„Невпинно моліться”
„Невпинно моліться”
(1 Солунян 5, 17)
Лист – звернення Комісії Української Греко-Католицької Церкви для Сприяння Єдності між Християнами з нагоди Тижня молитов за єдність християн (18–25 січня 2008)
Дорогі брати та сестри у Христі,
З 18 по 25 січня християни усього світу спільно моляться під час Тижня молитов за єдність християн. Сто років тому, англіканський пастор Паул Ватсон (Paul Wattson) не випадково визначив цю дату, оскільки цей тиждень, за Григоріанським календарем, завершується саме в день навернення апостола Павла, що традиційно у Європі відзначається 25 січня. Символіка цього свята дуже яскрава: у цей день по дорозі до Дамаску один із переслідувачів учнів Христа — Савло побачив самого Христа й почув Його голос. Відбулось чудесне навернення цієї людини, яка з часом стала Апостолом Народів, віддана Євангелії й Христу – центру та фундаменту усього.
Вдалою виявилась також тема цьогорічного ювілейного Тижня молитов за єдність християн, присвячена заклику до „Невпинної молитви!”, взятого з першого листа св. Апостола Павла до Солунян (1 Солунян 5, 17). Заклик цей, Апостол свідомо помістив серед інших цінних життєвих порад: „Просимо вас, брати … Майте мир між собою. Просимо вас, брати: напоумляйте тих, що порушують порядок, підбадьорюйте малодушних, захищайте немічних, будьте терпеливими до всіх. Стережіться, щоб ніхто нікому не віддавав злом за зло, але завжди дбайте про добро один для одного і для всіх. Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте, бо це Божа воля в Ісусі Христі щодо вас” (1 Солунян 5, 13-18).
Богослови та отці Церкви навчали, що досягнення християнської єдності залежить не від сили та здібностей людей, а лише від милосердного та люблячого Бога. Тому молитва служить нам, християнам, допомогою на шляху до очікуваної єдності, а сучасний екуменічний рух допомагає Церквам осягнути цю мету. Відсутність єдності виразно противиться волі Ісуса Христа, є згіршенням для світу та шкодить проповідуванню Доброї Новини – Євангелію. Це у свою чергу вимагає від усіх християнських Церков надзвичайної відданості та праці, щоб бажана єдність набирала більш видимих форм неподіленої та єдиної колись Христової Церкви.
Міжконфесійна співпраця реалізується сьогодні у трьох напрямках: духовному, доктринальному та практичному.
Духовний екуменізм – це молитва, навернення серця та святість християнського життя. Чим ближче є християни до Ісуса Христа, тим ближче вони є однин до одного. Цей вид екуменізму є душею усього міжконфесійного руху.
— Доктринальний екуменізм базується на діалозі між богословами, які досліджують Боже Слово та багатство своїх конфесійних традицій, щоб у такий спосіб вповні зрозуміти Божий задум.
— Практичний екуменізм існує всюди там, де християни різних конфесій намагаються спільно працювати над соціальними проблемами, особливо щодо зменшення духовної та матеріальної вбогості, спільно займаються справами покращення виховання молодого покоління, допомагають сім’ям, розвитку культури, різного роду знань та мистецтва.
Успіх у досягненні повної та видимої єдності між Церквами залежить від відкритості на правду та від діалогу, який служить спільному пошуку тієї ж правди. Важливим на цьому нелегкому шляху є передовсім обов’язок відчувати себе учнем Христа, знати та поглиблювати науку своєї Церкви, бути правдивим свідком християнського життя, брати активну участь у св. Літургії та невпинно молитись.
Незважаючи на те, що на сучасному етапі екуменічної співпраці ще немає спільної Євхаристії, то все ж спільна молитва є можливою. Практикуючи спільну молитву, наша мета, себто єдність, стає ближчою для кожного з нас. Молитва є єдиною силою, яка може допомогти нашому розділенню та бути нашими ліками. Молитва будує мости любові, миру та надії. Бог, Ісус Христос був першим, хто молився „в нас”, „з нами” та „за нас”: „Щоб усі були одно” (Ів. 17, 21). За цю єдність, дорогі брати і сестри „невпинно молімось” (1 Солунян 5, 17).
Київ, січень 2008
Голова Комісії
д-р Ігор Шабан
