Любий панотче Феогност!

Вчора ми бачили обличчя Йова в пилу та крові, руїни його будинку, загиблих дружину та доньок – Євгенію (43 роки), Ярину (21), Дар'ю (18), Емілію (7).

На відспівуванні, доки місто лева йшло прощатися з ними, Йова-Ярослава тримали під руки, аби не впав, а десь під куполом тенор із семінарським надривом співав “Ave Maria” Каччіні. І ніхто не міг подивитись Йову в очі, але сам він міг би подивитися в обличчя Богові. Тільки Бог, як завжди, ховався і мовчав.

Як богослов, Ви завжди говорили за Нього, повчали людей, як жити та знаходили відповіді на будь-які запитання… а тепер пишете, що опинилися чи то в Гефсиманії, чи то на Голгофі, що молитви не допомагають, що ось-ось загинете.
Читаючи це, я дуже хвилююся за Вас - чи зможете прийняти свою долю і не зламатися.

Ви робите Ісусову молитву? Знайдіть слова для молитви, в якій Богові не ставляться умови. Гадаю, що якби до камери завітав навіть не Христос, а просто лев, то Ви б не стали замість крику “врятуйте!” перераховувати йому в подробицях свої заслуги і вимагати або негайного звільнення, або переходу у вічність, тому що бездумне існування філософу не до вподоби, а у вічність він згоден перейти лише “задовільнившись тут добрим і плідним життям”... А тут не лев, тут цілий Бог.

Панотче, сбробуйте знайти якусь опору, щоби пережити ці важкі дні.
Незабаром суд, то може відразу подумки готуватися до гіршого – і краще так помилитися, ніж навпаки?

Без віри, але з надією на диво,
Дайва