Невідомий «Заповіт» митрополита Андрея Шептицького від 17 квітня 1928 року

Кожного року, коли наближається 1 листопада, Архикатедральний Собор св. Юрія у Львові наповнюється людом Божим. Саме цього дня упокоївся митрополит Андрей Шептицький. А оскільки його мощі спочивають у архикатедральній крипті, а цього ж дня Католицька Церква святкує день Усіх Святих, народ приходить сюди, щоби помолитися біля мощей свого (проголошеного на разі народно, не офіційно) рідного святого та попросити про його заступництво для себе і України.

Вже наближається 79 річниця від дня його переставлення до вічності, а ми щоразу відкриваємо постать митрополита Андрея для себе. У цьому, у великій мірі, допомагають нам архівні матеріали, які кожного разу виринають то тут, то там. Рівно ж і цього року слід привідкрити дослідникам і усім тим, хто цікавиться спадщиною Митрополита, новий архівний документ, який доповнює мозаїку його біографії.

А є ним його Заповіт, який знаходиться серед особистих Нотаток, які входять до складу особового фонду митрополита Андрея Шептицького, що знаходиться у ЦДІАУЛ (Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові) у фонді № 358, опис 1, справа 30, аркуш 67. Заповіт охоплює всього один архівний аркуш формату А5. Написаний він власноручно Митрополитом, про що свідчить почерк, 17 квітня 1928 року у Львові.

Характер документу окреслює сам автор, називаючи його «Моє завіщаніє !» Його зміст є також зрозумілий, хиба що потребує коментарів щодо осіб та інституцій, про які згадує митрополит Андрей. З огляду на це, у посиланнях, подам коротку інформацію.

Висловлюю вдячність директорці та науковим співробітникам ЦДІАУЛ за допомогу в опрацюванні даного матеріалу!

ОРИГІНАЛ

(фотокопія)

ТЕКСТ

Моє завіщаніє!

В Імя Отця і Сина і Св. Духа:

Генеральним спадкоємцем назначую М[итрополичу]: Капітулу [1]: Кайзервальд [2] записую Товариству Захист [3] (власн. Посіча) [4] з тим, що має там бути поставлений санаторій для туберкулісних дітей[5] зі продажи части грунту.

Усі книжки росийски дома – Студіонови т.є. монастиреви Студитів[6]. Весь інвентар дому єсть власностию Митрополії.

+ Андрей Шептицький

Митрополит

Львів

17 квітня 1928.

Екзекутором (виконавцем – ред.) наз[начаю] О[тця]. Митрата Войнаровського [7].

Дякую йому, бр[атові]. Йосифови [8], Мец[енасу]: Гвоздецькому [9] за всї їх праці і …

Пращаюся зі всїми священиками … Всесв[ітлішими]: ОО. Каноніками, з Совітниками, бр. Климентієм [10] і монахам (Студитам - ред.), С. Василіянкам і Студиткам, ОО. Василіянам і Редемптористам.

Записую книжки про мистецтво і про візантинізм в широкому значіню Студитам. Усї інші книжки бібліотеки дому Тов[ариства]: богословського [11].

+ А[ндрей]. Шептицкий

Пращаюся з родичами.

Хай Бог благословить.

Примітки:

[1] Мова йде про Львівську митрополичу капітулу, яка була утворена 1816 році і налічувала 10 крилошан. Інституція «Капітули» (від лат. «Capitulum» – голова) складалася з представників духовенства вищого рангу, які своїм дорадчим голосом допомагали Львівському митрополиту колегіально управляти єпархією. У випадку смерті єпископа чи інших перешкод, управління єпархією переходило у її руки. У перехідному часі саме вона упраляла єпархією через вибраного нею Капітулярного Вікарія.

[2] Мова йде про землі теперішнього ландшафтного парку «Знесіння», Музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького та так званої «Професорської колонії».

Ці землі у різний період були закуплені митрополитом Андреєм Шептицьким і його рідним братом Климентієм Шептицьким на кошти, що їх залишила їм у спадок їхня мати Софія з Фредрів Шептицька (див. Скакун Р., Життя в тіні великого Митрополита. Брат Йосиф Ґродський і його спогади, Львів: Видавництво УКУ 2020, С. 92.)

