відразу визнали цю стрічку відверто слабкою: моралізаторство буквально, образи традиційно шаблонні, характеристики персонажів невиразні, вчинки передбачувані… Але навіть цього Богові було достатньо для того, щоб показати мені початок шляху", – хитро усміхається подруга і розрізає якусь неймовірну випічку, якої в цій родині ніколи не бракує.
Матеріал підготовлено у рамках Програми Діалог за підтримки Центру міжрелігійного та міжконфесійного діалогу "ЛІБЕРТАС"