Усі землі юридично були оформлені на Товариство «Студіон» і охоплювали 352 га. (див. Музей народної архітектури та побуту у Львові – спадщина митрополита Андрея Шептицького. Матеріали наукової конференції з нагоди 150-ліття від дня народження митрополита Андрея Шептицького, 30-31 жовтня 2015 р.Б. / Свято-Іванівська Лавра Студійського Уставу УГКЦ, Львів: Видавництво «Колесо» 2015).

[3] Товариство «Захист ім. Митрополита Шептицького для сиріт у Львові» було засноване митрополитом Андреєм у 1917 році зусиллями громадськості (див. «Фонд ім. Митрополита Андрея ґр. Шептицького для українських сиріт»). Його ініціатори, серед яких був і о. В. Лициняк, у такий спосіб бажали вшанувати повернення митрополита із заслання. Головною ціллю його діяльності була допомога дітям-сиротам у їхньому всебічному розвитку та самореалізації в майбутньому. Окремим напрямком діяльності товариства була підготовка вихователів і підвищення кваліфікації педагогічних працівників для освітньо-виховних закладів, які фінансувалися греко-католицькою церквою.

[4] У 1918 р. Товариство придбало лісове майно Посіч-Майдан у Богородчанському повіті (3670 моргів лісу), а у 1920 р. закупив митрополит для «Захисту» 232 морги орної землі в Зарваниці Теребовлянського повіту і заснував там хліборобсько-ремісничу школу. Щедра митрополича опіка Товариством дозволила йому успішно реалізовувати свої статутні завдання.

[5] Мова йде про побудову повноцінного шпиталю, який мали провадити Сестри Францисканки, яким Митрополит був виділив 9 морґів ґрунту на Кайзервальді. Вони повинні були також прийняти східний обряд. Ціна усього проекту виносила на той час 29 000 американських доларів (див. Скакун Р., Життя в тіні великого Митрополита. // С. 95.). На жаль, історичні обставини не дозволили Митрополиту реалізувати цей благородний гуманітарний проект.

[6] Монахи Студити були відновлені митрополитом Андреєм Шептицьким у 1898 році. Передумовою їхнього відновлення стало утворення у Волсвині і Олеську двох молитовних спільнот хлопців, які бажали жити монашим життям. У 1903 році Митрополит їх переводить до передмість Львова, а у 1906 р. офіційно засновує для них Лавру св. Антонія Печерського у Скнилові і стає її першим Архимандритом. Згодом він передає для них колишню Дяківську Бурсу по вул. Петра Скарги (тепер вул. Озаркевича), у якій засновує Монастир св. свщмч. Йосафата званий «Студіоном». У приміщенні цього монастиря знаходилася велика бібліотека, яка отримала назву «Бібліотека Студіону» (див. «Бібліотека «Студіону» у Львові»)

[7] Тит Войнаровський (1856-1938), священник УГКЦ, український громадський діям, видатний економіст (Див. «Тит Войнаровський – довірена особа Митрополита»).

[8] Йосиф Ґродський (1869-1947), монах Василіянин, особистий секретар митрополита Андрея Шептицького (до 1936 р.), економ Святоюрських Митрополичих палат і касир митроличих маєтків, автор Споминів про митрополита Андрея (див. Сканун Р. «У тіні великого Митрополита»).

[9] Євген Гвоздецький (1877-1944), відомий український адвокат і нотаріус, Генеральний адміністратор Столових дібр Львівської Архиєпархії УГКЦ.

[10] Климентій Казимир граф Шептицький (1869-1951), рідний брат митрополита Андрея, Ігумен, а згодом і Архимандрит Студитів (див. Матковський І., Біографія. Блаженний священномученик Климентій Шептицький, Львів 2019).

[11] Мова йде про Богословське наукове товариство, яке було засноване митрополитом Андреєм у 1923 р. при Львівській Духовній Семінарії Святого Духа як, ціллю якого було розвивати українську богословську науку шляхом викладів, конференцій, видання праць. Його головами були Тит Галущинський (до 1926 р.) та Йосиф Сліпий. Товариство видавало журнал «Богословія».